Бікалутамід
 | |
|---|---|
Бікалутамід
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (RS)-N-[4-cyano-3-(trifluoromethyl)phenyl]-3-[(4-fluorophenyl)sulfonyl]-2-hydroxy-2-methylpropanamide | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L02 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | DB01128 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C18H14F4N2O4S |
| Мол. маса | 430,373 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | НД |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 7 діб |
| Екскреція | Нирки, Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | БІКАЛУТАМІД, «Гетеро Лабз Лімітед»,Індія UA/14356/01/02 30.04.2015-30/04/2020 КАСОДЕКС, «Корден Фарма ГмбХ»,Німеччина UA/0185/01/01 02.08.2013-02.08.2018 КАЛУМІД, ВАТ «Гедеон Ріхтер»,Угорщина UA/2632/01/02 24.10.2014-24.10.2019 [1] |
Бікалутамід (англ. Bicalutamide, лат. Bicalutamidum) — синтетичний лікарський препарат, який належить до нестероїдних антагоністів андрогенів[2][3][4], що застосовується перорально.[2][5][6] Уперше препарат синтезований у США в лабораторії компанії «Schering-Plough» в 1967 році, і початково розглядався як антибактеріальний засіб.[7][8] Пізніше встановлено, що він має антиандрогенні властивості. Новий препарат надалі досліджувався британською компанією ICI[9][10], та уперше запатентований у 1982 році.[11] У подальшому, після входження ICI до складу компанії «AstraZeneca», клінічні дослідження та маркетинг нового препарату робила вже ця компанія, яка розпочала випуск бікалутаміду під торговою маркою «Касодекс».[6]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Бікалутамід — синтетичний лікарський засіб, який належить до нестероїдних антагоністів андрогенів. За хімічним складом є рацемічною сумішшю двох енантіомерів (S-бікалутаміду та R-бікалутаміду).[3][4] Механізм дії препарату полягає у блокуванні андрогенних рецепторів у клітинах-мішенях (простати, гіпоталамусу, гіпофізу і сім'яних міхурців), що призводить до інгібування зв'язування андрогенів з рецепторами, наслідком чого є блокування біологічних ефектів андрогенів, одним із яких є гальмування росту пухлини в передміхуровій залозі, а також попередження розвитку метастазування пухлини.[2][5][6] Бікалутамід не має іншої ендокринної активності, і при його застосуванні не спостерігається пригнічення статевої функції[2][5], розвиток остеопорозу та астенічний синдром.[3] Бікалутамід застосовується для лікування раку простати, у тому числі метастатичного, в поєднанні з хірургічним лікуванням або застосуванням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону, а також для лікування хворих, які мають непереносимість до інших видів лікування або несприйнятливість інших видів терапії[2][5][6], причому бікалутамід мав більшу ефективність та меншу кількість побічних ефектів при застосуванні у хворих раком простати, ніж інші нестероїдні антагоністи андрогенів флутамід і нілутамід.[4][3]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Бікалутамід добре всмоктується після перорального застосування, проте біодоступність препарату не досліджена.[12] Максимальна концентрація R-бікалутаміду досягається протягом 31—39 годин після прийому препарату, S-бікалутамід всмоктується значно швидше.[13][14] Бікалутамід добре (на 96—99 %) зв'язується з білками плазми крові. Даних за проникнення препарату через плацентарний бар'єр та в грудне молоко немає. Бікалутамід метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться флутамід з організму у однаковій кількості як із сечею, так і з жовчю. Період напіввиведення препарату складає у середньому 7 діб, і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки або нирок.[2][5][6]
Покази до застосування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Бікалутамід застосовують для лікування раку простати, у тому числі метастатичного, в поєднанні з хірургічним лікуванням або застосуванням агоністів гонадотропін-рилізинг гормону, а також для лікування хворих, які мають непереносимість до інших видів лікування або несприйнятливість інших видів терапії.[2][5]
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні бікалутаміду побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні флутаміду і нілотаміду[3][4], найчастішими побічними ефектами при застосуванні препарату є[2][5]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — шкірний висип, свербіж шкіри, гірсутизм, алопеція, кропив'янка, набряк Квінке.
- З боку травної системи — нудота, блювання, діарея, біль у животі, втрата апетиту, жовтяниця, порушення функції печінки, печінкова недостатність (вкрай рідко з летальними наслідками).
- З боку нервової системи — запаморочення, порушення сну, депресія, астенічний синдром.
- З боку серцево-судинної системи — серцева недостатність, інфаркт міокарду, біль у грудній клітці, приливи крові.
- З боку ендокринної системи — гінекомастія, біль у молочних залозах (у тому числі в чоловіків), зниження лібідо, еректильна дисфункція.
- З боку дихальної системи — рідко інтерстиційне ураження легень, іноді з летальним наслідком.
- З боку сечовидільної системи — гематурія.
- Інші побічні ефекти — збільшення маси тіла.
- Зміни в лабораторних аналізах — підвищення рівня активності амінотрансфераз в крові, анемія.
Протипокази[ред. | ред. код]
Бікалутамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, для застосування в жінок і дітей. Протипоказане сумісне застосування препарату з терфенадином, астемізолом або цизапридом.[2][5]
Форми випуску[ред. | ред. код]
Бікалутамід випускається у вигляді таблеток по 0,05 та 0,15 г.[2][6][15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 13 лютого 2018.
- ↑ а б в г д е ж и к л БІКАЛУТАМІД (BICALUTAMIDUM) Діюча речовина
- ↑ а б в г д Калумид (бикалутамид) в лечении больных местнораспространенным и диссеминированным раком предстательной железы Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б в г КЛІНІЧНІ ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ БІКАЛУТАМІДУ* НА ПРОТИВАГУ ФЛУТАМІДУ ДЛЯ КОМБІНОВАНОЇ АНДРОГЕННОЇ БЛОКАДИ В ПАЦІЄНТІВ З ПОШИРЕНИМ РАКОМ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ: КІНЦЕВИЙ ЗВІТ ПОДВІЙНО СЛІПОГО РАНДОМІЗОВАНОГО КООПЕРОВАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
- ↑ а б в г д е ж и BICALUTAMIDE (БИКАЛУТАМИД) Архівована копія. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 13 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б в г д е Bicalutamide [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Diamanti-Kandarakis E (Вересень 1999). Current aspects of antiandrogen therapy in women. Current Pharmaceutical Design. 5 (9): 707—23. PMID 10495361. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 13 лютого 2018.
Several trials demonstrated complete clearing of acne with flutamide.
(англ.) - ↑ Denis, Louis J; Griffiths, Keith; Kaisary, Amir V; Murphy, Gerald P (1 березня 1999). Textbook of Prostate Cancer: Pathology, Diagnosis and Treatment: Pathology, Diagnosis and Treatment. CRC Press. с. 55, 279—280. ISBN 978-1-85317-422-3. Архів оригіналу за 3 червня 2016. (англ.)
- ↑ Cadilla R, Turnbull P (2006). Selective androgen receptor modulators in drug discovery: medicinal chemistry and therapeutic potential. Curr Top Med Chem. 6 (3): 245—70. doi:10.2174/156802606776173456. PMID 16515480. (англ.)
- ↑ McPherson, Edwin M. (22 жовтня 2013). Pharmaceutical Manufacturing Encyclopedia (вид. 3rd). William Andrew Publishing. с. 627, 1695. ISBN 978-0-8155-1856-3. Архів оригіналу за 9 червня 2016. (англ.)
- ↑ Engel, Jürgen; Kleemann, Axel; Kutscher, Bernhard; Reichert, Dietmar (2009). Pharmaceutical Substances: Syntheses, Patents and Applications of the most relevant APIs (вид. 5th). Thieme. с. 153—154. ISBN 978-3-13-179275-4. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
- ↑ Dart, Richard C. (2004). Medical Toxicology. Lippincott Williams & Wilkins. с. 497, 521. ISBN 978-0-7817-2845-4. Архів оригіналу за 11 травня 2016. (англ.)
- ↑ Casodex® (bicalutamide) Tablets (PDF). FDA. Архів (PDF) оригіналу за 27 лютого 2017. (англ.)
- ↑ Wellington K, Keam SJ (2006). Bicalutamide 150mg: a review of its use in the treatment of locally advanced prostate cancer (PDF). Drugs. 66 (6): 837—50. doi:10.2165/00003495-200666060-00007. PMID 16706554. Архів (PDF) оригіналу за 28 серпня 2016. (англ.)
- ↑ BICALUTAMIDE (БИКАЛУТАМИД). Однокомпонентные препараты Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 13 лютого 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Бікалутамід на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Бікалутамід [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)