Неоготика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Neo-Gothic001.jpg

Неоготика або Псевдоготика — (тобто нова або ж псевдо готика) — напрямок в архітектурі, що сполучає елементи готики з ясними композиціями, що йдуть від класицизму. Частка «нео» - вказівка, що стиль виник на новому етапі розвитку архітектури кінця 18-середини 19 ст. і є складовою частиною так званих історичних стилів.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Крстофер Рен, готична Вежа Тома, 1681 - 1682 рр., Оксфорд, коледж Крайс Чьорч.

Ідея відродити готичну архітектуру на новому етапі належить англійським діячам з грошима і дозвіллям. В Британії добре зберіглися зразки соборів, церков і замків доби готики і романського стилю, що сприймалися характерною рисою національної культури. На відміну від країн континентальної Європи, цікавість до готики в країні практично не вщухала на протязі століть. Навіть запровадження протестантизму ( у формі англіканства), відхід місцевого священства від католицизму, не увірвали цікавості до готичної архітектури. Її місцеві форми були підтримані професорами та студентами англійських університетів ( Оксфорд, Кембрідж ) навіть у 17 столітті, ігноруючи досвід новітніх європейських стилів. Представник англійського класицизму 17 ст. архітектор Крістофер Рен вибудував вежу Томаса у Оксфорді з використанням готичних форм, ігноруючи і європейське надбання тогочасного бароко, і власний досвід.

У 18 столітті готичні форми у якості декору присутні в магнацьких садибах англійських аристократів. Моду на готичний декор в інтер'єрі започаткував Хорас Волпол, що справило враження не тільки на друзів чи візітерів до його садиби.

В 18 столітті[ред.ред. код]

Гравер Джон Ріттер.Садиба Фонтхілл-ебби, гравюра 1823 р.

Початок відновлення англійскої готики розпочався в Британії в кінці 18 ст. через розчарування англійських діячів у ідеалах французької революції 1789 - 1793 рр., які почали вводити насиллям і терором та через пошуки національного архітектурного стилю.

Увагу сучасників прикували експерименти по відновленню форм готичної архітектури, які розпочав Вільям Бекфорд. Син мэра Лондону у 1795 р. розпочав будівництво у Вілтширі власної садиби Фонтхілл-ебби. Родзинкою проекту стала восьмикутна 90-метрова вежа. Зовнішні фасади садиби сильно нагадували форми готичного абатства, що й означено у назві садиби ( еббі - абатство ). Назва досить розповсюджена з доби англійської реформації, коли конфісковані споруди католицьких монастирів і монастирських земель передали новим світським власникам. Так католицькі колись абатства і сакральні споруди стали житлом дворянських родин.

Садиба Фонтхілл-ебби приваблювала не тільки готичними формами, а і подіями, бо тричі за 30 років обвалилася її вежа. Будівництво і ремонти тривали до 1813 року. Садиба Бекфорда та її скандальна слава мала вплив на сучасників, а її сенсаційна «слава» наробила галасу в Європі. По смерті власника вежа в черговий раз обвалилася, а садибу зруйнували.

Але досвід не пропав задарма. Інженерна школа британців з 17 ст. посіла провідні позиції в Європі. В 19 ст. англійці, французі и німці жваво дискутують, де саме виникла європейська готика. Але перше місце в відновленні форм середньовічної архитектури віддали Великобританії. Були використані нові інженерні досягнення при збереженні середньовічних готичних форм. Так виникла неоготика 19 ст.

Підтримка діячів романтизму[ред.ред. код]

Відновленню готичних форм на новому етапі сприяли і діячі європейського романтизму. Розчарування у застиглих, поміркованих формах ампіру і пізнього класицизму(і ідеях доби провсітництва, що іх підтримували ) привели до протиставлення їм варварської, «неримської», некласичної архітектури.

Розповсюдженню цікавості до історичної готики в Європе сприяли і твори письменників-романтиків. Шатобріан оспівував готичні руїни, доводив, що саме середньовічне готичне мистецтво найкраще відобразило «геній християнства». Французький поет і письменник Віктор Гюгю робить собор Паризької Богоматері - головним героєм власного роману з тою же назвою. Англійський мистецтвозначвець Джон Раскин навіть доводив моральну перевагу готичної архітектури, а середньовічний Палац дожів у Венеції вважав центральною спорудою світу. Як видно, єдності в лавах романтиків не було, але пропаганда спрацювала.

В середині 19 ст.[ред.ред. код]

Уряд Британії офіційно визнав неоготику национальним стилем. Після пожежі колишньої споруди Британського парламенту право на проект нової споруди у 1834 році передали Огастесу П'юджину, прихильнику неоготики. Разом з Чарльзом Баррі - Огастес П'юджин створив Вестминстерський палац, який визнали зразком стилю. Неоготичні декорації отримали -

  • Короліський суд
  • залізнодорожні вокзали
  • ратуші
  • мости
  • низка державних споруд Британської імперії.

У 1870-і рр. масова кількість неоготичних споруд в Британии вже дозволила аналізувати архітектурну ситуацію в країні, почали оприлюднювати труди з історії цього стилю.

В добу королеви Вікторії Британська імперія как у метрополії, так і в колониях провела масову забудову в неоготичому стилі, офіційно підтриманому буржуазним урядом. Навіть споруда нового Парламенту в столиці відбулася в неоготичному стилі, стала візитівкою Лондону, розійшлася в тисячах листівок і зображень по всьму світу. Ще більше захоплення неоготикою мали архітектори при побудові університетських корпусів Британії і Сполучених Штатів. Відтоді архітектурний образ багатьох університетів по обидва боки Атлантичного океану сформувала саме неоготика і пізній класицизм.

Ставлення до неоготики[ред.ред. код]

І в самій Британії не всі схвально сприйняли неоготику. Палкий прихильник середньовічного мистецтва, Джон Раскін, однак, не схвалював неоготику в архітектурі. І якщо офіційні кола Британії всіляко підтримували неоготику архітектора П'юджина, Раскін наважився критикувати і її, і твори самого П'юджина.

Мистецтвознавця Джона Раскіна дратували історичні стилі 19 століття, як несамостійні, вульгарні, хаотична забудова буржуазних міст і сіл. Але новий і самостійний архітектурний стиль ( відмінний від неоготики ) так і не був вироблений в 19 столітті. А заклики Раскіна не могли завадити проблемі. Вийшло, що він лише окреслив одну з неприємних проблем 19 століття, але не міг допомогти її вирішенню. Не було вдалим вирішенням і використання неоготики, неорококо, неоренесансу.

Галерея[ред.ред. код]

Неоготика в Україні[ред.ред. код]

Садиби[ред.ред. код]

Сакральні споруди[ред.ред. код]

Неоготика в інтер'єрах[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]