Тянь-Шань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тянь-Шань
Центральний Тянь-Шань.

Тянь-Шань — гірська система в Середній Азії, що простяглась на території Казахстану, Узбекистану, Киргизстану та Китаю.

Загальний опис[ред.ред. код]

Тянь-Шань – потужна гірська система в Сер. та Центр. Азії. Довжина 2450 км, висота до 7439 м (пік Перемоги). Пік Хан-Тенгрі – 6995 м. До системи Тянь-Шаню входить понад 30 вершин висотою більше 6000 м. Льодовики заг. площею 7,3 тис. км2. Характерні пустельні, напівпустельні та степові ландшафти, а також високо підняті (3000-4000 м) вирівняні поверхні – сирти. Тянь-Шань входить до складу Урало-Монгольського (Охотського) складчастого геосинклінального пояса. Гороутворення, що створило сучасний високогірний рельєф, почалося в олігоцені і особливо виявилося в пліоцені і антропогені. Тянь-Шань – р-н активної сейсмічної діяльності. Родов. свинцю, цинку, нафти, газу, кам. вугілля, руд ртуті, стибію, олова, вольфраму, кобальту, поліметалічних руд, а також колчеданні, мідно-порфірові родовища. Багато родов. нерудних буд. матеріалів: мармуру, вапняків, ґіпсу. Відомо більше 100 виявів прісних і мінеральних вод.

Розташування[ред.ред. код]

Загальна довжина системи становить понад 2 800 км. На заході Тянь-Шань починається середньовисокими (2176 м) горами Каратау на території Казахстану. При входженні в межі Киргизстану висота збільшується вдвічі і сягає у Талаському Алатау вже 4484 м — гора Манас. Далі висота збільшується і досягає в Киргизькому хребті 4895 м. На кордоні Киргизстану та Китаю знаходиться найвища точка Тянь-Шаню — пік Перемоги (Жеңиш Чокусу) з висотою 7439 м. Друга за висотою точка гірської системи — гора Хан-Тенгрі на межі Казахстану, Киргизстану та Китая з висотою 7010 м. Далі на схід, вже в межах Китая, висота гір зменшується. В хребті Халиктау вона сягає 5068 м — гора Таріскай. Ще східніше Тянь-Шань суттєво звужується та знижується до 3000 м, але потім, на крайньому сході, стрімко піднімається до позначки 4925 м.

Характеристика[ред.ред. код]

В геологічному відношенні гори складаються із сланцевих порід, пісковиків, вапняків, гнейсів і гранітів. На території гірської системи присутні великі тектонічні улуговини, найбільші з яких улоговина озера Іссик-Куль та Турфанська улуговина (-154 м над рівнем моря). Часті землетруси, болотно-кам'яні потоки — селі.

В Тянь-Шані починається багато великих річок, які зносять води льодовиків у навколишні посушливі регіони. Найбільшими такими річками є Нарин (твірна Сирдар'ї), Талас, Чу (Шу), Ілі, Аксу та інші.

Гірські пасма вкриті напівпустелями та сухими степами. Вище позначки 1300 м починаються альпійські луки, а в західній частині місцями зустрічаються листяні ліси з плодовими деревами. Вершини вкриті льодовики, найбільший з яких Інильчек Південний довжиною 59,5 км.

Території гірської системи охороняються низкою заповідників.

Дослідження[ред.ред. код]

Першим дослідником гірської системи Тянь-Шаню вважають П. С. Семенова-Тянь-Шанського у 1856, який за свою роботу отримав «титул» до свого прізвища. Тянь-Шань досліджувався Н. Л. Корженевським в 1921-32 роках. Він відкрив льодовик у верхів'ї річки Сусамир. 1930 року на півночі Ферганської долини, між ущелинами Узунахмата та Атойнака (Каракульджи) було відкрито високі хребти, яких назвали Узунахматтау (4164 м) та Атойнакський. В 1931-33 роках експедиції досліджували район злиття річок Нарин та Кьокьомерен, вони відкрили гори Кавантау (3700 м) з річкою Мін-Куш, що розділяє хребти.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]


Asia on the globe (grey).svg Це незавершена стаття з географії Азії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.