Видима церква
Реформація |
Рух і деномінації
Ключові події
|
Видима церква — це термін християнського богослів'я та вчення про церкву (еклезіологія), що стосується видимої спільноти християнських віруючих на Землі. Відображенням видимої церкви є місцеве зібрання християнської громади віруючих. За Реформації в XVI сторіччі, як протест проти корумпованості у католицизмі, а також у нових протестантських сповіданнях магістратської реформації, з'явилося вчення про правдиву невидиму церкву та формальну видиму.[2]
В еклезіології видима Церква має безліч імен, таких як Царство Боже, Учні Христа та Божий народ. Ігнатій Антіохійський (Богоносець) був одним з перших християнських авторів, який писав, що така видима Церква зосереджена на єпископі та євхаристії (вечері Любові).[3]
Реформатський погляд на зіпсованість видимої церкви[ред. | ред. код]
Реформатське та євангельське вчення про невидиму правдиву та видиму формальну Церкви засноване на словах Ісуса Христа (Єв. Матвія 7:15–27; 13:24–30, 36–43, 47–50; 25:1–46), де вказано на віруючих, що належали до Божого народу, проте, через свою невірність Богу, на кінець, опинилися поза спасінням.[4]
Реформатський богослов Жан Кальвін виділив невидиму Церкву з формальної видимої:
«те, що насправді знаходиться в Божій присутності, до якого не приймаються особи, крім тих, хто є дітьми Божими за благодаттю усиновлення та справжніми членами Христа через освячення Духа Святого… [Невидима церква] включає не лише святих, які зараз живуть на землі, але й усіх вибраних від початку світу».
Він продовжив про часткову зіпсованість видимої церкви:
«У цій церкві дуже велика суміш лицемірів, які не мають нічого Христого, крім імені та зовнішнього вигляду…» (Інститути 4.1.7)
Католицький погляд[ред. | ред. код]
Вважається, що антигностичні письменники, такі як Іреней Ліонський, або антиноваційні письменники, такі як Кипріян Карфагенський часто зосереджувались на видимій Церкві. Кипріяну Карфагенському належить вираз; «Поза Церквою немає спасіння» (Extra Ecclesiam nulla salus), що на думку католицької теології не покладає різницю між видимою та невидимою Церквою.[5]
До ХХ сторіччя римо-католицьке богослов'я реагувало на реформатські доктрину про невидиму-видиму церкву наголошення на видимості церкви, заснованої Христом, якою є власне сама католицька церква під світовою підзвітністю єпископу Риму. У ХХ сторіччі наголос зосередився на внутрішньому житті церкви як надприродного організму, визначаючи церкву в енцикліці Папи Пія XII Містичним Тілом Христовим.[6]
Православний погляд[ред. | ред. код]
Православний російсько-французький богослов Володимир Лоський також характеризував реформатське вчення про поняття про невидиму-видиму церкву як несторіанське еклезіологію, що «поділить церкву на різні істоти: з одного боку, небесну і невидиму церкву, єдину справжню і абсолютну; з іншого, земну церкву (вірніше церкви), недосконалу та відносну».[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ See Augsburg Confession, Article 7, Of the Church [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ McGrath, Alister. 1998. Historical Theology, An Introduction to the History of Christian Thought. Oxford: Blackwell Publishers. p.206.
- ↑ Letter to the Smyrnaeans by Ignatius
- ↑ J I Packer (1993. 2001). Concise theology : a guide to historic Christian beliefs (English) . с. 203. ISBN 978-0842339605. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 1 березня 2021.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка) - ↑ Cf Against Heresies by Irenaeus and On the Unity of the Catholic Church by Cyprian
- ↑ Hardon, John; Hardon, John A. (2013). Catholic Dictionary: An Abridged and Updated Edition of Modern Catholic Dictionary (англ.). Image. ISBN 978-0-307-88634-7.
- ↑ Vladimir Lossky, The Mystical Theology of the Eastern Church [Архівовано 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] (St Vladimir's Seminary Press, 1976 ISBN 0-913836-31-1) p. 186
