Гарольд Макміллан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гарольд Макміллан
Harold Macmillan
Гарольд Макміллан
Прапор
65-й Прем'єр-міністр Великої Британії
10 січня 1957 року — 18 жовтня 1963 року
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Ентоні Іден
Наступник: Александр Дуглас-Г'юм
Прапор
Канцлер казначейства
20 грудня 1955 року — 13 січня 1957 року
Прем'єр-міністр: Ентоні Іден
Попередник: Реб Батлер
Наступник: Пітер Торнікрофт
Прапор
Міністр закордонних справ Великої Британії
7 квітня 1955 року — 20 грудня 1955 року
Прем'єр-міністр: Ентоні Іден
Попередник: Ентоні Іден
Наступник: Селвін Ллойд
Прапор
Міністр оборони Великої Британії
19 жовтня 1954 року — 7 квітня 1955 року
Прем'єр-міністр: Вінстон Черчилль
Попередник: Гарольд Александер
Наступник: Селвін Ллойд
Прапор
Міністр авіації Великої Британії
25 травня 1945 року — 26 липня 1945 року
Прем'єр-міністр: Вінстон Черчилль
Попередник: Арчібальд Сінклер
Наступник: Віндгем Портал
 
Партія: Консервативна партія
Освіта: Оксфордський університет
Віросповідання: Англіканство[1]
Народження: 10 лютого 1894 року
Челсі, Лондон, Англія
Смерть: 29 грудня 1986 року
Шелвуд Гейт, Сассекс, Англія

Гарольд Макміллан (англ. Harold Macmillan, 18941986; з 1984 р. 1-й граф Стоктонський, англ. 1st Earl of Stockton), британський політик-консерватор, 65-й прем'єр-міністр Великобританії з 1957 по 1963 р. Власник видавництва Macmillan Publishers. Почесний член Британської академії (1981)[2].

Біографія[ред.ред. код]

Депутат Палати громад з 1924 р. У 1945 році міністр авіації (у кабінеті Черчилля), у 19541955 рр. міністр оборони, у 1955 р. — міністр закордонних справ, у 19551957 рр. — канцлер казначейства. Після відставки сера Ентоні Ідена обраний лідером Консервативної партії й автоматично призначений королевою на прем'єрську посаду.

На цій посаді зробив внесок до боротьби за ядерну безпеку Великої Британії та ядерне роззброєння; він уклав із США угоду про доступ Британії до американських ядерних ракет і брав участь у розробці договору із США та СРСР про часткову заборону випробувань (1963; перша спроба у 1960 р. не вдалася через політ Гері Паверса). За це Шарль де Голль наклав вето на прийняття Великої Британії до ЄЕС, оскільки боявся проникнення американської ядерної зброї до Європи.

За нього відбулось потужне економічне зростання; у 1959 р. консерватори домоглись значної більшості у Палаті громад, й Макміллан вимовив знамениту фразу, звертаючись до виборців: так добре вам ще не бувало!

У 1960 році Макміллан відправився з офіційним візитом до Африки, відвідав Гану, Нігерію та Родезію. А виступаючи 3 лютого 1960 року у Кейптауні, оголосив, що „над цим континентом віє «вітер змін». І Велика Британія змушена на це зважати“. Після цього, у 1960 році, більшість африканських колоній здобули незалежність, тому цей рік у літературі прийнято називати «роком Африки».

Відомий був жорстким стилем керівництва, згодом перейнятим Маргарет Тетчер; у 1962 р. змінив увесь свій кабінет (так звана британська Ніч довгих ножів).

Положення кабінету було сильно затьмарене справою Проф'юмо (див. Проф'юмо Джон Денніс); але за рік до поразки консерваторів на виборах Макміллан пішов у відставку, оскільки йому був поставлений діагноз раку простати у безповоротній стадії. Проте діагноз виявився помилковим, і він прожив після того ще 23 роки.

У 1984 році Макміллану було дароване спадкове перство і графський титул, спадкоємцем якого став його старший син Моріс, також відомий політик, проте лише за місяць син помер. Після смерті Гарольда Макміллана у 1986 році 2-м графом Стоктонським і пером став його онук Олександр.

Примітки[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.