Державний устрій Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велика Британія
Велика Британія

Стаття з серії:
Політика та уряд Великої Британії










Інші країни

Політична структура Великої Британії заснована на принципі унітарної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не спостерігається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Монарх щотижня зустрічається з прем'єр-міністром та іншими членами Кабінету. Фактичним політичним лідером Британії є Прем'єр-міністр, останнім часом — глава Консервативної партії Девід Кемерон (з 11 травня 2010 р.). Носієм суверенітету є «Королева в Парламенті».

Останнім часом Велика Британія є постійним членом Ради Безпеки ООН, членом Європейського союзу, Великої вісімки (G8), Організації економічного співробітництва та розвитку.

Конституція[ред.ред. код]

Докладніше у статті Конституція Великої Британії

У формі єдиного документа конституції не існує. Конституційне значення мають традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти.

Інститут Президента[ред.ред. код]

Інститут президентства відсутній. Глава держави — Королева, Ії Величність Єлизавета ІІ (з 6 лютого1952 р.). Її спадкоємець — Принц Чарльз (старший син).

Глава держави — монарх (королева). Королева Єлизавета ІІ (на троні з 6 лютого 1952 року) є 40-м британським монархом з часів Вільяма Завойовника (1066 р.) і належить до Віндзорської династії. Королева вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандувачем збройних сил, світським главою англіканської церкви, має формально-конституційне право скликати Парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати законопроекти, схвалені Парламентом. Поза цим, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Урядом.

Законодавча влада[ред.ред. код]

Докладніше у статті Парламент Великої Британії

Парламент є незалежним законотворчим органом. Складається з двох палат.

Депутати Палати Громад обираються на 5 років за мажоритарною системою, відносною більшістю прямим і таємним голосуванням на основі загального виборчого права особами, яким виповнилося 18 років.

Спікер Палати Громад — Джон Беркоу (обраний 22 червня 2009 року, переобраний на посаду 18 травня 2010 року).

Палата Лордів складається з довічних перів (після проведення першого етапу конституційної реформи у листопаді 1999 року майже всі спадкові пери, за винятком спеціально обраних 92, були позбавлені права засідати у Палаті Лордів), спеціально обраних спадкових перів, лордів-суддів з апеляцій та «духовних лордів» — двох архієпископів та 24 єпископів Англіканської Церкви. Кількісний склад Палати Лордів може змінюватись за рахунок зміни кількості довічних перів, чия загальна чисельність не регулюється законодавством.

Спікер Палати Лордів — баронеса Геймен. Призначена Королевою Єлизаветою ІІ за результатами голосування Палати Лордів 4 липня 2006 року.

В умовах відсутності конституції і за положенням «парламентського суверенітету» Парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.

Виконавча влада[ред.ред. код]

Докладніше у статті Кабінет міністрів Великої Британії

Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла на виборах і має найбільшу кількість місць y Палаті Громад, складається з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (всього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.

6 травня 2010 року в країні пройшли вибори до парламенту, за результатами яких було сформовано новий уряд. Новим Прем'єр-міністром став консерватор Девід Кемерон, який замінив лейбориста Гордона Брауна, створивши коаліцію з ліберал-демократами.

Судова влада[ред.ред. код]

Докладніше у статті Судова система Великої Британії

Судова колегія Палати Лордів (найвища апеляційна інстанція у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах — в Англії, Уельсі та Північній Ірландії), Верховні Суди Англії, Уельсу та Північної Ірландії, Шотландський Сесійний та Верховний Суд

Ключові політичні партії та їх лідери[ред.ред. код]

Докладніше у статті Політичні партії Великої Британії
  • Лейбористська партія. Створена в 1890 році. Налічує близько 200 тис. членів. Лідер партії — Едвард Мілібенд.
  • Консервативна партія. Дата заснування — 1671 рік. (партія «Торі»), як Консервативна партія існує з 1830 року. Налічує близько 290 тис. членів. Лідер партії — Девід Камерон.
  • Ліберально-демократична партія. Сформована в березні 1988 року шляхом об'єднання ліберальної та соціал-демократичної партій. Налічує близько 70 тис. членів. Лідер — Нік Клегг

Міжнародний статус країни[ред.ред. код]

Докладніше у статті Зовнішня політика Великої Британії

Міжнародний статус країни з моменту ухвалення у 1931 роцы Вестмінстерського статуту Велика Британія в особі свого монарха стала вважатись головою Британської Співдружності Націй, нині — Співдружності (The Commonwealth), до складу якої входять 53 держави, які отримали незалежність в результаті деколонізації, або мають традиційно тісні відносини з іншими країнами Співдружності. Під контролем Великої Британії продовжують залишатися 13 заморських територій.

Велика Британія — одна з країн-засновників ООН та постійний член Ради Безпеки, з 1949 року — член НАТО; з 1973 — член Європейського Союзу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Oxford Dictionary of National Biography (2004) online; short scholarly biographies of all the major people who died by 2009
  • Addison, Paul and Harriet Jones, eds. A Companion to Contemporary Britain: 1939–2000 (2005) excerpt and text search
  • Budge, Ian, et al. eds. The New British Politics (4th ed. 2007) 712pp
  • Butler, David. British General Elections Since 1945 (1995) 195pp; excerpt and text search
  • Cannon, John, ed. The Oxford Companion to British History (2003), historical encyclopedia; 4000 entries in 1046pp excerpt and text search
  • Childs, David. Britain since 1945: A Political History (2012) excerpt and text search
  • Cook, Chris and John Stevenson, eds. Longman Companion to Britain Since 1945 (1995) 336pp
  • Hennessy, Peter. The Prime Minister: The Office and Its Holders Since 1945 (2001) except and text search; Attlee to Blair; 688pp
  • Jones, Harriet, and Mark Clapson, eds. The Routledge Companion to Britain in the Twentieth Century (2009) excerpt and text search
  • King, Anthony. The British Constitution (2011) 464pp
  • Leventhal, F.M. Twentieth-Century Britain: An Encyclopedia (2nd ed. 2002) 640pp; short articles by scholars
  • Marr, Andrew. A History of Modern Britain (2009); also published as The Making of Modern Britain (2010), popular history 1945–2005
  • Pugh, Martin. Speak for Britain!: A New History of the Labour Party (2011) excerpt and text search
  • Ramsden, John, ed. The Oxford Companion to Twentieth-Century British Politics (2005) excerpt and text search