Греко-католицькі церкви
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гре́ко-като́лицькі це́ркви — сучасна загальна назва католицьких церков візантійської традиції. Означення «греко-католицька» дозволяє відрізняти її від католицьких церков інших традицій — передусім від римо-католицької церкви («латинський обряд»), а також і від церков сирійського та коптійського обрядів. Разом із останніми греко-католицькі церкви належать до східних католицьких церков.
Греко-католицькі церкви з'явилися внаслідок унії частини православної церкви з католицькою церквою, однак не всі — так Греко-католицька церква Південної Італії не мусила складати унію, оскільки ніколи не розривала церковної єдності з Римом. Таким чином греко-католицькі Церкви не можна автоматично ототожнювати з уніатськими.
1204 року, коли хрестоносці захопили столицю Візантії та утворили Латинську імперію було створено «латинські патріархії» Олександрії, Єрусалиму, Антіохії та Константинополя. Таким чином, разом з новою політичною владою, була встановлена і нова влада церковна.
1261 року - з падінням Латинської імперії Константинопольський патріарх переїхав до Кандим (о. Кріт), а потім у Негропонте (о. Евбея).
Відбулось декілька спроб об'єднання православних та католицької церков: Ліонський собор, Флорентійська унія, Берестейська унія, Ужгородська унія та інші.
Спільним для греко-католицьких церков є грецький (візантійський) обряд, який, однак, існує в різних варіантах, навіть у межах однієї церкви. Богослужіння відправляються на різних літургічних мовах. Спільною є також і догматика, в основі якої є православна догматика, повністю, однак, узгоджена з римо-католицькою.
Найчисельнішою в світі греко-католицькою церквою є Українська греко-католицька церква.
- Використано матеріали зі статті в польській Вікіпедії
