Апельсин

Апельси́н (Citrus sinensis) — вічнозелене дерево, висотою до 7-12 м. роду цитрус (Citrus), родини рутових (Rutaceae), невідоме в дикому стані. Батьківщина — Індія та Південно-Східна Азія. Тепло- та вологолюбна рослина, вирощується в тропіках та субтропіках. Має круглу компактну крону. Листя з округлою основою і загостреною верхівкою. Квіти білі, ароматні, з великою кількістю нектару, запилюються комахами, в Центральній Америці ще й колібрі. Плоди кулясті або овальні, іноді з зачатковим плодом на верхівці; забарвлення від світложовтого до майже червоного; соковиті, кислосолодкі плоди містять цукри (до 9 %), лимонну кислоту (до 2,5 %), вітаміни А, В і С; використовуються свіжими і переробленими (соки, варення, джем, цукати). Іноді утворюються партенокарпічні плоди, які дозрівають неодночасно. З шкірки одержують ефірні олії. Розрізняють 4 помологічні групи сортів: звичайні — плоди з жовтою м'якоттю, багатонасіннєві; пупкові — з оранжевою м'якоттю, другим зачатковим плодиком, відрізняються партенокарпією; корольки — з криваво-червоною м'якоттю, невеликі, дуже солодкі; яфські — крупні плоди з товстою горбкуватою шкіркою, дуже солодкі і соковиті. Із шкірки добувають ефірну апельсинову олію (до 2 %). Доросле дерево дає до 300—500 і більше плодів.

Численні сорти апельсину людина культивує вже більше 4 тис. років, в Європі — з 15 ст., на Чорноморському узбережжі Кавказу з 11 ст. Промислова культура апельсина розвинута в Італії, Іспанії, США, Греції та в ін. країнах.

Відомо багато гібридних форм апельсина — тангори, цитранжі, цитрангори та інші.

До апельсина близький інший вид — померанець (помаранча, помаранч), який також називають кислим або гірким апельсином.

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ : ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8