Вільгельм Фуртвенглер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм Фуртвенглер
Gustav Heinrich Ernst Martin Wilhelm Furtwängler
фотографія
Вільгельм Фуртвенглер. Портрет работи Еміля Орлика. 1928
Основна інформація
Повне ім'я Густав Генріх Ернст Мартін Вільгельм Фуртвенглер
Дата народження 25 січня 1886(1886-01-25)
Місце народження Берлін
Дата смерті 30 листопада 1954(1954-11-30) (68 років)
Місце смерті Еберштайнбург
Країна Німеччина Німеччина
Професія диригент
Нагороди
Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед ФРН»

Вільге́льм Фу́ртвенглер (нім. Gustav Heinrich Ernst Martin Wilhelm Furtwängler; 25 січня 1886 — 30 листопада 1954) — німецький диригент і композитор. Один із найвідоміших німецьких диригентів XX сторіччя.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Берліні. Його батько Адольф був археологом, мати — художницею, а брат Філіп — математиком. Велику частину дитинства Фуртвенглер провів у Мюнхені, де його батько викладав в Університеті. У ранньому віці почав навчатися музиці, тоді ж зацікавився творчістю Бетховена, з якою він був тісно пов'язаний протягом усього життя.

У 20 років Фуртвенглер дебютував як диригент: у програмі концерту, в якому він диригував Кайма-оркестром (нині Мюнхенський філармонічний оркестр), була Дев'ята симфонія Антона Брукнера, а також свій твір — Largo h-moll (у переробленому вигляді включене пізніше в Симфонію № 1). До цього моменту їм вже було написано декілька музичних творів, однак вони отримали прохолодний прийом і ця обставина, а також усвідомлення фінансової нестабільності кар'єри композитора спонукало його сконцентруватися на диригування. Працював у Мюнхені, Любеку, Мангеймі, Франкфурті на Майні і в Відні; в 1920 році отримав посаду диригента Берлінської державної капели, у 1922 — в Оркестр Гевандхауз в Лейпцигу (де він змінив Артура Нікіша) і одночасно в знаменитому Берлінському філармонічному оркестрі. Надалі став музичним керівником Віденського філармонічного оркестру, Зальцбурзького фестивалю та Байройтського фестивалю, який вважався найвищим постом, який в той час міг займати диригент в Німеччині.

У кінці другої світової війни, внаслідок жорсткого тиску з боку Нацистській партії Фуртвенглер поїхав в Швейцарію. Після війни знову займався диригуванням, здійснив безліч записів. Помер у 1954 році в Баден-Бадені.

Найбільшу популярність принесли Фуртвенглеру інтрпретації творів Бетховена, Брамса, Брукнера та Вагнера. У той же час він пропагував сучасну музику; серед сучасних творів у його репертуарі — Концерт для оркестру Бели Бартока.

Стосунки з нацистами[ред.ред. код]

Зв'язок Фуртвенглер з Адольфом Гітлером та Нацистською партією і його ставлення до них було предметом великої дискусії. Коли нацисти прийшли до влади в 1933 році, Фуртвенглер був налаштований по відношенню до них украй критично. У 1934 йому було заборонено диригувати прем'єрою опери Пауля Хіндеміта Художник Матісс, і Фуртвенглер на знак протесту пішов у відставку зі свого поста в Берлінській опері і з поста віце-президента Імперської музичної палати. У 1936 році, коли розчарування Фуртвенглер в існуючому режимі продовжувало наростати, йому був запропонований пост головного диригента Нью-Йоркського філармонічного оркестру, де він замінив би Артуро Тосканіні. Існувала велика ймовірність того, що Фуртвенглер прийме це запрошення, але повідомлення з Берлінського відділення Ассошіейтед Прес, ймовірно, замовлене Германом Герінгом, стверджувало, що він хотів би повернутися знову на свою посаду в Берлінській опері. Це викликало зміну в ставленні до нього в Нью-Йорку; запрошуюча сторона припускала, що тепер Фуртвенглер повністю підтримує нацистську партію. Хоча зараз вважається, що це не так (наприклад, Фуртвенглер завжди відмовлявся салютувати нацистам), така точка зору переважала до його смерті.

Нацисти добре ставилися до Фуртвенглер; він був важливою фігурою в галузі культури. Його концерти часто транслювалися німецьким військам для підняття духу, хоча він був обмежений у репертуарі, виконуючи лише те, що дозволялося владою. Його ставлення до євреям як і раніше викликає полеміку. З одного боку, він часто захоплювався єврейськими артистами, такими як Артур Шнабель, але з іншого боку він підтримував бойкоти єврейських товарів і критикував домінування євреїв в газетному справі. На процесі у денацифікації Фуртвенглер був звинувачений в тому, що підтримав нацизм, залишившись у Німеччині, виконував обов'язки нацистського функціонера, в антисемітських випади проти Віктора де Сабата. Однак, всі ці звинувачення були повністю зняті [1].

У своєму заключному слові на процесі у денацифікації Фуртвенглер заявив:

«Язнав, що Німеччину охопила жахлива криза, але в той же час я був відповідальний за німецьку музику, і моїм завданням було пройти через цю кризу без втрат. Побоювання, що плоди моїх праць будуть використані для пропаганди, були нічим у порівнянні з моїм бажанням зберегти німецьку музику, музику та виконувались для німецького народу його ж музикантами. Люди ці, співвітчизники Баха і Бетховена, Моцарта і Шуберта, змушені були жити під владою режиму, без залишку охопленого ідеєю тотальної війни. Той, хто не жив тут у ті дні, не може судити про те, як це було».

«Невже Томас Манн [один з критиків позиції Фуртвенглера] справді вірить, що в гіммлерівській Німеччини всім було треба заборонити виконувати Бетховена? А може, він просто не уявляє собі, що ніхто ще не потребував більше, ніхто ще не бажав сильніше почути Бетховена і його голос свободи і любові, ніж ті німці, які змушені жити в гіммлерівському царстві страху? Я не шкодую, що залишився і підтримав цих людей».

[2]

П'єса Британського драматурга Рональд Харвуд Думки сторін (Taking Sides), поставлена в 1946 році в американській зоні окупації в Берліні, присвячена звинуваченнями американських окупаційних військ проти Фуртвенглер відносно служіння останнього нацистського режиму. У 2001 році ця п'єса була екранізована Іштваном Сабо з участю Харві Кейтеля, роль Фуртвенглера зіграв Стеллан Скарсгард (Stellan Skarsgård).інформація на сайті IMDB

Стиль диригування[ред.ред. код]

Фуртвенглер мав унікальну диригентської технікою. На відеозаписах Фуртвенглера помітно[3], що він здійснює дивні, часом незграбні, руху як ніби перебуває в трансі медіум. Його жести можуть здаватися не надто пов'язаними з музичним ритмом, а його фізичні руху одним з музикантів оркестру характеризувалися «неначе ляльку смикають за мотузочки» [4]. В результаті музиканти відчували на собі гіпнотичну дію диригента. Його найкращі виконання характеризуються глибоким і повним звуком, ширянням мелодійної лінії й вибухами емоційних кульмінацій, заснованими на переконливому і логічному трактуванні твору. Багато коментаторів та критики зараховують його до найбільших диригентам в історії.

Фуртвенглер був знаменитий неясністю і розпливчатість своїх висловлювань. Його учень Серджіу Челібідаке згадує, що в найкращому разі він міг сказати «Ну, потрібно просто слухати» (музику). Карл Брініцер (Carl Brinitzer) з німецького відділення Бі-Бі-Сі намагався взяти у нього інтерв'ю, і прийшов до висновку, що перед ним знаходиться недоумкуватий (англ. and thought he had an imbecile before him). Запис, зроблений на репетиції з Стокгольмським оркестром документально фіксує, як Фуртвенглер ледь членороздільно бурмоче і наспівує під ніс. Тим не менше, Фуртвенглер залишається однією з найшанованіших музикантами фігур. Навіть Артуро Тосканіні, який зазвичай вважається повною протилежністю Фуртвенглер (і який гостро критикував політичну позицію Фуртвенглер), одного разу заявив у відповідь на запитання, хто, на його думку, є найбільшим диригентом світу крім нього самого: «Фуртвенглер!». Григорій П'ятигорський у своїх мемуарах називає Фуртвенглер «поетом серед диригентів».[5]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]