Страбон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Страбон
Страбон вказує на те, що «Україна – це Європа, а за Доном вже Азія»[1]
Народився64 / 63 до н. е.
Амасія, Понт, Римська республіка
Помер24 н.е.
невідомо, Римська імперія
ГромадянствоРим
Національністьпонтійський грек
Діяльністьгеограф, історик, мандрівник
Галузьгеографія
ВчителіБоет Сидонський[2], Тиранніонd і Aristodemus of Nysad
Знання мовдавньогрецька[3]
Magnum opusГеографія (Страбон)

Страбо́н (грец. Στράβων, Strábōn, лат. Strabo, Strabonis; 64 / 63 до н. е. — 24) — римський географ, історик, мандрівник грецького походження. Автор 17-томної «Географії» (близько 23 року н. е.), що є підсумком географічних знань про світ часів античності (у 7-й та 11-й томах — опис українських земель). Також автор частково втрачених «Історичних записок» (20 рік н. е.), що описували події від 146 до н. е. (зруйнування римлянами Коринфа та Карфагена) до 31 до н. е. (битви при Акції), задуманих як продовження «Історії» Полібія.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Амасії, Понт, Римська республіка. Походив із заможної родини, яка служила понтійському царю Мітрідату VI Евпатору напередодні римського завоювання. Дід Страбона по лінії матері підтримав римлян у Третій Мітридатовій війні[4]. Протягом життя подорожував по Малій Азії, Греції, Італії, Близькому Сходу, Єгипту, Ефіопії. Проживав у Римі в 44—31 роках до н. е. Навчався філософії у перипатетиків, зокрема Боета Сидонського. Найімовірніше, мав римське громадянство[4], підтримував римську імператорську владу. Помер у Римській імперії у віці 87 років.

Праці

[ред. | ред. код]

«Географія»

[ред. | ред. код]

Найвідомішою працею Страбона є сімнадцятитомна «Географія», написана близько 7 до н. е. та присвячена опису країн та людей в усьому відомому тоді світі. У перших двох томах викладено загальні фізико-математичні засади географії, в томах 3-10 — географію Європи, в томах 11-16 — географію Азії, в томі 17 — географію Африки.

У «Географії» Страбон прагнув описати ойкумену на основі зіставлення та узагальнення всіх відомих до його часу даних, тому твір і розглядається в історіографії як підсумок географічних знань античності. З-поміж багатьох авторів, названих Страбоном, головними його джерелами були географи Ератосфен, Гіппарх, Полібій, Посідоній.

Широко використовував Страбон малоазійську традицію, особливо відомості істориків Мітрідатових війн (1 ст. до н. е.). Страбоном повно описані Кавказ і Боспорське царство. За задумом автора «Географія» повинна була служити практичним керівництвом для римських державних діячів, полководців, провінційної адміністрації, торгівців тощо, тому вона містить велику кількість історичних, етнографічних, побутових відомостей.

У ряді випадків вона є єдиним джерелом. З 17 книг «Географії» тільки перші дві мають теоретичний характер (присвячені математичній географії), решта містять опис країн і областей:

«Географія» Страбона є фактично першим досвідом історичної географії і являє собою цінне історичне джерело.

«Історичні записки»

[ред. | ред. код]

Видання і переклади

[ред. | ред. код]
  • Stefan Radt: Strabons Geographika. 10 Bände. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen (найсучасніше видання: давньогрецький оригінал, німецький переклад і коментар)
  • Strabo: Geographika. Übersetzung und Anmerkungen von Albert Forbiger. Hoffmann'sche Verlags-Buchhandlung, Berlin & Stuttgart 1855—1898. Neuausgabe: Marix, Wiesbaden 2005, ISBN 3-86539-051-X.
  • Strabonis Geographica. Herausgegeben von August Meineke. Teubner, Leipzig 1852—1853. Neuausgabe: 3 Bde. Akademische Druck- und Verlagsanstalt, Graz 1969
  • The Geography of Strabo. translated by Horace Leonard Jones und John Robert Sitlington Sterrett. The Loeb Classical Library. 8 V. Heinemann, London 1917—1932
  • Géographie / Strabon. переклад Жермен Ожак і Франсуа Лассерра. Давньогрецький текст і французький переклад. Les Belles Lettres, Paris 1969 (Вийшли 12 томів)
  • «География» Страбон, перев. на русск. яз., Ф. Мищенко (М., 1879).
  • Страбон География / пер. с др.-греч. Г. А. Стратановского под ред. О. О. Крюгера, общ. ред. С. Л. Утченко М.: Ладомир 1994.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Галушко К. Ю. Україна на римських картах. Чому російським царям доводилося розширювати Європу : [укр.] : [арх. 06.10.2021] / Галушко К. Ю. // dsnews.ua : вебсайт. — 2017. — 22 жовтня. — Дата звернення: 6 жовтня 2021 року.
  2. Dictionnaire des philosophes antiques // Dictionnaire des philosophes antiques / R. GouletParis: CNRS, 1994. — P. 201.
  3. CONOR.Sl
  4. а б Madsen J.M. A provincial Roman // The Routledge Companion to Strabo /ed. by Dueck, Daniela. Routledge, 2017. p. 36.
  • Скржинська М. В. Страбон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 864. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Clarke K. Between Geography and History: Hellenistic Constructions of the Roman World. Oxford University Press, 1999.
  • Dueck D. Strabo of Amasia. A Greek Man of Letters in Augustan Rome. London and New York: Routledge, 2000.
  • Dueck D. Lindsay H., Pothecary S. (eds.) Strabo's Cultural Geography. The Making of a Kolossourgia. Cambridge University Press, 2005.
  • Engels J. Augusteische Oikumenegeographie und Universalhistorie im Werk Strabons von Amaseia. Stuttgart: Steiner-Verlag, 1999 [Geographica Historica 12]. (нім.)
  • Арский Ф. Н. Страбон. (Серия «Замечательные географы и путешественники»). М.: Мысль, 1974 г. 72 с.
  • Грацианская Л. И. «География» Страбона. Проблемы источниковедения. // Древнейшие государства на территории СССР 1986. М., 1988 г. С. 6-175.
  • Щеглов Д. А. Страбон против Посидония: полемика о влиянии солнца на климат в F 223 EK // ΣΧΟΛΗ, 4.2, 2010, 298—324.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Страбон