Девід Камерон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Девід Камерон
David Cameron
Девід Камерон
Прапор
75-й Прем'єр-міністр Великої Британії
з 11 травня 2010 року
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Ґордон Браун
Лідер Консервативної партії Великої Британії
з 2005
Попередник: Майкл Говард
Прапор
Член парламенту від округу Вітні
з 7 червня 2001 року
Попередник: Шон Вудворд
 
Партія: Консервативна партія
Освіта: Брейсноуз коледж, Оксфордський університет
Національність: Британець
Віросповідання: Англіканство
Народження: 9 жовтня 1966(1966-10-09) (48 років)
Лондон, Англія
Ім'я при народженні: Девід Уільям Дональд Камерон
Дружина: Саманта Шеффілд
Діти: Ненсі Ґвен, Артур Еван, Айван Реджинальд (†)

Де́від Ві́льям До́нальд Ка́мерон (англ. David William Donald Cameron; * 9 жовтня 1966) — прем'єр-міністр Великобританії11 травня 2010), лідер Консервативної партії Великобританії, член Парламенту по виборчому округу Вітні. 2010 року очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами, ставши наймолодшим прем'єр-міністром країни за останні 198 років.

Біографія[ред.ред. код]

Девід Камерон народився в родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував у Радянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.

Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університету, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузі політології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як марихуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі Казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 19942001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Carlton Communications.

Політичне життя[ред.ред. код]

Перша спроба потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламенту, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоси. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78% голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня 2005 року.

Після виборів, Кемерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на «соціальну відповідальність», активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел.

На посаді Прем'єр-міністра[ред.ред. код]

Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головуванням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

Велика Британія та Євросоюз

25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збілльшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро [1]. На думку Камерона ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу [2][3] .

Українська криза

5 червня 2014 року Д. Камерон під час зустрічі відмовився потиснути руку В. Путіну. Водночас, за словами прес-секретаря останнього, після завершення зустрічі політики таки потисли один одному руки [4][5].

На думку Камерона, найкращим варіантом підтримки України з боку Євросоюзу буде запровадження нових санкцій проти Росії [6]. Він не вважає, що озброїти українські урядові війська було б правильним підходом.

«Найкраще, що ми можемо зробити для допомоги України – це вибудувати коаліцію у Європі та Америці для жорстких санкцій, щоб продемонструвати Росії, що відносини з рештою світу докорінно міняються».

17 жовтня після міланського саміту Д. Камерон заявив, що якщо Росія не виведе з України свої війська, Євросоюз буде готовий зберігти санкції та продовжувати тиск на Росію [7].

Напад

28 жовтня 2014 року у британському місті Лідс біля міської ратуші на Камерона напав місцевий житель, коли перший виступав зі звітом про запуск нового залізничного сполучення між Лідсом і Манчестером. Порушник пробився до пр'емєра з протилежного боку дороги, проскочивши одного з охоронців. Винуватець був схоплений охороною, але через деякий час був відпущений [8].

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.