Барбадос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Барбадос
Barbados

Прапор Барбадосу Герб Барбадосу
Прапор Герб
Девіз: "Pride and Industry"
Гордість і працьовитість
Гімн: In Plenty and In Time of Need
Розташування Барбадосу
Столиця
(та найбільше місто)
Бріджтаун
13°10′ пн. ш. 59°32′ зх. д. / 13.167° пн. ш. 59.533° зх. д. / 13.167; -59.533
Офіційні мови англійська мова
Державний устрій Парламентарна демократія
 - Монарх Єлизавета II (королева Великобританії)
 - Генерал-губернатор Кліффорд Гасбандс
Незалежність  
 - від Великобританії 30 листопада 1966 
Площа
 - Загалом 431 км² (199)
 - Води (%) незначна кількість
Населення
 - оцінка 2009 р. 284,589 (180)
 - Густота 647/км² (15)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $4,9 мільярдів (152)
 - На душу населення $17 610 (39)
ІРЛП  (2004) Green Arrow Up.svg 0,879 (high) (31)
Валюта Барбадоський долар (BBD)
Часовий пояс  (UTC-4)
Коди ISO 3166 BS
Домен інтернету .bb
Телефонний код +246

Барбадос — держава в Центральній Америці на острові Барбадос в Карибському морі в групі Малих Антильських островів. Розташований на самому східному острові Західної Центральної Америки. Розташований досить близько до Південноамериканського континенту, в 434,5 кілометрах від Венесуели. Найближчими до Барбадосу островами є Сент-Люсія та Сент-Вінсент і Гренадини, які розташовані на заході від острова. Площа острова становить 430 км². Поверхня рівна, з невеликою кількістю пагорбів посередині острова. Склад ґрунту вказує на те, що острів не вулканічного, а коралового походження. Оточений кораловими рифами.

Клімат на острові тропічний з постійними пасатами, що дують з Атлантичного океану.Часто бувають урагани в червні–листопаді.

Політична система — конституційна монархія. Формально країну (як і Австралію, Канаду, Нову Зеландію і ще 11 країн Британської співдружності) очолює королева Великобританії Єлизавета II. Фактичним главою держави є прем'єр-міністр.

Столиця - місто Бріджтаун (116 тис. чол. з передмістям).

Мови - англійська і байан (місцевий діалект англійської).

Історія[ред.ред. код]

Першими поселенцями на Барбадосі були індіанські кочівники. Три хвилі імміграції пройшло через острів, які потім прямували у бік Північної Америки. В першу хвилю увійшли представники групи саладоїдів — барранкоїдів (Saladoid-Barrancoid), корінних жителів Венесуели, які приплили на острів на каное з долини річки Оріноко приблизно в 350 році нашої ери. Вони займалися землеробством, рибальством і виготовленням керамічних виробів. Пізніше, приблизно у 800 році нашої ери на острів приплили індіанці з племені Аравак (Arawak) також з території Південної Америки. Поселення племені Аравак на острові включають у себе Стауд Поїнт (Stroud Point), Чадлер Бей (Chandler Bay), Сейнт Люкс Гуллі (Saint Luke's Gully) і Меппс Кейв (Mapp's Cave). Згідно із записами нащадків племені з інших сусідніх островів, спочатку острів називався Ічирігоуганаїм (Ichirouganaim). У 13 столітті острів заселили індіанці племені Карибів, витіснивши звідти обидва попередніх племені. Протягом кількох подальших сторіч кариби, як до них племена Араваків і саладоїдів-барранкоїдів, ізольовано жили на острові.

Ім'я «Барбадос» прийшло від португальського дослідника Педро Кампоса (Pedro Campos) в 1536 році, який спочатку назвав острів «Os Barbados» (бородатий) через велику кількість фігових дерев, що росли на ньому, обвитих схожими на бороди епіфітами. Між 1536 і 1550 роками іспанські конкістадори захопили на острові багато карибів і використовували їх на плантаціях як рабів. Деякі кариби все ж втекли з острова.

Британські моряки, які висадилися на острові в 1620-х роках на місці нинішнього міста Хоултаун (Holetown), виявили острів незаселеним. З часу перших британських поселенців у 1627—1628 роках до отримання незалежності в 1966 році, Барбадос знаходився під безперервним британським контролем. Проте, Барбадос задовольнявся наданою йому широкою автономією. Його парламент, Палата Законодавчих зборів (House of Assembly) був утворений у 1639 році. Серед перших важливих британських представників був сер Уїльям Куртен (sir William Courten). Починаючи з 1620-х років на острів було доставлено велику кількість чорношкірих рабів. 5.000 місцевих жителів померло в 1647 році від лихоманки, а десята частина рабів була убита плантаторами — роялістами під час англійської революції в 1640-і роки через побоювання, що ідеї руху Левеллерів (Levellers) можуть поширитися серед рабів, якщо парламент візьме владу в свої руки. Вид на Барбадос з пагорба в центральній частині острова. У той час на острів переселилася велика кількість службовців за контрактом кельтів, переважно з Ірландії і Шотландії. Протягом кількох подальших сторіч кельти використовувалися буфером між англо — саксонськими плантаторами й численним чорношкірим населенням. Вони часто служили в колоніальній міліції і відігравали серйозну роль союзників чорношкірого населення в нескінченній череді колоніальних конфліктів. До того ж, у 1659 році англійці завезли на острів велику кількість шотландців та ірландців як рабів. За часів англійського короля Іакова II та інших королів з династії Стюартів на острів також завозилися раби шотландського й англійського походження, наприклад у 1685 році під час придушення повстання Монмута в Англії. Сучасні нащадки цих рабів іронічно називають себе «червононогими»(Red Legs) і є одними з найбідніших верств населення сучасного Барбадосу. Також часто відбувалося змішення крові між чорношкірим африканським населенням і кельтами. Через те, що африканське населення було краще пристосоване до місцевого клімату і слабо сприйнятливе до тропічних хвороб, а також через частішу еміграцію білого населення при першій же можливості, переважно кельтське населення в 17 столітті змінилося на здебільшого чорношкіре до 20 століття.

Оскільки цукрова індустрія стала основною комерційною діяльністю на острові, Барбадос був розділений на великі маєтки плантацій, які змінили маленькі ділянки перших британських поселенців. Деякі із зміщених фермерів перебралися в британські колонії Північної Америки, особливо, в Південну Кароліну. Для роботи на плантаціях на Барбадос та інші карибські острови завозилися раби з Західної Африки. Работоргівля була припинена в 1804 році. Однак ще тривало пригноблення, що призвело в 1816 році до найбільшого в історії острова повстання рабів. Близько тисячі людей загинуло в повстанні за свободу, 144 людини було страчено, і ще 123 депортовано королівською армією. Через 18 років, у 1834 році рабство в британських колоніях було нарешті скасовано. У Барбадосі та інших британських колоніях у Вест-Індії повній емансипації від рабства передував шестирічний період навчання.

Однак, у подальші роки завдяки майновому цензу при голосуванні на виборах власники плантацій і британські торговці все ще домінували в місцевій політиці. Більш як 70% населення, включаючи жінок, які не мали громадянських прав, було виключено з демократичного процесу. Так продовжувалося до 1930-х років, коли нащадки звільнених рабів організували рух за політичні права. Одним з лідерів цього руху був сер Грентлі Адамс (Grantley Adams), який заснував Барбадоську Лейбористську партію (Barbados Labour Party), пізніше в 1938 році перейменовану в Барбадоську Прогресивну Лігу (Barbados Progressive League). Незважаючи на те, що він був відданим прихильником монархії, Адамс і його партія вимагали більших прав для бідних верств населення. Прогрес у бік демократичного уряду був досягнутий у 1942 році, коли майновий ценз був знижений і жінки одержали виборче право. До 1949 року владу у плантаторів було відібрано, і в 1958 році Адамс став прем'єр-міністром країни.

З 1958 по 1962 роки Барбадос був одним з десяти членів Вест-Індійської федерації, націоналістично налаштованої організації, що виступала за незалежність британських колоній у регіоні. Монархічно налаштований Адамс не міг більше відповідати потребам народу. Еррол Барроу (Errol Walton Barrow), великий реформатор, вийшов з партії Адамса і заснував Демократичну лейбористську партію (Democratic Labour Party) як ліберальну альтернативу Барбадоської Прогресивної Ліги, і в 1961 році змінив Адамса на посту прем'єра.

З розпуском Федерації Барбадос повернувся до свого колишнього статусу самоврядної колонії. У червні 1966 року острів вступив у переговори з Великобританією про свою незалежність, і 30 листопада 1966 року незалежність острова була офіційно проголошена.

Державний устрій[ред.ред. код]

Барбадос
Coat of arms of Barbados.svg
Цю таблицю присвячено темі:
Політика та уряд
Барбадосу

Органи влади

Демократична лейбористська • Лейбористська •



Інші країни
Будівля парламенту

Барбадос - незалежна держава в складі Співдружності, очолюваної Великою Британією. Діє конституція від 30 листопада 1966 р.

Глава держави – королева Великої Британії (наразі – королева Єлизавета II), яку представляє призначений королевою генерал-губернатор. В.О. Генерал-губернатора з 1 листопада 2011 р. – Елліот Белгрейв (Elliot Belgrave).

Законодавча влада належить двопалатному парламенту, що складається з Палати зборів (House of Assembly) у складі 30 депутатів, які обираються населенням загальним прямим голосуванням терміном на 5 років і Сенату (Senate) з 21 члена: 12 призначаються генерал-губернатором за рекомендацією прем’єр-міністра, 2 – по рекомендації лідера опозиції, 7 вибирає сам генерал-губернатор. Голова Сенату - Брейнфорд ТЕЙТТ (Branford Taitt). Палата зборів обрана 15 січня 2008 р. Спікер - Майкл Каррінгтон (Michael Carrington).

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає генерал-губернатор і за рекомендацією прем’єр-міністра – міністрів. Уряд підзвітний парламенту. Нинішній уряд сформовано 20 січня 2008 р. Реорганізований 23 жовтня 2010 р.

Політичні партії

Географія[ред.ред. код]

Мапа Барбадосу.
Пляж біля Бріджтаун

Острів розташований у Карибському морі на північ від Венесуели, найсхідніший з карибських островів. Має географічні координати 13 10 N, 59 32 W.

Рельєф

Острів Барбадос, що являє собою вершину підводного Барбадоського хребта, скомпонованого осадовими породами, перекритими кораловими вапняками потужністю близько 90 м. Терен острова головним чином, рівний, трохи піднятий у центральному плоскогір'ї. На заході виражена серія морських терас. Найвища точка – гора Ґіллабі (336 м). Характерні карстові форми рельєфу. Вздовж узбережжя тягнеться широка смуга пляжів, всипаних білим піском. Виняток становлять обривисті південно-східні і північно-східні береги. Острів майже повсюдно оточений кораловими рифами.

Клімат

Тропічний пасатний, помірно спекотний. Середні температури найпрохолоднішого місяця (лютого) – 25° З, найжаркішого (вересня) – 27° С. Средняя річна сума опадів 1500 мм з коливаннями від 1100 мм на низовинному узбережжі до 2100 мм у піднесених центральних районах острова. Розрізнюють два сезони: сухіший (грудень – травень) і вологіший (червень – листопад). Спекотна погода переноситься легко завдяки пасатам і ранковому і вечірньому бризам. Великих річок на острові немає, але є нечисленні карстові джерела.

Ґрунти

У найвологіших умовах розвинуті червоноземи, в найсухіших – темнокольорові ґрунти. Первинні вічнозелені тропічні ліси переважно знищені. Єдиний лісовий масив – резерват Тернес-Хол площею 18,6 га, знаходиться на півночі острова, крім того, деревна рослинність місцями збереглася на узбережжі.

Флора

Переважає культурний ландшафт з плантаціями цукрової тростини. Вздовж доріг зустрічаються штучні насадження червоного дерева (махагони), казуарини, кокосової пальми. Широко поширені гарно квітучі чагарники.

Фауна

На Барбадосі немає змій і хижаків, за винятком мангуст, що сильно розплодилися,і які були завезені 100 років тому для боротьби з пацюками. Зустрічаються зайці і мавпи. На острові гніздяться колібрі, папуги, голуби та інші птахи, зупиняються перелітні птахи. У прибережних водах водяться риба і ракоподібні. Для охорони екосистем коралових рифів створено морський резерват.

Корисні копалини

На острові знайдено скромні запаси нафти та природного газу.

Населення[ред.ред. код]

Місс Барбадос 08 Наталі Гріффіт

Населення Барбадосу становить 284,589 осіб(2009 р.). Близько 90 % населення (що називає себе бэйджанс (Bajans)) є чорношкірими (афро - бэйджанс), переважно нащадками рабів працюючих на плантаціях цукрової тростини. Частина населення, що залишилася, включає європейську групу (англо - бэйджанс), азіатів, хінді - бэйджанс і впливову мусульманську групу з Близького Сходу (араб - бэйджанс), в основному нащадків з Сирії і Лівану.

Інші національні групи включають вихідців із США, Канади, Великобританії або латиноамериканців, що приїхали на заробітки. Що повернулися із США барбадосців називають "янкі бэйджанс", що для деяких є образливим.

Офіційна мова в Барбадосі англійська, місцевий діалект якого називають "бейджан" (Bajan). 67 % жителів відносять себе до вірян протестантської релігії під управлінням англіканської церкви, на острові також представлені римська католицька церква, індуїзм і мусульманські меншини.

Релігія[ред.ред. код]

За даними перепису 2000 року, понад 95 відсотків населення Барбадосу визнали себе християнами, проте значна частина з них не бере участі в жодній із церковних общин. Англіканська церква є найбільшою релігійною спільнотою до якої належить понад 70000 членів. Близько 16000 чоловік сповідують адвентизм. З інших християнських конфесій є 11000 католиків, 7000 п'ятидесятників, методисти та Свідки Єгови. З нехристиянських конфесій є близько 4000 мусульман, більшість з яких іммігранти з індійського штату Гуджарат.

Державні символи[ред.ред. код]

Герб Барбадосу

Прапор Барбадосу - офіційний символ держави Барбадос. Затверджено в 1966 році. Являє собою прямокутне полотнище (співвідношення довжини і ширини 2:3), розділене вертикально на три рівні частини синього, жовтого і знову синього кольорів. У центрі жовтої частини прапора зображений тризуб.

Герб Барбадосу' На щиті зображено дерево - бородатий фікус. Повітряні корені цих дерев, що сплітаються з гілками, що спускаються до землі, спонукали першовідкривачів острову - іспанців - назвати їх «барбудос» (бородатими). Згодом цю назву в трохи зміненому вигляді поширилося і на сам острів.

Багатоманітну тропічну рослинність країни представляють на гербі також дві місцеві орхідеї, відомі під назвою «Червона гордість Барбадосу». Тваринний світ острову і вод, що омивають його, уособлюють щитодержателі - велика корифена і бурий пелікан. Лицарський шолом над щитом традиційний для геральдики колишніх британських володінь.

Вінок та намет мають жовто-червоне забарвлення, що відповідає кольорам гербового щита і орхідей на ньому. Увінчуєть герб рука, яка тримає два стебла цукрової тростини, вирощування якого впродовж сторіч є основою монокультурної економіки Барбадосу. Девіз в перекладі з англійської мови означає «Гордість і працьовитість». Сині частині прапора символізують море, жовта - пісок. Тризуб трактується як символ принципу правління на Барбадос, що складається з трьох формул: «з народу, з народом, для народу». Одночасно тризуб розуміється як символ Нептуна, а також натяк на колоніальне минуле країни (емблема Великобританії як «володарки морів») і розрив з ним (оскільки тризуб зображений без держака).

Національний гімн - Гімн Барбадосу ухвалений у 1966 році. Вірші Ірвінга Бурги, музика Ван Роланда Едвардса. ТЕКСТ:

In plenty and in time of need

When this fair land was young

Our brave forefathers sowed the seed

From which our pride is sprung,

A pride that makes no wanton boast

Of what it has withstood

That binds our hearts from coast to coast -

The pride of nationhood...

Економіка[ред.ред. код]

Історично економіка Барбадосу завжди залежала від культивування цукрової тростини і діяльності, яка відноситься до нього.Переробка цукрової тростини, що включає виробництво рому і меласи (відходів переробки тростини, що використовуються на корм худобі), здавна являла собою одну з головних галузей обробної промисловості на Барбадосі, але зараз розвиваються й інші галузі. Вирощуються банани та інші тропічні фрукти й овочі. Практикується розведення овець, свиней, кіз, великої рогатої худоби і домашньої птиці. Істотний внесок в розширення харчового раціону остров'ян вносить рибальство. Працює ряд підприємств з виробництва різноманітного асортименту продовольства, а також таких споживчих товарів, як мило, меблі, одяг і предмети домашнього вжитку. Ведуться розробки вапняку, піску і деяких глин, що використовується у виробництві цегли. У невеликому об'ємі видобуваються нафта і природний газ.Налагоджено виробництво комплектуючих для комп'ютерів і будівельних матеріалів. У Бриджтауні діє нафтопереробний завод. На острові широко представлені офшорні фінансові й інформаційні інститути.

Традиційними торговельними партнерами Барбадосу є Канада, Карибське Співтовариство (особливо Тринідад і Тобаго), Велика Британія і США.

Головні статті експорту – цукор, ром і меляса; нафтопродукти, хімічна продукція, електротехнічне та електронне обладнання, а також готовий одяг. Основні партнери по експорту – США, Тринідад і Тобаго, Великобританія, Ямайка і Сент-Люсія. Ввозяться переважно продовольство, машини та обладнання, нафта, хімічні продукти, автомобілі, будівельні матеріали. Основні партнери по імпорту – США, Тринідад і Тобаго, Японія, Великобританія, Канада. Залізниць на острові немає. Протяжність автомобільних доріг Барбадосу 1793 км, причому 1719 км мають тверде покриття. На Барбадосі немає природних гаваней, але в 1961 у Бриджтауні було споруджено штучну гавань, доступну для суден з глибокою осадкою, пізніше гавань була побудована також в Спейтстауні.

Суспільство і культура[ред.ред. код]

Ріанна

У минулому існував різко виражений розподіл суспільства за расовою ознакою, однак до 1970-х років расову сегрегацію на побутовому рівні було практично зжито. Правда, при виборі професії расова приналежність все ще має значення. Наприклад, білим належать ключові пости у великому бізнесі і земельна власність, тоді як більшість лікарів, адвокатів, вчителів і державних службовців, а також працівники фізичної праці – особи африканського походження.

Барбадос зберіг культурні зв'язки з колишньою метрополією, мабуть тісніші, ніж інші острівні держави британської Вест-Індії. Багато барбадосців працюють у Великобританії. Досі на Барбадосі зберігаються звичаї і традиції африканських предків. Звучать своєрідні сумно протяжні барбадоські пісні, дають концерти шумові оркестри, що використовують як музичні інструменти порожні металеві бочки і каністри, виконується запальний народний танець лімбо.

Художня література Барбадосу почала інтенсивно розвиватися з 1940-х. До значних письменників острова належать Х.А. Воан, Ф.А. Коллімор, П. Блекмен, К. Сілі, Е. Уолкотт, К.М. Хоуп, Дж.Леммінг, О. Кларк і інш. Навчання в державних школах безкоштовне й обов'язкове для дітей у віці від 5 до 14 років. Близько 97% дорослого населення грамотне. Вищу освіту можна отримати в барбадоській філії Вест-Індського університету і Кодрінгтонському коледжі (найстарішому вищому навчальному закладі англомовних країн Карибського басейну). З 1963 на Барбадосі відкрито відділення мистецтв і наук Вест-Індського університету, в 1968 – педагогічний коледж. Музей та історичне товариство Барбадосу, засноване в 1933, мають у своєму розпорядженні геологічні колекції, експонати морської флори і фауни, історичні документи, а також предмети декоративного мистецтва.

Функціонує система публічних бібліотек з центром у Бріджтауні. У Барбадосі більше а ніж на інших островах Вест-Індії, присутній вплив англійської культури. Чудовим прикладом цього служить національний вид спорту – крикет. З Барбадосу вийшло кілька відомих гравців крикету – Гарфілд Соберс (Garfield Sobers) і Франк Уоррелл (Frank Worrell). У 2007 році Барбадос прийме у себе чемпіонат світу з крикету. Також на острові проводяться щорічні змагання з гольфу Barbados Open.

Найбільшою культурною подією Барбадосу є фестиваль - карнавал «Crop Over Festival», присвячений збору врожаю цукрової тростини. Фестиваль включає в себе музичні конкурси та інші традиційні розваги. Він починається на початку липня і закінчується великим костюмованим парадом у День Кадумент (Kadooment Day) у перший понеділок серпня. В січні тут проводиться джазовий фестиваль, на який з'їжджаються знамениті музиканти з усіх куточків землі. У жовтні ж на Барбадосі зустрічаються юні любителі джазу. Два останніх тижні травня присвячені кельтському фестивалю - скрізь звучать шотландські та уельські мотиви.

Відома R&B співачка Ріанна (англ. Rihanna; справжнє ім'я Робін Ріанна Фенті, англ. Robyn Rihanna Fenty) походить з Барбадосу. Вона народилася у Сент Майклі, 20 лютого 1988 року. Ріанна переїхала у США в 16 років, щоб продовжити кар'єру.

Офіційні свята:

  • 1 січня - Новий Рік
  • 21 січня - День прем'єр-міністра Еррола Барроу
  • Кінець березня - початок квітня - страсна п'ятниця
  • Кінець березня - початок квітня - великодній понеділок
  • 1 травня - День праці
  • Восьмий понеділок після Великодня - Духів день
  • Перший понеділок серпня - свято кадумент
  • Перший понеділок жовтня - день об'єднаних націй
  • 30 листопада - День Незалежності
  • 25 грудня - Різдво
  • 26 грудня - День різдвяних подарунків

Освіта[ред.ред. код]

Освіта в Барбадосі побудовано за британською моделлю. Витрати на освіту становлять близько 20% річного бюджету країни. Навчання в державних школах безкоштовне й обов'язкове для дітей у віці від 5 до 14 років. В Барбадосі діє більше 70 початкових шкіл, понад 20 середніх шкіл, а також низка приватних шкіл. Близько 97% дорослого населення грамотне. Вищу освіту можна отримати в Політехнічному коледжі імені Самюеля Джекмана Прескода, кампус Кейв Хілл Університеті Вест-Індії і Кодрінгтонському коледжі (найстарішому вищому навчальному закладі англомовних країн Карибського басейну).

З 1963 на Барбадосі відкрито відділення мистецтв і наук Вест-Індського університету, в 1968 – педагогічний коледж.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Також, як і в інших країнах Співдружності націй, медичні послуги громадянам Барбадосу фінансуються державою. Медичні установи представлені Шпиталем королеви Єлизавети в Бріджтауні і більш ніж 20 поліклініками по всій території країни.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Інформаційні агентства

  • Карібіан Ньюс Ейдженсі (Caribbean News Agency - CANA ). Інформаційне агентство англомовних карибських країн. Створене в 1976 р. Знаходиться в Бріджтауні (Барбадос).

Газети:

  • "Барбадос адвокейт"(Barbados Advocate - "Барбадоський захисник"). Щоденна газета. Видається в Бріджтауні. Заснована в 1895 р. До 1969 р. називалась "Адвокейт". Тираж 11,4 тис.
  • "Бікон" (The Beacon - "Маяк"). Щотижневик. Видається в Бріджтауні. Заснований у 1946 р. Тираж 15 тис. Орган Барбадоської лейбористської партії.
  • "Карібіан уїк" (Caribbean Week - "Карибський тиждень"). Щоквартальна газета. Видається в Бриджтауні. Заснована в 1989 р. Тираж 56,2 тис.
  • "Нейшн" (The Nation - "Нація"). Щоденна газета. Видається в Бріджтауні. Заснована в 197З р. Тираж 23,5 тис., наприкінці тижня - ЗЗ,1 тис.
  • "Санді адвокейт" (Sunday Advocate - "Недільний захисник"). Недільне видання газети "Барбадос адвокейт". Видається в Бріджтауні. Заснована в 1895 р. Тираж 17,4 тис.
  • "Санді сан" (The Sunday Sun - "Недільне сонце"). Недільний тижневик. Видається в Бріджтауні. Заснований у 1979 р. Тираж 48,8 тис.

Радіо і телебачення

  • "Барбадос редіф'южн сервіс лімітед" ( Barbados Rediffusion Service, Ltd.). Радіомовна комерційна служба. Заснована в 19З5 р. Філіал англійської компанії "Редіф'южн інтернешнл лімітед".
  • "Карібіан бродкастінг корпорейшн"(Caribbean Broadcasting Corporation). Радіо - і телевізійна компанія. Заснована в 196З р. Телевізійна служба почала діяти на Барбадосі 15 грудня 1964 р.

Інформація для туристів[ред.ред. код]

Міжнародний аеропорт Грентлі Адамса (Grantley Adams, GAIA) приймає прямі рейси із США, країн Карибського регіону та європейських аеропортів і є основним зв'язуючим вузлом на східних Карибах. Зараз в аеропорту проводяться роботи з розширення й поліпшення якості обслуговування.

На острові розташовані ряд готелів міжнародного класу. Також можна заздалегідь зарезервувати невеликий готель чи віллу. Серед туристів найпопулярнішими є західні й південні береги острова з блакитним карибським морем і пляжами з білого піску. Вздовж східного атлантичного узбережжя - сильні хвилі, що створює гарні умови для серфінгу, хоча при відпливі є певний ризик. Місце "Soup Bowl" досить популярне для любителів цього виду спорту.

Відвідання магазинів безмитної торгівлі також користується популярністю серед туристів. Нічне життя в Барбадосі зосереджене у великих туристичних районах, таких як Saint Lawrence Gap. Інші розваги включають у себе відвідання заповідника "Резерви дикої природи" (Wildlife Reserve), придбання ювелірних виробів, дайвінг, поїздки на вертольоті, гольф, фестивалі, дослідження печер, екзотичні напої й багато іншого.

Ресторани - всупереч уявленням про карибську кухню, яку, як багато хто вважає, характеризує велика кількість перцю, барбадоські ресторани пропонують вишукане меню. Страви, приготовані з місцевих дарів моря, часом унікальні, оскільки деякі види риб і молюсків водяться тільки в прибережних водах Барбадосу. У більшості ресторанів можна замовити різноманітно приготовані страви з королівської й летючої риби.

Місцевим делікатесом вважається вид молюсків, що англійською мовою називається "conch", із яких готують суп, печуть оладки, роблять коктейлі. Серед страв, що представляють барбадоську кухню, - Buljol, холодний салат із тріски, помідорів, цибулі, солодкого перцю й маринованої петрушки. До них же належить Callaloo - суп із овочів, м'яса крабів і однойменної трави, схожої на шпинат. На десерт вам принесуть (залежно від сезону) манго, папайю або фрукт, розміром з баскетбольний м'яч, з гігантським насінням, що називається англійською mammyapple. Досвід знайомства з карибською кухнею буде неповним, якщо ви не скуштуєте фруктових напоїв, основним компонентом яких є виготовлений на Барбадосі ром.

Чайові - 10-відсоткова надбавка робиться до вашого рахунку в готелі й у більшості ресторанів. Якщо надбавку не зроблено, чайові для покоївок становлять 1 долар за кожну кімнату на день, для офіціантів - від 10 до 15%, таксистів - 10% від суми платежу. Носії в аеропорту й готелях розраховують заробити 1 долар США за кожну перенесену одиницю багажу.


Транспорт[ред.ред. код]

Основою громадського транспорту в Барбадосі є автобусне сполучення. Нарівні з великими синіми муніципальними автобусами Барбадоської транспортної системи автобусне сполучення також представлене приватним маршрутним таксі, що називається ZR's (вимовляється як "зед-арс"), а також мікроавтобусами компанії "minibuses", які об'їжджають усі значущі місця на острові. Ці мікроавтобуси іноді можуть бути переповненими, але зазвичай вибирають найбільш видовищні місця для подорожей. Ці автобуси зазвичай відправляються або із столиці Бриджтауна, або з міста Спейтстаун на півночі острова.

Міні-автобуси приватних компаній дають решту грошей, муніципальні автобуси Барбадоської транспортної системи - ні. Пересадка на багатьох маршрутах можлива тільки в Бриджтауні. Однак, якщо ви чекаєте досить довго, то можете знайти автобус, який іде не через столицю, а прямо в пункт вашого призначення. Зазвичай водії охоче підбирають вас, де б ви не були, але водії приватних компаній дуже не люблять підказувати альтернативні маршрути, навіть якщо ті більше вам підходять.

Полювання на клієнтів починається ще на автобусному терміналі (іноді навіть на стоянці, повній автобусів); дуже часто водій ZR's намагається провести вас до своєї машини, при цьому голосно лаючись із іншими водіями. Насправді такі суперечки не такі драматичні, як здаються на перший погляд. Деякі готелі також пропонують своїм клієнтам човниковий сервіс до визначних пам'яток острова. Як правило, їх автобуси відбувають прямо від входу в готель. На острові також безліч таксі, хоча їхні послуги досить дороге задоволення. Приїжджі також можуть скористатися орендою машини у випадку, якщо у них є дійсні права. Слід тільки враховувати, що рух у Барбадосі лівосторонній.

Оренда автомобілів розвинена, але досить недешева. Для водіння на острові необхідне національне або міжнародне діюче посвідчення водія.

Збройні сили[ред.ред. код]

Військовий бюджет 13 млн дол (2001). Регулярні Збройні Сили 610 чол. Резерв 430 чол. Комплектування: на добровільній основі. Мобілізаційні ресурси 72,3 тис. чол., у тому числі придатних до військової служби 49 700.

Сухопутні війська: 500 чоловік (Барбадоський полк, створений в 1902 році, брав участь в обох світових війнах і в окупації Гренади в 1983; в даний час укомплектовані три роти - штабна, спеціальних операцій, технічної підтримки).

ВПС: немає. ВМС: 110 чол.

Див. також[ред.ред. код]

Зовнішні сторінки[ред.ред. код]