Війна Судного дня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна Судного дня
Арабо-ізраїльський конфлікт
Дата: 6 жовтня26 жовтня 1973
Місце: Синайський півострів і Голанські висоти
Привід: вторгнення армій Сирії та Єгипту на территорію, що контролювалась Ізраїлем
Результат: Завершення вогню,
Резолюція № 338 Радбезу ООН
Сторони
Emblem of Israel.svg
Coat of arms of Syria.svg
Командувачі
Ізраїль Давид Ельазар
начальник Генштабу, Ізраїль
Ізраїль Аріель Шарон,
командир 143 резервної бронетанкової дивизії.
Єгипет Саад ель Шазлі
начальник Генштабу, Єгипет.
Сирія Мустафа Тлас
міністр оборони, Сирія
Сирія Хасан Туркмані
командир 9 піхотної дивизії, Сирія.
Втрати
2552 загиблих
понад 5200 поранених
440 полонених
368 літаків і гелікоптерів
1775 танків и бронемашин
18500 загиблих
51000 поранених
9370 полонених[1]

Війна Судного дня (IV Арабо-ізраїльська війна, Жовтнева війна) — збройний конфлікт між Ізраїлем з одного боку і Єгиптом та Сирією з іншого. Розпочалася 6 жовтня 1973 року арабськими країнами, закінчилася через 18 діб.

Війна почалась з неочікуваної для ізраїльтян атаки єгипетських та сирійських військ під час єврейського свята Йом-Кипур. Армії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ вглиб території Ізраїлю.

Перші 24-48 годин операції успіх був на стороні єгиптян і сирійців, але після цього ізраїльські війська, терміново доукомплектовані резервістами, перехопили стратегічну ініціативу. Наприкінці другого тижня війни сирійці були повністю виштовхнуті з Голанських висот, а на синайському фронті ізраїльтяни «вдарили в стик» двох єгипетських армій, форсували Суецький канал (стару лінію припинення вогню) і відрізали 3-ю єгипетську армію від її тилів. Незабаром була оголошена резолюція ООН про припинення вогню.

Конфлікт мав значні наслідки для багатьох держав, особливо Близького Сходу. Ця війна багато в чому посприяла підписанню Кемп-Девідських угод в 1977 році.

Війна готувалась довго і ретельно. Окрім чисто військових дій по відношенню до Ізраїлю вона включала застосування економічного і політичного впливу на союзників Ізраїлю в Європі і Америці. Країни-члени ОПЕК ввели ембарго на продаж нафти країнам Західної Європи, а також підвищили ціну на сиру нафту в три рази. 28 країн Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем.


Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]