Дейманівка (Лубенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дейманівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Лубенський район
Громада Пирятинська міська громада
Код КАТОТТГ UA53040090150012281
Облікова картка Дейманівка 
Основні дані
Засноване XVII століття[1]
Населення 435
Площа 3,596 км²
Густота населення 179,09 осіб/км²
Поштовий індекс 37050
Телефонний код +380 5358
Географічні дані
Географічні координати 50°12′51″ пн. ш. 32°37′55″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 32.63194° сх. д. / 50.21417; 32.63194Координати: 50°12′51″ пн. ш. 32°37′55″ сх. д. / 50.21417° пн. ш. 32.63194° сх. д. / 50.21417; 32.63194
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Водойми р. Удай
Місцева влада
Адреса ради 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42
Карта
Дейманівка. Карта розташування: Україна
Дейманівка
Дейманівка
Дейманівка. Карта розташування: Полтавська область
Дейманівка
Дейманівка
Мапа
Мапа

CMNS: Дейманівка у Вікісховищі

Де́йманівка — село в Україні, у Пирятинській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 644 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Дейманівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Дейманівка лежить на лівому березі річки Удай, вище за течією на відстані 4,5 км розташоване село Високе, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Шкурати, на протилежному березі — села Мала Круча, Велика Круча та Повстин. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Легенда про Дейманівку[ред. | ред. код]

Було це дуже давно. Саме тоді, коли в Україні процвітало козацтво. Мужні захисники боронили народ від загарбників, визволяли товаришів із турецького полону. За відвагу і безстрашність у боях безрідного козака Деймана цариця нагородила наділом землі. Поїхав він на баскому коні вибирати місце, де заснує рід свій. Не день і не два блукав козарлюга лісами, степами, болотами. Уже і кінь стомивсь, а Дейман ніяк не міг місце нагріти. Якось ніч застала його в непролазних хащах. Куди не поткнеться річка. Вирішив заночувати. А вранці прокинувся серед буйних трав від пташиного щебету, плескоту риби в річці, І так йому добре і затишно стало.
 — Ось тут і буду я жити,— сказав Дейман.

Цю незайману землю з чотирьох сторін оточували дрімучі ліси, немов велетенський змій, кільцем охопила повновода річка. Тут, на березі, побудував першу землянку козак. Привіз собі дружину, запросив товаришів, заснували вони селище. А згодом нащадки Деймана перебрались вище, побудували хати-мазанки і назвали село Дейманівка.

Історія[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Харківецької волості Пирятинського повіту Полтавської губернії мешкало 1599 осіб, налічувалось 264 дворових господарства, існували православна церква, школа, постоялий будинок, 29 вітряних млинів і 5 маслобійних заводів[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1786 осіб (850 чоловічої статі та 936 — жіночої), з яких 1773 — православної віри[3].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 735 осіб, з яких 332 чоловіки та 403 жінки.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 637 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 96,74 %
російська 2,95 %
молдовська 0,31 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Пирятинський делікатес», ТОВ.
  • ПП «Урожай».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.

Природа[ред. | ред. код]

Між селами Дейманівка і Шкурати розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Дейманівський». Створений згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 13.02.1989 р. № 53 на площі 622,7 га. На захід від села розташване заповідне урочище «Куквин», на схід від села — Шкуратівський заказник.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

  • Сайко Віктор Федорович — фахівець в галузі сільського господарства, директор Українського НДІ землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Доктор сільськогосподарських наук (1987), професор (1991), член-кореспондент ВАСГНІЛ (1988). Академік Української аграрної академії наук (1990). Іноземний член Російської академії наук (з 2014).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дейманівка
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-172. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.