Барток Бела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Барток Бела (1927 р.)

Бе́ла Барто́к (угор. Béla Bartók; *25 березня 1881, Надьсентміклоші — †26 вересня 1945) — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у селі Надьсентміклоші в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899—1903). З 1907 професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням як піаніст.

Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»). З 1888-го до 1892-го. року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

1900-ті—1920-ті роки[ред.ред. код]

Б.Барток — випускник консерваторії

У творах 19001910-х рр. сполучав елементи архаїчного пісенного фольклору з гостродинамічними сучасними засобами вираження (п'єси для фортепіано, «Багателі», 1908, «Бурлески», 1911, «Варварське алегро», 1911, «Портрети» для оркестру, 1908, 2 струнних квартети — 1908 й 1915-17). Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (тв. 1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодай розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів — балет «Зачарований мандарин» (пост. 1926).

Освоївши досвід І. Стравінського, А. Шенберґа й інших сучасних західних композиторів, Барток продовжував і в 20-і рр. розвивати національні фольклорні елементи. Але в деяких його творах цього часу ще гостріше виявилися тенденції до корінного відновлення засобів музичної виразності (2 сонати для скрипки, 3-й й 4-й квартети, ряд фортепіанних п'єс), що приводило іноді до надмірної ускладненості музичної мови. Цим творам Бартока властива крайня загостреність і динамізація мови, тяжіння до ударно-шумових ефектів і, в той же час, рафінований інтелектуалізм, витонченість колориту. 20-30-і рр. — період розквіту гастрольно-концертної діяльності Бартока-піаніста (виступав у країнах Західної Європи, США, в 1929 гастролював у СРСР).

1930-ті—1940-ті роки[ред.ред. код]

В 30-х рр. у творчості Бартока намітився певний поворот убік більшої простоти й класичності стилю; Барток відмовляється від деяких крайностей звукового вираження, звертається до більшої тематичної ясності й чіткості образно-емоційних задумів (2-й фортепіанний концерт, 1931, «Музика для струнних, ударних і челесті», 1936).

Меморіальна дошка в м.Байя

У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. У сонаті для 2 фортепіано й ударних (1937), скрипковому концерті, «Дивертисменті» для струнного оркестру (1939) національний тематизм яскраво поєднується з динамічною напруженістю, що передає тривожну атмосферу цих років. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931, і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937).

У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності. З творів американського періоду найзначніший концерт для оркестру (1943) і фортепіанний концерт (1945).

Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори — п'єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати й рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Видатне значення мають наукові дослідження Бартока в області фольклористики. Барток сильно вплинув на формування композиторських шкіл 30-50-х рр. у країнах Східної й Південно-Східної Європи.

Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948) і Міжнародної премії Миру (1955).

Основні твори[ред.ред. код]

Сценічні твори[ред.ред. код]

Оркестрові твори[ред.ред. код]

  • Танцювальна сюїта (1923)
  • Музика для струнних ударних і челести (1937)
  • Дивертисмент для струнного оркестру (1939)
  • Концерт для оркестру (1942—43, редакція 1945)

Інструментальні концерти[ред.ред. код]

Хорові твори[ред.ред. код]

  • Чотири словацькі народні пісні (1917)
  • Cantata Profana (на румунські теми) (1930)
  • Від старих часів (1935)

Камерні твори[ред.ред. код]

  • Соната для двох фортепіано та ударних
  • Струнні квартети
    • Струнний квартет № 1
    • Струнний квартет № 2
    • Струнний квартет № 3
    • Струнний квартет № 4
    • Струнний квартет № 5
    • Струнний квартет № 6
  • Контрасти, для кларнета, скрипки та фортепіано (1938)
  • Сонати для скрипки
    • Соната для скрипки № 1
    • Соната для скрипки № 2
    • Соната для скрипки № 3
  • Скрипкові дуети (44 Duos)

Фортепіанні твори[ред.ред. код]

  • 14 Багателей Op.6 (1908)
  • Два румунські народні танці (1910)
  • Allegro barbaro (1911)
  • Елегія Op. 8a, 8b (191?)
  • Сонатина для фортепіано (1915)
  • Румунські народні танці (1915), також аранжування для фортепіано та скрипки, а також для оркестру
  • Сюїта для фортепіано, Op. 14 (1916)
  • Імпровізації Op. 20 (1920)
  • Соната для фортепіано (1926)
  • Im Freien (1926)
  • Мікрокосмос — (1926, 1932—39)

Видані в перекладах українською[ред.ред. код]

  • Барток Б. "Глянь, дівчино...": Угор. нар. пісня /Пер. А.Харченка.- К.: Книгоспілка, [Б.р.].- З с.

Література[ред.ред. код]

  • Мартынов И. Бела Барток. — М., 1968;
  • Нестьев И. Бела Барток. — М., 1969;
  • Сабольчи Б., Бониш Ф. Жизнь Белы Бартока. — Будапешт, 1971;
  • Уйфалуши Й. Бела Барток. Жизнь и творчество. — Будапешт, 1971;
  • Рак Я. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. — Ужгород, 1998;
  • Барвінський В. Бела Барток у Львові // Укр. музика (Львів). — 1937. — Ч. 5—6;
  • Шандор Л. Барток і Україна і І Україна. — 1960. — № 6;
  • Письма Белы Бартока Филарету Колессе // СМ. — 1961. — № 1;
  • Брейєр Я. З чистого джерела і! Музика. — 1971. — № 2;
  • Конькова Г. Бела Барток на Україні // Музика. — 1972. — № 1;
  • Александрова Л. Про структури мови Б. Бартока // Сучасна музика. — К., 1973. — Вип. 1;
  • Цірікус К Зв'язки функціональної системи Б. Бартока з принципами ладоутворення народної пісні // Укр. муз-во. — К., 1975. — Вип. 10;
  • Чижик И. Временная организация процесса мелодического ладообразования в цикле "Микрокосмос" Б. Бартока // Материалы Всесоюзн. конф. аспирантов вузов и НИИ. — Тбилиси, 1978;
  • її ж. Типи звуковисотної організації в музиці Б. Бартока. — Там само. — К., 1980. — Вип. 15;
  • Рудницький А. Знайомство з генієм // Про музику і музик / НТШ. - Нью-Йорк, 1980;
  • Ровенко О. Теоретичні основи стретно-імітаційної поліфонії Б. Бартока // Укр. муз-во. — К., 1981. — Вип. 16 (передрук рос. мовою у зб.: Теоретические проблемы полифонии. — М., 1981. — Вып. 52);
  • Шевчук О. Осмислюючи художні національні традиції // Музика. — 1981. — № 5;
  • Квітка К. Фольклористична спадщина Миколи Лисенка і! Квітка К. Вибрані статті. — К., 1986. — Ч. 2;
  • Витвицький В. Бела Барток і українська музика // За океаном. — Л., 1996;
  • Залеська В. Спільність мистецьких уподобань // Музика. — 1990. — № 6;
  • Гнатів Т. Бела Барток і опера "Замок герцога Синя борода": На перехресті культур // Музика у просторі культури: Наук, вісник НМАУ. - К., 2004. - Вип. 33: Швець Н. Риси пізнього стилю Б. Бартока в творах для струнних смичкових інструментів // Наук, записки Терноп. держ. пед. університету ім. В. Гнатюка та НМАУ. Серія Мистецтвознавство. — Тернопіль, 2004. — Вип. 1;
  • Два листи Юлія Мейтуса до Бели Бартока, 1929 р. // Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (до 100-ліття від дня народження): Наук. вісник НМАУ. - К„ 2006. - Вип. 34;
  • Витвицький В. Бела Барток і українська музика // Нові дні (Торонто, Канада). — 1981. — Трав.;
  • Сави- цький Р.-мол. Барток і Україна // Ukrainian Weekly (США). - 1981. - 22, 29 лист.;
  • Могеаих S. Bartok. - Paris, 4949, 1955;
  • Szabolczi B. Bela Bartok. Leben und Werk. — Leipzig, 1961;
  • Stevens H. The Life and Music of B. Bartok. - New York, 1964.

Джерела[ред.ред. код]