Вершигора Петро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Петрович Вершигора
Vershigora.jpg
Народився 3 (16) травня 1905(1905-05-16)
с. Северинівка
Помер 27 березня 1963(1963-03-27) (57 років)
Москва
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність письменник
Звання Генерал-майор Генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Верши́гора Петро́ Петро́вич (3 (16) травня 1905(19050516), с. Северинівка Тираспольського повіту Подільської губернії, тепер Кам'янський район ПМР27 березня 1963, Москва) — активний учасник радянського партизанського руху в Україні в роки Другої Світової війни, кадровий чекіст, генерал-майор НКВС, згодом - письменник. Герой Радянського Союзу (з 7 серпня 1944). Член КПРС1943 р.)

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 травня 1905 в с. Северинівка (зараз - Кам'янський район ПМР).

В 1925-1927 рр. служив у Червоній Армії. Навчався в Одеському музично-драматичному інституті, який закінчив в 1929 р. Після цього був актором та режисером на Київській кіностудії. В 1935-38 - студент Московської кіноакадемії, після закінчення якої знову працював на Київській кіностудії (1938-1941).

У роки Другої світової війни (в жовтні 1941 - квітні 1942) - командир взводу, роти, батальйону, голова бригади кінофотокореспондентів політвідділу 40-ї армії. В червні 1942 із завданням Штабу радянського партизанського руху при НКВС підполковник Вершигора був призначений командиром спеціальної диверсійно-розвідної групи НКВС (за іншими даними - ГРУ Генштабу СРСР) "Лезвие" (укр. "Лезо") і був перекинутий літаком у тил німецьких військ до партизанського загону Сидора Ковпака. Мав завданням підтримувати зв'язок загону з Москвою та слідкувати безпосередньо за Сидором Ковпаком, контролювати його, перевіряти на лояльність Москві.

З вересня 1942 року - заступник С.А.Ковпака з питань розвідки в партизанському з'єднанні.

Під час бою під Делятином на Івано-Франківщині радистка спец-групи Вершигори Анна Туркіна (Лаврухина) застрелила комісара з'єднання генерала С. В. Руднєва двома пострілами у висок, про що згідно з мемуарами Вершигори, зізналася йому пізніше у 1949 році.

Після розгрому під Делятином, керівництво «партизанської дивізії» - Ковпак і Вершигора, покидавши обози, втікли разом із штабом до своєї бази в Поліссі. Після цього, Ковпака за персональною вказівкою Сталіна, як «народного героя», було забрано до Москви, а з'єднання, що було перетворено в 1-у Українську партизанську дивізію імені Ковпака, з грудня 1943 очолив П. П. Вершигора.

Учасник 5 великих рейдів тилами німецької армії, з них рейдами в Польщу та Неманським командував особисто.

Монета ПМР з портретом П. П. Вершигори

Протягом 1947-1954 рр. - викладач військової академії Генштабу СРСР, потім - завідувач військовим відділом журналу «Знамя». З 1955 року звільнений з військової служби в запас.

Автор книги «Військова творчість народних мас» (1961) - про історію партизанського руху з найдавніших часів до Великої Жовтневої революції, співавтор праці «Партизанські рейди» (1962).

У документально-белетристичних книгах «Люди з чистою совістю» (1946) (Сталінська премія, 1947), «Карпатський рейд» (1950), «Рейд на Сан та Віслу» (1961), «Іван-герой» (1960), «Рідний дім» (1962) зображував боротьбу радянських партизанів у тилу німецьких військ.

Нагороджений двома медалями «Золота Зірка», двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 1-го ступеню, медалями.

15-го вересня 2005 року в ПМР введено в обіг срібну монету вартістю 100 придністровських рублів серії «Видатні люди Придністров'я» з портретом Петра Вершигори.

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]