Вказівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вказівни́к (англ. pointer або англ. reference) — тип даних в комп'ютерних мовах програмування. Значення вказівника посилається на інше значення, що записане будь-де в пам'яті комп'ютера (фактично містить його адресу).

[ред.] Операції з вказівниками

Мови програмування, в яких передбачений тип вказівник, містять, як правило, дві основні операції над ними: присвоювання і розіменування. Операція присвоювання записує у значення вказівника певну адресу у пам'яті комп'ютера.

[ред.] Розіменування вказівника

Операція отримання значення, на яке посилається вказівник, називається розіменування вказівника.

У мові програмування С:

double A = 5; /*декларація дійсної змінної подвійної точності */
double *a; /*декларація вказівника на дійсну змінну */
a = &A; /* присвоєння вказівнику адреси змінної A. a тепер вказує на A */
* a = 10; /*Присвоєння значення тому, на що вказує а. *a — операція розіменування вказівника */

a є вказівником на число типу double. *a — розіменування вказівника. В результаті змінна A отримує значення 10.

[ред.] Нульовий вказівник

Нульовий вказівник — це вказівник, який нікуди не вказує. Використовується для того, щоб показати, що дана зміна-вказівник ні на що не посилається. В різних мовах програмування представлений різними константами.

• В машинних кодах: 0
• В мові Pascal: nil
• В мові C: NULL
• В мовах Java та C#: null