Sui iuris

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Sui iuris, зазвичай також пишеться sui juris - латинська фраза, яка буквально означає "свого права".

Цивільний закон[ред.ред. код]

У цивільному праві фраза sui juris вказує правову компетентність, здатність керувати своїм власним справам (Юридичний словник Блека, Оксфордський словник англійської мови). Це також вказує на особу, яка здатна пред'являти позов і/або його отримати від свого імені без необхідності ad litem. Це також відноситься до звичаєвих, унікальних прав, що надані винятково і (можливо) забезпечують нерівність, відповідно до прерогативи правових структур (які є додатково in personam)   У римському праві доглядач марнотратника (prodigus) або душевнохворого (furiosus), і, зокрема, той, хто бере на себе відповідальність adolescens, тобто особа sui juri, у віці старше pupillus, чотирнадцять чи дванадцять років (хлопчики і дівчатка, відповідно), і нижче повного віку двадцяти п'яти років. Такі особи були відомі, як неповнолітні, тобто,minores viginti quinque annis. У той час як тьютор, хранитель pupillus, як говорили, був призначений для догляду за персоною, куратор відповідав за право власності.

Англійське слово "автономнний" (англ. autonomous) походить від давньогрецького αυτονόμος (отautos-власний, іnomos - закон), який відповідає латинському "sui iuris".

Приклади світського використання[ред.ред. код]

Конгрес США є хорошим прикладом sui juris-базованої установи. Дві палати Конгресу збираються у сесії самі по собі, як це визначено в Конституції США (Двадцята поправка до Конституції США) 3 січня кожного року. Президент США не може скликати Конгрес для збирання на чергові сесії (хоча у нього є право скликати спеціальні сесії). У Сполучених Штатах законодавча влада не залежить від виконавчої (хоча є деяке розділення влади). Це відрізняється від багатьох парламентських систем, наприклад як Індія, де федеральний Парламент Індії може зібратися тільки лише якщо Президент Індії скличе його (за порадою Прем'єр-міністра). Це тому, що Конституція Індії в значній мірі засновані на конвенціях британської монархії, в якій самовільне зібрання англійського парламенту без дозволу короля вважається зрадою.

Використання у Католицькій Церкві[ред.ред. код]

Церковні документи, такі як Кодекс Канонів Східних Церков, застосувують латинський термінsui iuris для партикулярних церков, які разом складають католицьку церкви (наприклад, Римо-католицька церква,і ті, що входять до неї). Найбільшою з "sui iuris", або автономних Церков є що відомо як Латинська Церква або (латинський обряд). Вона визнає папу ,і його владу - в інших Церквах цей чин належить патріархові. Тому його також називали Патріархом Заходу[1] (проте папа відмовився від цього титулу, натякаючи на протекторат над усім світом)

Інші Церкви, йменовані як католицькі церкви східного обряду, у разі достатньої величини мають кожна з них свого власного патріарха чи іншого головного ієрарха, з владою над усіма єпископами цієї конкретної церкви чи обряду.

Той же термін застосовується також для місій, які хоч і не мають достатньої підтримки духовенства дляя створення апостольської префектури, але які з різних причин мають автономію, і, отже, не є частиною будь-якої єпархії, апостольського вікаріау або префектури. У 2004 році було 11 таких місій: три в Атлантиці - Кайманові острови, острови Теркс і Кайкос та острів Святої Єлени, острів Вознесіння та Трістан-да-Кунья, два в Тихому океані - Фунафуті (Тувалу) і Токелау; і шість в Центральній Азії - Афганістан, Баку (Азербайджан), Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан.

Приклади використання у Церкві[ред.ред. код]

  • Місії sui iuris
  • "Католицькі церкви східного обряду не є "експериментальними" чи "провінційними" громадами; це sui iuris Церкви - Єдині, Святі, Соборні і Апостольські, з єдиною канонічною основою Кодексу Канонів Східних Церков, опубілкованих папою Іваном Павлом II.[1]
  • Ієрархи Візантійської католицької митрополії Піттсбурга, в складі Сполучених Штатів Америки, які зібрані в Раду Ієрархів відповідно до Кодексу канонів Східних Церков. [2]
  • "Було б також корисно для підготовки катехитичних каталогів, які "приймають до уваги особливий характер Східних Церков, так що біблійні та літургійні акценти, а також традиції кожної Церкви sui iuris в патрології, агіографії і навіть іконографії виділені в передачі катехизації (CCEO, can. 621, §2) - папа Іван-Павло II [3]
  • "Від імені Киргизстану Католікос І хотів би висловити подяку Святому Отцю за його молитви і за все, що він зробив для них: "... і за створення 'missioni sui iuris'в Центральній Азії, на спеціальній дорозі, фза довіру до 'Minima Societas Jesu'", яким він доручив місію в Киргизстані" [4]
  • "...Промені, що виходять від єдиного Господа, сонце справедливості, що освітлює кожну людини (пор. Івана 1:9),..., одержуваної кожною Церквою sui iuriss, має значення і нескінченну динаміку і є частиною загальної спадщини Церкви -Інструкція по застосуванню Літургійних Приписів Кодексу Канонів Східних Церков», випущена 6 січня 1996 року Конгрегацією Східних Церков [5].

Церкви sui iuris[ред.ред. код]

Термін «Церква sui iuris» використовується в CCEO для позначення автономних церков у католицькій громаді.

Церква sui iuris є "... громадою вірних християн, які об'єдналися за ієрархією відповідно до норми закону і які прямо або мовчазно визнані як sui iuris верховною владою Церкви" (CCEO.27). Термін sui iuris є інновацією CCEO (Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium - Кодекс канонів Східних Церков), і це означає відносну автономію східних католицьких Церков. Цей канонічний термін містить велику кількістю юридичних нюансів, і вказує на Богом дану місію східних католицьких церков збереження їх родового автономного характеру. І автономія цих церков є такою в тому сенсі, що вони знаходяться під верховною владою Римської Церкви.[2]

Категорії церков sui iuris[ред.ред. код]

Відповідно CCEO східні католицькі церкви sui iuris діляться на чотири категорії:

Патріарші церкви[ред.ред. код]

Патріархальна церква - це зріла форма Східної католицької церкви. Це об'єднання вірних християн, об'єднаних Патріаршою ієрархії. Патріарх разом з Архієрейським Синодом має законодавчі, судові та адміністративні повноваження у межах юрисдикції території патріархальної церкви, без шкоди для тих повноважень, законно наданих римським понтифіком (CCEO 55-150). Серед Східних Католицьких Церков є наступні церкви патріаршого статусу:

  1. Коптська католицька церква (1741):Каїр, (163 849), Єгипет
  2. Маронітська католицька церква [6] об'єднання переутверджене 1182): Бкерк, (3105278), Ліван, Кіпр, Йорданія, Ізраїль, Палестина, Єгипет, Сирія , Аргентина, Бразилія, США, Австралія, Канада, Мексика
  3. Сирійська католицька церква [7] (1781): Бейрут, (131 692), Ліван, Ірак, Йорданія, Кувейт, Палестина, Єгипет, Судан, Сирія, Туреччина, Сполучені Штати і Канаду, Венесуелу
  4. Вірменська католицька церква [8] (1742): Бейрут, (375 182), Ліван, Іран, Ірак, Єгипет, Сирія, Туреччина, Йорданія, Палестина, Україна, Франція, Греція, Латинська Америка, Аргентина, Румунія, США, Канада, країни Східної Європи
  5. Халдейська церква [9] (1692): Багдад, (418 194), Ірак, Іран, Ліван, Єгипет, Сирія, Туреччина, Сполучені Штати
  6. Мелькітська греко-католицька церква [10] (1726): Дамаск, (1346635), Сирія, Ліван, Йорданія, Ізраїль, Єрусалим, Бразилія, США Штатах, Канада, Мексика, Ірак, Єгипет та Судан, Кувейт, Австралія, Венесуела, Аргентина

Церкви верховного архієпископства[ред.ред. код]

Церкви верховного архієпископства є східними церквами, які управляються верховними архієпископами, яким допомагає Архієрейський Синод. Ці церкви також мають майже такі ж права і обов'язки, як і Патріарші Церкви. Верховний архієпископ - це митрополичий титул, що визначається або визнається авторитет Верховним владикою Церкви, який головує по всій Східній Церкві sui iuris, і який не відрізняється від патріаршого титулу. Як говориться в CCEO, положення про патріарші церкви або патріархів можливо застосовувати до верховного архієпископа церкви та таких же церков, якщо загальний закон прямо не передбачає інше або цього не видно з характеру питання "(CCEO.151, 152). Нижче наведені основні Церкви верховного архієпископства:

  1. Сиро-маланкарська католицька церква [11] (1930): Трівандрум, (412 640), Індія, Сполучені Штати Америки
  2. Сиро-малабарська католицька церква [12] (1663): Ернакулам, (3902089), Індія, Близький Схід, Європа і Америка
  3. Румунська греко-католицька церква [13] (1697): Блаж, (776 529), Румунії, Сполучених Штатів Америки
  4. Українська греко-католицька церква [14] (1595): Київ, (4223425), Україна, Польща, США, Канада, Великобританія, Австралія , Німеччина та Скандинавія, Франція, Бразилія, Аргентина

Митрополичі церкви[ред.ред. код]

Це церкви sui iuris, які управляються митрополитом. "Митрополичі церкви sui iuris очолюються митрополитом, який визначається римським понтифіком, і якому допомагає рада ієрархів відповідно до норми закону" (CCEO. 155 § 1). Є наступні митрополичі церкви:

  1. Ефіопська католицька церква [15] (1846): Аддис-Абеба, (208 093), Ефіопія, Ерітрея
  2. Русинська візантійська католицька церква [16] (1646) - sui juris митрополія [17], єпархія [18], і апостольський екзархат [19]: Ужгород, Піттсбург, (594 465), Сполучені Штати, Україна, Чеська Республіка
  3. Словацька греко-католицька церква (1646): Пряшів, (243 335), Словацька Республіка, Канада

Інші sui iuris церкви[ред.ред. код]

Крім вищезгаданих трьох форм sui iuris церков, є й інші sui iuris церковні громад. Це "Церкви sui iuris, які не є ні патріаршими, ні архієпископськими, ні митрополичими, і покладається на ієрарха, який головує в ній відповідно до норм звичаєвого і особливого права, встановленого римським понтифіком" (CCEO. 174). Ці церкви зараз мають такий статус:

  1. Албанська католицька церква (1628) - апостольська адміністрація: (3510), Албанія
  2. Білоруська греко-католицька церква (1596) - ієрархія в наш час[Коли?] не встановлена: (10000), Білорусь
  3. Болгарська католицька церква [20] (1861) - апостольський екзархат: Софія, (10107), Болгарія
  4. Хорватська греко-католицька церква [21] (1611) - єпархія та апостольський екзархат: Крижевці, Руски Крстур (21480) (22653), Хорватія, Сербія, Чорногорія
  5. Грецька католицька церква [22] (1829) - два апостольських екзархати: Афіни, (2325), Греція, Туреччина
  6. Угорська греко-католицька церква [23] (1646) - єпархія та апостольський екзархат: Ньїредьгаза, (290 000), Угорщині
  7. Італо-албанська католицька церква (Ніколи не відділена) - дві єпархії та територіальне абатство: (63240), Італія
  8. Македонська греко-католицька церква (1918) - апостольський екзархат: Скоп'є, (11491), Македонія
  9. Російська греко-католицька церква [24] (1905) - два апостольських екзархату, в наш час[Коли?] без будь-яких відомих ієрархів: Росія, Китай, в наш час[Коли?] близько 20 парафій і громад, розкиданих по всьому світу, у тому числі п'ять у самій Росії, на відповідальності єпископів з інших юрисдикцій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wikisource-logo.svg [[wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/Eastern Churches «|Eastern Churches]»]. Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913. [wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/Eastern Churches. 
  2. Church sui iuris

Посилання[ред.ред. код]