Ефіопська католицька церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ефіопська католицька церква — одна з східних католицьких церков, що дотримуються ефіопського обряду, що походить від Олександрійської літургійної традиції . Виникла в результаті укладення унії з Римом частини Ефіопської православної церкви. Вірні проживають, головним чином в Ефіопії та Еритреї.

Історія[ред.ред. код]

святий Фрументій, перший єпископ ефіопської церкви

Християнство в Ефіопії з'явилося в часи диякона Філіпа, одного з апостолів з 70, що проповідував на цих землях. Першим єпископом Ефіопії став святий Фрументій, він же розбудував перші церковні структури Ефіопії, підпорядковані Олександрійському патріарху. У V ст. ефіопська церква, як і більша частина Олександрійської церкви прийняла монофізитство, і, після Халкідонського собору 451 року, опинилася у розколі з Римом. Церква дохалкідонської традиції продовжує свій розвиток в Ефіопії і вдома як ефіопська православна церква.

У XIV столітті місіонери Католицької церкви активізували проповідницьку діяльність в країни. В 1439 у папа Євгеній IV звертався до імператора Ефіопії із закликом укласти унію, однак пропозиція була відкинута. Зміцнення військово-політичних зв'язків між Ефіопією і Європою відбулося в XVI столітті, коли християнська Ефіопія насилу стримувала атаки мусульман. Португальська військова допомога допомогла Ефіопії в 1543 році розбити мусульманську армію.

В XVII столітті активізувалися спроби укладення унії, головну роль при цьому відігравали прибули до Ефіопії єзуїти. Спроби увінчалися успіхом в 1622 році, коли імператор Сісіньо уклав з Римом договір, згідно з яким Ефіопська православна церква входила в літургійне спілкування з Римом, стаючи, таким чином, однією з східнокатолицьких церков. Папа Григорій XV призначив для церкви патріарха — португальця Альфонсо Мендеша.

Вибір виявився вкрай невдалим. Мендеш прибув до Ефіопії в 1626 році. Він намагався латинізувати літургію і церковний статут, а імператор насильно вводив нові порядки, невдоволення народу придушувалося силою. Після загибелі Сісіньо в 1632 році його наступник Василь розірвав унію, частину місіонерів стратив і вигнав католиків з країни.

Наступна спроба встановити зв'язки між латинською і ефіопської церквами була зроблена лише в 1839 році, коли в країні почали працювати місії Отців Лазаристів та капуцинів, в 1849 у був організований апостольський вікаріат. Першим апостольським вікарієм Ефіопії став святий Юстин де Якобіс, який зумів частково переломити вороже ставлення місцевого населення до католиків своєю благодійною діяльністю і твердою підтримкою ефіопського обряду. Остаточний дозвіл на вільну діяльність католиків в країні було отримано лише в 1889 році. У цей же період під контроль італійців перейшла Еритрея, де активізувалася католицька місія, в результаті чого число католиків ефіопського обряду зросла.

Після закінчення Другої світової війни Еритрея була приєднана до Ефіопії. В 1961 році були засновані постійні структури Ефіопської католицької церкви. Була створена митрополія в Аддіс-Абебі і суфраганні дієцезії в Асмера та Адді-Граті. В 1993 році Еритрея знову стала незалежною, після чого були засновані ще дві дієцезії в цій країні.

Структура[ред.ред. код]

Ефіопська католицька церква має статус митрополії. Резиденція архієпископа-митрополита розташовується в Аддіс-Абебі. Суфраганними по відношенню до митрополії є дієцезії Асмери, Адді-Грата, Барента та Керена. Кафедральний собор митрополії — собор Різдва Пресвятої Діви Марії в Аддіс-Абебі. С 1991 року церква очолює архієпископ-митрополит Берхане Сурафі, що належить до ордену Отців Лазаристів.

Згідно з даними Annuario Pontificio за 2010 рік число прихильників церкви становить 229 500 чоловік. Церква нараховує 7 єпископів, 207 парафій, 587 священиків, близько 2300 вірних.

Літургія ведеться, як і в Ефіопської православної церкви, мовою гєез.


Посилання[ред.ред. код]