Вказівник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вказівни́к, рідше покажчик (англ. pointer або англ. reference) — тип даних в комп'ютерних мовах програмування. Значення вказівника посилається на інше значення, що записане будь-де в пам'яті комп'ютера (фактично містить його адресу).

Операції з вказівниками[ред.ред. код]

Мови програмування, в яких передбачений тип вказівник, містять, як правило, дві основні операції над ними: присвоювання і розіменування. Операція присвоювання записує в значення вказівника певну адресу в пам'яті комп'ютера.

Розіменування вказівника[ред.ред. код]

Операція отримання значення, на яке посилається вказівник, називається розіменування вказівника.

У мові програмування С:

double A = 5; /*декларація дійсної змінної подвійної точності */
double *a; /*декларація вказівника на дійсну змінну */
a = &A; /* присвоєння вказівнику адреси змінної A. a тепер вказує на A */
*a = 10; /*Присвоєння значення тому, на що вказує а. *a — операція розіменування вказівника */

a є вказівником на число типу double. *a — розіменування вказівника. У результаті змінна A отримує значення 10.

Нульовий вказівник[ред.ред. код]

Нульовий вказівник — це вказівник, який нікуди не вказує. Використовується для того, щоб показати, що дана зміна-вказівник ні на що не посилається. У різних мовах програмування представлений різними константами.

  • У мові Pascal: nil
  • У мові C: NULL
  • У мовах Java, C#: null