Рак (захворювання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рак (лат. cancer, лат. carcinoma — рак, краб) — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Походження терміну пов'язане, ймовірно, з тим, що найбільш доступні для спостереження форми захворювання — раку молочної залози, раку шкіри — часто проростають в навколишні тканини, форми їх проростів нагадують клішні рака. У багатьох країнах даним терміном позначають будь-які злоякісні пухлини незалежно від їх тканинного походження і будови.

Зміст 1 Характеристика 2 Історія 3 Захворюваність 3.1 Ситуація в Україні 4 Етиологія та патогенез 5 Структура ракової пухлини 6 Класифікація за системою TNM 6.1 T — tumor 6.2 N — nodulus 6.3 M — metastasis 6.4 P та G 7 Клінічні прояви 8 Діагностика 8.1 Сучасні методи променевої діагностики 9 Лікування 10 Див. також 11 Примітки

[ред.] Характеристика

Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражений тканинний атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередка. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місцедеструтуриючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм раку відносить, наприклад, базаліома шкіри.

[ред.] Історія

Вперше рак був описаний в єгипетському папірусі приблизно в 1600 до н.е. У папірусі розповідається про кілька форм раку молочної залози і повідомляється, що від цієї хвороби немає лікування. Назва «рак» походить від введеного Гіппократом (460-370 до н. е.) терміну «карцинома» на позначення злоякісної пухлини з перифокальним запаленням. Її форма нагадує зовні краба. Гіппократ описав кілька видів раку, а також запропонував термін oncos. Римський лікар Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsius) в першому столітті до н.е. запропонував на ранній стадії лікувати рак видаленням пухлини, а на пізніх — не лікувати взагалі. Він переклав грецьке слово carcinos на латинь: лат. cancer - краб. Також античний медик Клавдій Гален використовував слово oncos для опису всіх пухлин, що і дало сучасний корінь слову онкологія.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, встановлений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». Також 15 лютого оголошено Всесвітним днем онкохворої дитини.

[ред.] Захворюваність

Захворюваність на злоякісні пухлини безперервно зростає. Щорічно в світі реєструється близько 6 мільйонів нових випадків захворювання злоякісними пухлинами. Найбільш висока захворюваність серед чоловіків відзначена у Франції (361 чоловік на 100 000 населення), серед жінок у Бразилії (відповідно 283,4 — на 100 000). Частково це пояснюється старінням населення.

Більшість ракових пухлин розвивається у осіб старше 50 років, а кожен другий онкологічно хворий старше 60 років. Найбільш часто уражаються передміхурова залоза та легені у чоловіків і молочна залоза у жінок. Смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце після захворювань серцево-судинної системи. Навіть в економічно благополучних європейських країнах щорічно від онкозахворювань помирають 837 тис. осіб і реєструється близько 4 млн. нових випадків захворювання.

За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2020 року онкопатології вийдуть на перше місце, а за даними Американської асоціації госпіталів — це станеться вже за 5 років.^[1]

[ред.] Ситуація в Україні

Нині кожний 270 українець має діагноз рак, кожний 50-тий українець хворів чи хворіє певним онкологічним захворюванням.^[2] За останні 10 років кількість хворих збільшилася на 25% і продовжує зростати на 2,6-3% на рік, ця тенденція також супроводжується «молодінням» раку. Щороку в Україні виявляється більше 160 тис. нових випадків злоякісних новоутворень, майже 100 тис. жителів вмирають від раку, причому 35% померлих — особи працездатного віку. Кожну годину реєструється більше 20 нових випадків захворювання, а 10 мешканців України помирають від раку.

За дослідженнями та розрахунками фахівців, до 2020 року кількість уперше захворілих на рак в Україні перевищить 200 тис. на рік. На 2004 рік рівень онкозахворюваності в цілому по Україні становив 325 на 100 тис. населення, у м. Севастополі, Кіровоградській, Полтавській, Одеській та Запорізькій областях цей показник сягнів 365-475 на 100 тис. населення. Що стосується показників смертності від онкологічних захворювань, то кожен другий-третій онкохворий в Україні вмирає в перший рік хвороби, що в 2-10 разів перевищує аналогічний показник в розвинених країнах. У той же час, близько 5% людей з встановленим діагнозом «рак» відмовляються від лікування через брак коштів.

[ред.] Етиологія та патогенез

Сучасній медицині відома велика кількість факторів, здатних запустити механізми канцерогенезу. Речовини або фактори навколишнього середовища, що володіють такою властивістю, називають канцерогенами.

• Хімічні канцерогени — до них відносять різні групи поліциклічних та гетероциклічних ароматичних вуглеводнів, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини, а також вінілхлорид, метали, пластмаси та ін. Їх загальною характеристикою є здатність вступати в реакцію з ДНК клітин, тим самим викликаючи їх злоякісне переродження.
• Канцерогени фізичної природи — це різні види іонізуючого випромінювання (α-, β-, γ-випромінювання, рентгенівські промені).
• Біологічні фактори канцерогенезу — це різні типи вірусів (герпесоподобний вірус Епштейна-Барр (лімфома Беркітта), вірус папіломи людини (рак шийки матки), віруси гепатитів B і C (печінки)), які несуть у своїй структурі специфічні онкогени, що сприяють модифікації генетичного матеріалу клітини з їх подальшою малігнізацією.
• Гормональні фактори — деякі типи гормонів людини (наприклад, статеві гормони) можуть викликати злоякісне переродження тканин, чутливих до дії цих гормонів (рак молочної залози, рак яєчка, рак передміхурової залози).
• Генетичні фактори — одним зі станів, які можуть справокувати розвиток захворювання, є Стравохід Баррета.

В цілому впливаючи на клітину, канцерогени викликають певні порушення її структури і функції (особливо ДНК), що називається ініціацією. Пошкоджена клітина таким чином набуває виражений потенціал до малігнізації. Повторний вплив канцерогена (того ж, що викликав ініціацію, або будь-якого іншого) призводить до незворотних порушень механізмів, які контролюють розподіл, ріст і диференціювання клітин, в результаті яких клітина набуває ряд здібностей, не властивих нормальним клітинам організму — промоція.

Зокрема, пухлинні клітини набувають здатності до безконтрольного поділу, втрачають тканиноспецифічну структуру та функціональну активність, змінюють свій антигенний склад та ін. Зростання пухлини (пухлинна прогресія) характеризується поступовим зниженням диференціювання і збільшенням здатності до безконтрольного поділу, а також зміною взаємозв'язку «пухлинна клітина - організм», що призводить до утворення метастаз. Метастазування відбувається переважно лімфогенним шляхом (тобто із током лімфи) в регіонарні лімфовузли, або ж гематогенний шляхом (з током крові) з утворенням метастазів у різних органах (легені, печінка, кістки і т. д.).

[ред.] Структура ракової пухлини

Будова карциноми в значній мірі залежить від структурно-функціональних особливостей клітин органів, з яких вона розвинулася. Так, з клітин, які контактують із зовнішнім середовищем (епітелій шкіри, слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, гортані, прямої кишки), розвивається пухлина, що складається з багатошарового плоского епітелію (зроговівшого а незроговівшого), яка носить назву плоскоклітинної карциноми (плоскоклітинний рак). З епітелію залозистих тканин (залози бронхів, молочна залоза, простата) розвивається пухлина залозистої структури (залозистий рак) — аденокарцинома.

За ступенем диференціювання виділяють:

• Високодиференційовані пухлини.
• Середньодиференційовані пухлини.
• Малодиференційовані пухлини.
• Недиференційовані пухлини.

Для високодиференційованих пухлин характерна будова, близька до будови тканини, з якої утворилася ця пухлина. У випадку середньо-і малодиференційованих пухлин подібність структури пухлини та вихідної тканини знижується, стає стертою. Іноді клітинний та тканинної атипізм новоутворення можуть бути настільки вираженими, що визначити тканинну приналежність пухлини практично неможливо (недиференційовані пухлини). Як правило, вони характеризуються високим ступенем злоякісності (тобто здатності утворювати метастази).

В залежності від переважання у структурі пухлини строми (сполучної тканини) або паренхіми (ракових клітин), розрізняють:

• простий рак, в якому строма і паренхіма розвинені в однаковій ступені;
• медуллярний рак, у структурі якого переважає паренхіма;
• фіброзний рак (скірр), в якому переважає строма.

При цьому більшість ракових клітин (особливо з високим рівнем диференціювання) зберігають за собою функцію вихідної тканини. Так, клітини аденокарциноми (рак із залозистої тканини) можуть продукувати слиз.

[ред.] Класифікація за системою TNM

Дана класифікація використовує числове позначення різних категорій на позначення поширення пухлини, а також наявності або відсутності локальних та віддалених метастаз.

[ред.] T — tumor

Від латинського слова лат. tumor — пухлина. Описує та класифікує основний осередок пухлини.

• T_is або T₀ — так звана, карцинома «in situ» — тобто пухлина, що не проростає базального шару епітелію.
• T_1-4 — позначає різну ступінь розвитку осередка. Для кожного з органів існує окрема розшифровка кожного з індексів.
• T_x — практично не використовується. Виставляється тільки на час, коли виявлені метастази, але не виявлено основне вогнище.

[ред.] N — nodulus

Від латинського лат. nodulus — вузол. Описує і характеризує наявність регіонарних метастазів, тобто в регіонарні лімфатичні вузли.

• N_x — виявлення регіонарних метастазів не проводилося, їх наявність невідома.
• N₀ — регіонарних метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів.
• N₁ — регіонарні метастази виявлені.

[ред.] M — metastasis

Характеристика наявності віддалених метастазів, тобто у віддалених лімфовузлах, інших органах, тканинах (виключаючи проростання пухлини).

• M_x — виявлення віддалених метастазів не проводилося, їх наявність невідома.
• M₀ — віддалених метастазів не виявлено при проведенні дослідження з метою виявлення метастазів.
• M₁ — виявлені віддалені метастази.

[ред.] P та G

Для деяких органів або систем органів застосовуються додаткові параметри — P або G, в залежності від системи органів. Вони характеризують ступінь диференціювання її клітин.

[ред.] Клінічні прояви

Симптоматика раку залежить головним чином від місця розташування пухлини, від темпів її зростання та наявності метастазів. Найбільш частими ознаками є:

• Зміна шкірних покривів на обмеженій ділянці у вигляді зростаючої припухлості, оточеної каймою гіперемії. Припухлості можуть з'язвляться, оголюючи глибокі виразки, нечутливі до лікування.
• Зміна тембру голосу, утруднення ковтання або проходження їжі через стравохід, завзятий кашель, біль в області грудної клітини або живота.
• Втрата ваги, зниження апетиту, невмотивована слабкість, стійке підвищення температури тіла, анемія, ущільнення молочної залози та кров'яністі виділення із соска, кров'яністі виділення із сечового міхура, утруднення сечовипускання, тощо.^[3]

[ред.] Діагностика

Своєчасне звернення до лікаря, ретельний збір анамнезу, проведення уважного огляду пацієнта часто сприяють виявлення раку на ранніх стадіях, тоді хвороба піддається лікуванню. Особливу увагу слід приділяти виявленню передпухлинних захворювань (пігментна ксеродермія, еритроплазія Кейра, меланоз Дюбрея, природжений множинний поліпоз товстої кишки), наявність яких передбачає як лікування, так і постійний контроль за станом здоров'я хворого.

[ред.] Сучасні методи променевої діагностики

• Сцинтографія — метод ядерної медицини. Перевагаю даного методу є можливість візуалізації органів та їх систем за відносно невеликого променевого навантаження на організм. Здійснюється метод за допомоогою гамма-камери, яка дозволює створювати та зберігати знімки тканин у багатьох режимах, у тому числлі планарному та томографічному. В межах методу здійснюються наступні дослідження: сцинтографія кісткової системи, нирок, паращитовидних залоз, стравохода, шлунку, лімфосцинтографія для виявлення сторожового лімфовузла, гепатосцинтографія.

• Комп'ютерна томографія, або КТ — надзвичайно інформативний рентгенологічний метод діагностики ракових захворювань, що базується на пропусканні крізь тканини напрямленого пучка рентгенівських променів та формуванні зображень на плівці.

• Конвенційна рентгенодіагностика — насьогодні найдоступніший метод, що дозволяє відносно успішно досліджувати органи грудної порожнини, черевної порожнини та кісткової системи організму.

• Ультрозвуковий метод дозволює діагностивути ракові захворювання черевної порожнини, малого тазу, трансвагінальні, трансректальні, нирок та сечового міхура, молочної залози, щитовидної залози, тощо.

Для підтвердження діагнозу виконують біопсію: хірургічним шляхом з передбачуваного злоякісного новоутворення беруть зразок тканини і вивчають його під мікроскопом на наявність ракових клітин. Якщо ж діагноз підтверджується, переходять до настпуного етапу — стадіювання, коли лікар намагається встановити стадію захворювання та чи поширюється рак з одного органа на інші ділянки організму.

Прогноз розвитку виявленого раку залежить від своєчасного виявлення пухлини, її локалізації, стадії розвитку і т. д. Виявлення раку на ранніх стадіях розвитку, як правило, веде до повного одужання хворого під дією адекватного лікування. Наявність поширених метастазів, як правило, визначає несприятливий прогноз.

[ред.] Лікування

Лікування раку залежить від типу пухлини, її локалізації, будови, стадії захворювання згідно з класифікацією TNM.

Розрізняють такі типи лікування:

1. Хірургічне видалення пухлини з прилеглими тканинами. Ефективне для лікування пухлин невеликих розмірів, доступних для хірургічного втручання, і при відсутності метастазів. Нерідко після хірургічного лікування можуть виникати рецидиви пухлини.
2. Променева терапія застосовується для лікування малодиференційованих пухлин, чутливих до радіації. Також застосовуються для локального руйнування метастазів.
3. Хіміотерапія використовується для лікування пізніх стадій раку з використанням лікарських препаратів, що руйнують або сповільнюють ріст ракових клітин.

На даний момент найбільш вдалі результати у лікуванні раку спостерігаються при використанні комбінованих методів лікування (хірургічного, променевого та хіміотерапевтичного).^[4] При лікуванні лейкемії та лімфоми досить ефективною є трансплантація кісткового мозку та стовбурових клітин периферійної крові, оскільки це дозволяє використовувати дуже великі дози радіації.

Існують три вида трансплантації:

• Аутогенна транплантація — хворому пересаджують його власні клітини.
• Сингенна транплантація – пациенту пересаджують стовбурові клітини їх однояйцевих близнюків.
• Алогенна транплантація — пересаджуються стовбурові клітини брата, сестри, батьків. Як матеріал можуть також використовуватись стовбурові клітини людини, що не є родичем пацієнта.^[5]

Також хворим, що проходять лікування хімічною терапією від раку призначають імуноглобулін — речовину, яку отримують із плазми крові здорової людини. Справа в тому, що лікування певних типів раку призводить до значного пригнічення організму, він майже не продукує власні антитіла, у такому випадку імуноглобулін поставляє організмові готові антитіла.^[6]

[ред.] Див. також

• Карцинома
• Саркома
• Лімфома

[ред.] Примітки