Російська греко-католицька церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Російська Греко-Католицька Церква (Російська Католицька Церква Слов'яно-Візантійського обряду) – екзархат російських католиків візантійського обряду, заснований у 1917 р. Церква складається з віруючих православних християн, що знаходяться в причасті з Апостольським Римським Престолом, і зберігають богослужбову Слов'яно-Візантійську традицію й обряд.

Історія греко-католицизму в Росії[ред.ред. код]

До знищення унії на території Росії царським урядом у 1839 р. у Росії було чимало греко-католицьких громад, в тому числі Греко-Католицька консисторія і прихід в ім'я Св. Миколи Чудотворця в Санкт-Петербурзі (біля 600 парафіян). Після насильницького приєднання уніатів до Російської Православної Церкви ряд духовних осіб і мирян піддалися засланню в різні регіони Російської Імперії (існували спеціальні "резервації" монастирського типу для духівництва, що залишалось вірним Риму, здебільшого – ченців чина св. Василя Великого). Таким чином, присутність у Росії греко-католиків має довгу історію і Греко-Католицька Церква належить до числа цілком традиційних для Росії релігійних об'єднань.

Заснування Російської Греко-Католицької Церкви[ред.ред. код]

Наприкінці 19 століття завдяки впливу поглядів філософа Володимира Соловйова, викладених у його книзі «Росія і Всесвітня Церква», а також ряду інших російських мислителів — прихильників церковної єдності з Всесвітньою Церквою, серед російських мирян і духівництва з'являється рух за єднання з Римом. Після прийняття указу про віротерпимість від 1905 р. виникають невеликі громади російських православних у єднанні з Римом (греко-католиків). Це рух росіян за церковне єднання було підтримано й узято під захист великим діячем Української Греко-Католицької Церкви Слугою Божим митрополитом Андреєм Шептицьким. Завдяки його участі в 1917 р. у Петербурзі відбувся Собор Російської Греко-Католицької Церкви, на якому митрополит Андрей, користаючись отриманими раніше від св. Пія X особливими повноваженнями, утворив екзархат для російських греко-католиків, призначивши російського католицького священика, ієромонаха студитського чина, бл. Леоніда Федорова екзархом. Екзархат був затверджений Апостольською Столицею в 1921 р. У 1928 р. був заснований екзархат для російських греко-католиків у Харбіні (Китай). У 1929 р. у Римі була створена колегія «Русикум», що готувала священиків для російської католицької місії (зараз її діяльність припинена).

Незважаючи на повагу і вдячність російських греко-католиків стосовно Української Греко-Католицької Церкви, що підтримала її у важку хвилину становлення, Російська Греко-Католицька Церква у своїй богослужбовій практиці і духовності належить не до українсько-візантійської, а до російсько-візантійської традиції (до якої відноситься Російська Православна Церква)

У 1917 р. на території Росії знаходилося близько 2000 віруючих і більш десяти священиків Російської Греко-Католицької Церкви. Існували жіночі чернечі громади в Москві і Петрограді, були засновані приходи.

У ході гонінь на Церкву в радянській Росії були знищені всі приходи російських греко-католиків. У 1935 р. помер у результаті перенесених гонінь екзарх Леонід Федоров. На його місце митрополитом Андреєм Шептицьким у 1939 р. був призначений студитський ієромонах о. Климентій Шептицький, який вмер у радянській в'язниці на початку 1950-х рр. Були фізично ліквідовані чи вмерли в результаті перенесених страждань практично всі священики й активні миряни.

Сучасне становище[ред.ред. код]

Духовна традиція російських східних католиків не вмерла. У пострадянський період у Росії почав відроджуватися російський католицький рух, з'являлися громади і священики. В цей час, хоча російські католики нечисленні, відроджується їхнє духовне життя, з'являються нові громади.

Разом з тим російські греко-католики переживають нелегкі часи. На сьогоднішній день вони не мають своєї ієрархії, що утрудняє церковну діяльність і спілкування між вірними. Екзархат Російської Греко-Католицької Церкви канонічно існує, але кафедра екзарха удовує.

Зовнішні посилання[ред.ред. код]