Бочка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бочка — ємність циліндричної форми з опуклими боками посередині, з двома плоскими днищами. Призначена для транспортування та зберігання рідких та інших речовин. Бочку, на відміну від діжки, що є її різновидом, можна перекочувати з одного місця на інше і ставити на торці без додаткових опор.

Класичні дерев'яні бочки
Виготовлення бочки
Незавершена бочка

Історія[ред.ред. код]

Людство розвивалося і потрібна була тара надійніша та міцніша ніж глиняний горщик. Примітивно видовбана з суцільного стовбура посудина не відповадала вимогам довготривалої експлуатації. Постало питання,як виготовити ємність з окремих деталей,як закріпити дощечки так,що б вони не тільки тримались купи,а й надійно утримували в собі речовини для яких призначена. Рішення було просте і досконале — з допомогою дерев'яних, а пізніше і металевих, кілець. А щоб обручі міцно тримали клепки, посудину робили конусоподібною, при набиванні яких вона надійно стискалась та не пропускала навіть рідину. Така форма була придатна для невеликих об'ємів. Таку бочку незручно було котити. Тому в подальшому еволюція бочки привела до симетричної форми,тобто конус був з обох кінців на які набивались обручі,а клепки виготовляли ширшими в середині і вужчими по краях. Так параболічна форма бочки була довершеною і збереглась без змін до наших днів. Найрізноманітніших форм, призначень і розмірів бондарний посуд використовувся до початку ХХ ст. У бондарному мистецтві дерев'яна бочка займала та продовжує займати чи не найпочесніше місце. Жоден з напоїв, чи то вино чи коньяк, ніколи не зможуть знайти тієї пишноти смаку і аромату, який народжується в дубовій бочці.

Конструкція бочки

Опис[ред.ред. код]

Бочки бувають різної форми, але зазвичай денце, верх і розріз центральної частини бочки мають форму кола, при цьому діаметр центральної частини більше діаметрів підстави і верху. Раніше бочка була дерев'яна (із клепки — дощок, що приготовано спеціальним чином), стягнена дерев'яним (найчастіше з черемшини) або металевим обручем. Зараз бочки роблять з різних матеріалів: пластмаси , металу та інших матеріалів. бондарне ремесло існує і зараз

Бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до одної дощок (клепок), стягнутих металевими обручами. Нині бочки почали робити з металу, пластмаси. Далеко не всі породи дерева можуть бути використані для виробництва бочки. Породи дерев, що використовують — липа, бук, дуб, осика. Щоб виготовляти обручі — горіх, черемшина, ялівець. Клепку для бочок виготовляють шляхом колення колод — це єдиний спосіб зберегти неушкодженими довгі волокна дуба, які гарантують герметичність бочки. Дно складають з донних клепок (буркуну), сполучених між собою дерев'яними шпильками.

В деяких бочках роблять отвори, аби цідити рідину, не відкриваючи діжку. Закорковують такий отвір чіпом.[1] Дерев'яні бочки й діжки краще зберігаються при постійному режимі вологості. Тому в наливних завжди повинна бути рідина, а сухотарні завжди повинні бути сухими.

Різновиди бочки[ред.ред. код]

  • Діжка — велика дерев'яна або металева циліндрична посудина з плоским дном.
  • Барило — невелика бочка для рідини (най­частіше з дерева), використовується у виноробстві.[2][3]
  • До́шник — велика бочка, великий чан, її як правило монтують у землі, вона призначені для закваски і солінь.[4][5]

Використання[ред.ред. код]

Бочки для зберігання вина

Дерев'яну бочку використовували як ємність щоб зберігати та перевозити харчові продукти — від оселедців та пива до вина та олії. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. В побуті простих людей та моряків невеличка бочка часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи. І, навпаки, стару діжу бідні верстви населення переробляли на постійні стільці, що помітно з картин фламандських та голландських майстрів XVII століття ( Адріан Брауер, Адріан ван Остаде ).

В Німеччині, де була потреба перевозити нові книжки на далеку відстань з друкарень, в якості тари використовували бочки, набиті новими виданнями. Саме цей момент став сюжетом гравюри Кристофа Вайгеля «Книготорговець» ( альбом «Представники різних професій», Регенсбург, 1698).

Використовувались бочку та її різновиди в Україні щоб міряти сипкі тіла та рідини: кадовби — 8 центнерів, бочка — 40 відер, руська (українська) бочка — 2 півбочки, куфа — 2 бочки, цебер — 3 відра, барило — 18—28 гарнців, ґелетка — 25 кг.[6][7] Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Бочка у мистецтві[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • сборник «Панорама искусств», № 5, М, 1982
  • журнал «Гутен Таг», сентябрь, 1982

Посилання[ред.ред. код]