Грейпфрут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грейпфрут
Грейпфрут
Грейпфрут
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Еудікоти
- Розиди
Ряд: Сапіндоцвіті
Родина: Rutaceae
Рід: Цитрусові
Вид: C. × paradisi
Біноміальна назва
Citrus × paradisi
Macfad.
Карта, де росте грейпфрут та памело (2005)

Грейпфру́т (Citrus paradisi) — субтропічне вічнозелене дерево роду цитрус родини рутових (Rutaceae), а також його плід, досягає 30—40 см. «Заборонений плід Барбадосу» — саме так називали грейпфрут в минулі часи. Грейпфрут вважають природною гібридизацією помело та апельсин, який теж, в свою чергу, є давнішою гібридною культурою між помело та мандарином.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва "грейпфрут" перекладається з англійської мови - "виноградний плід". Своєю назвою грейпфрут зобов'язаний особливості росту плодів, які часто на гілках збираються в кетяги, що формою нагадують гігантські виноградини. Латинська назва грейпфрута ще цікавіша: citrus paradisi або "райський цитрус". Сьогодні існує близько 20 сортів грейпфрута, які за кольором м'якоті діляться на 3 основних групи: білі, рожеві і червоні.

Вміст речовин і їх користь[ред.ред. код]

Як і всі цитрусові, грейпфрут багатий вітаміном С, і 100 г м'якоті містять вже 50% добової потреби у вітаміні. Як і всі жовто-оранжеві фрукти, грейпфрут містить речовини, що запобігають появі ракових клітин, - каротиноїди, зокрема бета-каротин. Біла м'якоть фрукта містить пектин і біофлавоноїд, який є сильними антиоксидантами.

Грейпфрут містить особливу речовину інозитол, яке перешкоджає накопиченню жирів і сприяє виведенню токсинів з печінки. У грейпфруті міститься особлива речовина нарингін (саме вона відповідає за гіркуватий присмак), який перешкоджає засвоєнню жирів, прискорює обмін речовин, покращує роботу кишечника і стимулює процес травлення, що в результаті призводить до схуднення.

Крім того, грейпфрут має низький глікемічний індекс, що дозволяє природним чином знизити рівень цукру в крові.

Хворим на діабет ця властивість допомагає скоротити потребу в інсуліні. У червоних грейпфрутах міститься додатковий антиоксидант лікопен, тому вони особливо корисні людям, що страждають на серцево-судинні захворювання, оскільки допомагають нормалізувати рівень холестерину. Для цього досить випивати одну склянку грейпфрутового соку на день. Грейпфрут рекомендується включити до раціону, оскільки він піднімає загальний тонус, знімає втому та збуджує апетит. Щоденне вживання грейпфрута в їжу знижує кровоточивість ясен.

Взаємодії з ліками[ред.ред. код]

Деякі речовини, що містяться у грейпфруті (зокрема нарингенін та бергамоттин) мають властивість дуже суттєво знижувати активність ферментів цитохрому P450 (особливо значно - CYP3A4, меншою мірою - CYP1A2) у кишечнику та печінці. Фермент CYP3A4 бере участь у метаболізмі багатьох ксенобіотиків, до яких належать й медикаменти. В умовах пригнічення (інгібування) ферменту цитохрому P450 CYP3A4 біодоступність багатьох ліків (шляхи метаболізму яких лежать саме через CYP3A4) значно зростає, відповідно зростають концентрація препарату в крові, тривалість та сила його дії. Така ситуація небезпечна, оскільки звичайні терапевтичні дози ліків стають токсичними. Наприклад, концентрація фелодипіну може зростати у 2-2,5 рази, терфенадину - у 7-10(!) разів. Значне сповільнення метаболізму та підвищення ризику медикаментозної інтоксикації спостерігається при взаємодії грейпфруту з багатьма ліками, наприклад: алпразолам, астемізол, аторвастатин, верапаміл, дилтіазем, еритроміцин, індинавір, кларитроміцин, ловастатин, лосартан, мідазолам, нельфінавір, ніфедипін, ритонавір, саквинавір, силденафіл, такролімус, терфенадин, триазолам, фелодипін, цизаприд, циклоспорин та інші.
Пригнічення активності ферментів цитохрому P450 відбувається протягом 24-48 годин після вживання 250 мл грейпфрутового соку, а регулярне його вживання - до довготривалого зниження їх активності. Регулярне вживання грейпфрутового соку та/або грейпфрутів разом з деякими ліками (наприклад, терфенадин, цизаприд) може спричинити життєвонебезпечні серцеві аритмії.

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 70-і роки XX століття з'явилася грейпфрутова дієта, яка допомагала скинути зайві кілограми, всього лише додавши в щоденний раціон 3 склянки грейпфрутового соку.

Література[ред.ред. код]

  • Walton B. Sinclair The grapefruit: its composition, physiology, and products // University of California, Division of Agricultural Sciences, 1972 (англ.)
  • Взаємодія ліків з грейпфрутовим соком. //"Практична фармакотерапія". - Інформаційний збірник для лікарів і провізорів. Львів, 1998.
  • Метаболізм препаратів та індивідуальні відмінності відповіді на медикаментозну терапію. //Медицина світу. - 2006, червень (Т.20, №6).
  • Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ: ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8.

Посилання[ред.ред. код]

Взаємодія ліків з грейпфрутовим соком.