Верескуни
| село Верескуни | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Парафіївська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080110050017381 |
| Облікова картка | Верескуни |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 |
| Населення | 299 |
| Площа | 1,504 км² |
| Густота населення | 198,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16741 |
| Телефонний код | +380 4633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°49′59″ пн. ш. 32°47′00″ сх. д. / 50.83306° пн. ш. 32.78333° сх. д.Координати: 50°49′59″ пн. ш. 32°47′00″ сх. д. / 50.83306° пн. ш. 32.78333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
152 м |
| Водойми | річка Верескуни |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16742, с-ще Тростянець, вул. Шкільна, 3а |
| Карта | |
  Верескуни | |
 Верескуни | |
| Мапа | |
| |
Верескуни́ — село в Україні, у Парафіївській селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Населення становить 299 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Тростянецька сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Верескуни, ліва притока Смошу.
Історія села[ред. | ред. код]
Село було засновано 1701 році козаком Верескуном[джерело?] (в 2001 році святкували 300-річчя села). Раніше воно називалося хутором, і помилковим є походження назва від слова «Вереск». Центральна частина села досі називається «хутор». Назва хутор Верескуни зберігалась ще в 1860–1870 роках.[1]
Хутір було приписано до Різдва Пресвятої Богородиці[2][3] церква у Бережівці.
Найдавніше знаходження на мапах 1812 рік як Верескунівці[4]
У 1862 році на хуторі володарському Верескуни́ було 2 заводи та 65 дворів де жило 521 особа[5]
У 1911 році на хуторі Верескуни́ була церковно-парафіївська школа та жило 1060 осіб[6]
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Бережівської волості Прилуцького повіту Полтавської губернії мешкало 736 осіб, налічувалось 133 дворових господарства, існували постоялий будинок, 2 лавки, 3 кузні та вітряний млин[7].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 917 осіб (432 чоловічої статі та 485 — жіночої), з яких 913 — православної віри[8].
Видатні люди[ред. | ред. код]
- Ганна Демиденко (нар. 1951) — поетеса, лауреатка літературної премії імені Леоніда Глібова.
- Ігнатенко (Найденко) Катерина Андріївна — науковець у галузі тваринництва, викладачка вищої школи, доцент кафедри розведення с.-г. тварин Національного аграрного університету м. Київ.
Інтернет-посилання[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ http://bloknot.info/genocide-of-ukrainian-people-1991-2007-five-millions-victim/[недоступне посилання]
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 89, 516 та 552 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.[недоступне посилання]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 309 з 562.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-171. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
| ||||||||
| ||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
