Страбон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Страбон, гравюра 16 століття

Страбон (грец. Στράβων, 64 до н. е. — 24) — давньогрецький географ та історик, що народився в Амації (Мала Азія), подорожував по Греції, Малій Азії, Італії та Єгипту.

Автор «Історичних записок», задуманих як продовження Історії Полібія. Вони містили опис подій з 146 до н. е. (з моменту зруйнування римлянами Коринфа та Карфагена) до близько 31 до н. е. (до битви при Акції). Проте «Історичні записки» були втрачені.

«Географія»[ред.ред. код]

Найвідомішою працею Страбона є сімнадцятитомна «Географія», написана близько 7 до н. е. та присвячена опису країн та людей в усьому відомому тоді світі. У перших двох томах викладено загальні фізико-математичні засади географії, в томах 3-10 — географію Європи, в томах 11-16 — географію Азії, в томі 17 — географію Африки.

У «Географії» Страбон прагнув описати ойкумену на основі зіставлення та узагальнення всіх відомих до його часу даних, тому твір і розглядається в історіографії як підсумок географічних знань античності. З-поміж багатьох авторів, названих Страбоном, головними його джерелами були географи Ератосфен, Гіппарх, Полібій, Посідоній.

Широко використовував Страбон малоазійскую традицію, особливо відомості істориків Мітрідатових війн (1 ст. до н. е.). Страбоном повно описані Кавказ і Боспорське царство. За задумом автора «Географія» повинна була служити практичним керівництвом для римських державних діячів, полководців, провінційної адміністрації, торгівців тощо, тому вона містить велику кількість історичних, етнографічних, побутових відомостей.

У ряді випадків вона є єдиним джерелом. З 17 книг «Географії» тільки перші дві носять теоретичний характер (присвячені математичній географії), решта містять опис країн і областей:

«Географія» Страбона є, фактично, першим досвідом історичної географії і являє собою цінне історичне джерело.

Інше[ред.ред. код]

Страбон — римський термін, яким позначали людей, очі яких були ушкоджені або косили.

Видання і переклади[ред.ред. код]

  • Stefan Radt: Strabons Geographika. 10 Bände. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen (найсучасніше видання: давнтогрецький оригінал, німецький переклад і коментар)
  • Strabo: Geographika. Übersetzung und Anmerkungen von Albert Forbiger. Hoffmann'sche Verlags-Buchhandlung, Berlin & Stuttgart 1855–1898. Neuausgabe: Marix, Wiesbaden 2005, ISBN 3-86539-051-X.
  • Strabonis Geographica. Herausgegeben von August Meineke. Teubner, Leipzig 1852–1853. Neuausgabe: 3 Bde. Akademische Druck- und Verlagsanstalt, Graz 1969
  • The Geography of Strabo. translated by Horace Leonard Jones und John Robert Sitlington Sterrett. The Loeb Classical Library. 8 V. Heinemann, London 1917-1932
  • Géographie / Strabon. переклад Жермен Ожак і Франсуа Лассерра. Давньогрецький текст і французький переклад. Les Belles Lettres, Paris 1969 (Вийшли 12 томів)
  • «География» Страбон, перев. на русск. яз., Ф. Мищенко (М., 1879).
  • Страбон География / пер. с др.-греч. Г. А. Стратановского под ред. О. О. Крюгера, общ. ред. С. Л. Утченко М.: Ладомир 1994

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Clarke K. Between Geography and History: Hellenistic Constructions of the Roman World. Oxford University Press, 1999.
  • Dueck D. Strabo of Amasia. A Greek Man of Letters in Augustan Rome. London and New York: Routledge, 2000.
  • Dueck D., Lindsay H., Pothecary S. (eds.) Strabo’s Cultural Geography. The Making of a Kolossourgia. Cambridge University Press, 2005.
  • Engels J. Augusteische Oikumenegeographie und Universalhistorie im Werk Strabons von Amaseia. Stuttgart: Steiner-Verlag, 1999 [Geographica Historica 12].
  • Арский Ф. Н. Страбон. (Серия «Замечательные географы и путешественники»). М.: Мысль, 1974. 72 с.
  • Грацианская Л. И. «География» Страбона. Проблемы источниковедения. // Древнейшие государства на территории СССР 1986. М., 1988. С. 6-175.
  • Щеглов Д.А. Страбон против Посидония: полемика о влиянии солнца на климат в F 223 EK // ΣΧΟΛΗ, 4.2, 2010, 298-324.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерело[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]