Болгарська католицька церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Болгарська католицька церква (Болгарська грекокатолицька церква) — католицька церква східного обряду, парафії якої розташовані у Болгарії.

Історія[ред.ред. код]

В історії Болгарії до османського ярма Болгарська церква двічі домагалася для себе у Константинополя статусу Патріархату - в 917 році при Сімеоні І Великому і в 1235. Проте під час турецького панування православні християни Болгарії опинилися під контролем грецького єпископату, а в 1767 у безпосередньому підпорядковані патріарху Константинополя.

В кінці 1850-х серед болгар посилився рух за незалежність національної церкви від Константинополя. Частина духовенства на цьому ґрунті виступила за унію з Римом. Очолював прихильників унії архімандрит Йосип Сокольський, який 8 квітня 1861 був посвячений папою Пієм IX в єпископи і призначений головою Богарської католицької церкви візантійського обряду. У цій якості він був визнаний і султан ом. Церква швидко зростала, число греко-католиків в Болгарії перевищила 60 000 чоловік. Проте невдовзі архієпископ Сокольський за нез'ясованих обставин був вивезений у Російську імперію, де пожиттєво перебував у Києво-Печерській лаврі1863 а в Китаєві[1]).

В 1870 році фірманом султана Абдул-Азіза, у відповідь на вимоги Росії був заснований Болгарський екзархат під юрисдикцією Константинополя, який де-факто став незалежною церковною структурою; три чверті болгарських грекокатоликів повернулося в православ'я.

В 1883 Святий Престол створив нову структуру, призначену для опікування греків і болгар - католиків візантійського обряду: Апостольський адміністратор з центром у Константинополі і два апостольських вікаріати - Македонський (з центром в Салоніках) і Фракійський (з центром в Адріанополі).

У ході Балканських воєн 1912-1913 років і Першої світової війни більшість болгар, в тому числі і греко-католиків, тікали з територій сучасних Греції та Туреччини у створене Болгарське царство. В 1926 році був заснований Болгарська апостольський екзархат. Велику роль у становленні Болгарської греко-католицької церкви відіграв Анджело Ронкаллі, що став потім папою Іоанном XXIII. Він був апостольським візитатором, а пізніше апостольським делегатом для Болгарії аж до 1934 року.

Після закінчення Другої світової війни церква зазнала репресій з боку комуністичного режиму, проте, на відміну від багатьох греко-католицьких церков Східної Європи Болгарська католицька церква не була повністю заборонена, хоча і була змушена існувати в дуже обмежених умовах.

Після падіння комуністичного режиму церква отримала можливість вільної діяльності, їй була повернута частина майна.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Болгарська католицька церква має статус апостольського екзархату. За даними Annuario Pontificio за 2007 рік чисельність парафіян становить 10 000 чоловік в 21 парафії [2]. З 1995 року її очолює апостольський екзарх, єпископ Христо Пройков. Резиденція глави церкви знаходиться в Софії.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]