Джунгарський Алатау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джунгарське Алатау
Рельєф Казахстану

Джунгарський Алатау, Жетисуйський Алатау[1], Семиріченський Алатау[2] — гірський масив в Азії, розташований на кордоні Казахстану та Китаю, між долиною річки Ілі на південному заході та озером Алаколь на північному сході. Названий за назвою навколишнього регіону.

Довжина масиву становить 450 км, ширина від 50 до 90 км, найбільша висота 4 622 м (пік Семенова-Тяньшаньського). У східній частині гір знаходиться Джунгарська брама — прохід, який протягом багатьох століть використовувався для вторгнення до Средної Азії. Вітри, що дмуть через Джунгарську браму, входять до числа найпотужніших вітрів Євразії. Сайкан — в перекладі з китайського «Володар Луків», або, згідно з іншим перекладом, «Кривавий вітер», вітер-руйнівник, дме з боку Казахстану до Китаю, і Ебі — дме з боку озера Ебі-Нур з території Китаю до Казахстану.

Масив має типову середньоазійську природу, але має і деякі риси переходу до природи гір Південного Сибіру.

Вершини гір вкриті льодовиками. В кінці XIX ст. вони досліджувались С. Є. Дмітрієвим та В. В. Сапожніковим. На початку XX ст. починається масове їхнє дослідження. У верхів'ях лівих витоків річки Лепси були описані льодовики Сатпаєва (на честь Сатпаєва К. І. — казахського геолога та академіка), Валіханова (на честь Валіханова Ч. Ч. — казахського вченого та мандрівника), а також вершини — піки Берга, Сатпаєва, Валіханова. Встановлено, що площа усіх 724 льодовиків становить 956 км², найбільший з яких льодовик Джамбула (інша назва — льодовик Абая) має довжину 8 км та площу 21 км².

Орографічний поділ[ред.ред. код]

Джунгарський Алатау поділяється на 2 основні частини: Північний Центральний хребет та Південний Центральний хребет, з'єднані між собою Коксу-Бороталинською перемичкою. Кожен з осьових хребтів утворений великою кількістю дрібних хребтів чи масивів, а також ще більшою кількістю відрогів, які відходять в різні боки від основного хребта.

Північний Центральний хребет[ред.ред. код]

За різними даними північний осьовий хребет починається або з хребта Каратау[3], що лежить по лівому березі річки Кора, або з гір Миншукир[4], що проходять уздовж правого берега річки Кора.

Гірський масив Довжина,
км
Найвища точка,
м
Схема
Актишкан, гори 4 2512,4 DjungarAlatau(Aktyshkan).PNG
Арасан, гори 8 3569,6 DjungarAlatau(Arasan).PNG
Жаманколь, хребет 13 3483,0 DjungarAlatau(Zhamankol).PNG
Каратау, гори 14 3310,9 DjungarAlatau(Karatau2).PNG
Каратау, хребет 8 3587,0
гора Асилбай
DjungarAlatau(Karatau3).PNG
Каратау, хребет 19 3000,1 DjungarAlatau(Karatau1).PNG
Койтас, хребет 15 3386,5 DjungarAlatau(Koitas).PNG
Коктобе, гори 4 2638,4 150пкс
Минжилга, гори 6 3016,0 DjungarAlatau(Mynzhilga).PNG
Миншукир, гори 34 2841,5 DjungarAlatau(Mynshukyr).PNG
Сандик, гори 6 2614,9 150пкс
Суик-Тобе, хребет 11 3223,0 150пкс
Тіліктор, гори 4 2532,5 150пкс
Шопабай, гори 7 2426,6 150пкс

Південний Центральний хребет[ред.ред. код]

Коксу-Бороталинська перемичка[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]