Вікно (Чернівецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вікно
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Вікнянська сільська громада
Код КАТОТТГ UA73060090010051066
Облікова картка Вікно 
Основні дані
Засноване 1591
Населення 1592
Поштовий індекс 59433
Телефонний код +380 3737
Географічні дані
Географічні координати 48°34′11″ пн. ш. 25°58′23″ сх. д. / 48.56972° пн. ш. 25.97306° сх. д. / 48.56972; 25.97306Координати: 48°34′11″ пн. ш. 25°58′23″ сх. д. / 48.56972° пн. ш. 25.97306° сх. д. / 48.56972; 25.97306
Середня висота
над рівнем моря
194 м
Місцева влада
Адреса ради 59443, с. Вікно
Карта
Вікно. Карта розташування: Україна
Вікно
Вікно
Вікно. Карта розташування: Чернівецька область
Вікно
Вікно
Мапа
Мапа

CMNS: Вікно у Вікісховищі

Вікно́ (рум. Ocna) — село в Україні, у Чернівецькому районі Чернівецької області. Центр Вікнянської сільської громади.

Назва села походить від слова «вікниця», «вікнина», яким називають плеса води серед заростів осоки, що не замерзають узимку.

Колишня залізнична станція Вікна Буковини.

Археологічні розвідки[ред. | ред. код]

Молодята з села Вікно Чернівецької області

На південній околиці села виявлено залишки поселення та курганний могильник ранньоскіфського часу. В 1960 році в одному з розкопаних курганів виявлені рештки тризни. Того ж року в урочищі Мартинівка розкопано залишки дерев'яної церкви XII—XII століть, підлога якої вистелена глиняними полив'яними плитками. На території церкви знайдено кам'яну гробницю давньоруського часу. Там же виявлені рештки села XII—XVII століть.

Історія[ред. | ред. код]

В історичних джерелах Вікно вперше згадується в 1591 році під назвою Мартинівка. Власне назва села зустрічається вперше 1652 року. Під час російсько-турецької війни 1739 року через Вікно проходили частини російської армії під командуванням Мініха. У 1887—1911 роках у місцевій трикласній школі вчителював відомий буковинський вчитель-просвітитель Іван Бажанський.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1686 осіб, з яких 756 чоловіків та 930 жінок[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1582 особи[2].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,37 %
російська 0,50 %
білоруська 0,06 %
болгарська 0,06 %

Цікаві місця[ред. | ред. код]

Знамените Вікно, передусім, романтичним Палацом де Зотта (інші назви — палац Зотта, замок Вільбург). Див. також Вікнянський парк і Джерело «Вікно».

Неподалік від села розташована могила козакам Петра Сагайдачного.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Василь Бабух — український поет, прозаїк, публіцист, редактор, майстер художньої фотографії, заслужений журналіст України.
  • Бабух Василь Манолійович (1971—2015) — вояк Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2018[4].
  • Дашкевич Іван Михайлович — фундатор василіянських монастирів Поділля.[5]
  • Василь Джуран (* 1 січня 1957, с. Вікно Заставнівського району Чернівецької області) — український журналіст, поет, публіцист, редактор.
  • Черський Василь — український військовий діяч, отаман, командир 3-ї Бережанської та Гірської бригад УГА.
  • Шевчукевич Ольга Іванівна — Педагог, літератор, громадська діячка. Дочка письменника І. Бажанського. Дружина лікаря, скульптора О. Шевчукевича. Народилася 01.02.1904 р. у с. Вікно, тепер Заставнівського району. Початкову освіту здобуда у Вікні, середню — у Вашківцях. Закінчила філософський факультет Чернівецького університету, працювала в школах Буковини. Вірші, оповідання, етнографічні матеріали друкувала у журналі «Жіноча доля». Брала участь у жіночому русі, дружила з О. Кобилянською. У праці «Шляхами поколінь» відтворила історію Буковини. Написала спогади про О. Кобилянську, Н. Кобринську, Д. Косарика, Є. Ліпецького, К. Дзержика, В. Стефаника, І. Карбулицького, І. Синюка, Сергія і Ярему Канюків, П. Тичину. Авторка матеріалів «Соціальне становище жінки в румунському фольклорі», «Жіноча доля в поезіях Федьковича», циклу «Листи до жінок», драм «Єва», «Друг». Померла 27.02.1984 р. Юхим Гусар.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  5. Ks. Józefat Skruteń ZSBW. Daszkiewicz Jan (†1898) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1937.— t. ІІІ/1, zeszyt 11.— S. 447 (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область.— К., 1969.
  • Гнеп М. І. Заставнівщина. Історичні нариси. — Чернівці — «Золоті Литаври», 2007.— 176 с.
  • Гнеп М. І. Вікно Буковини. — Чернівці: Золоті Литаври, 2000.— 74 с.

Посилання[ред. | ред. код]