Тангла
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Тангла (кит. трад. 唐古拉山 脉, піньїнь: Tánggǔlā shānmài) — узагальнююча назва гірських масивів і різноспрямованих коротких хребтів у центральній частині Тибетського нагір'я в Китаї[1].
Максимальна висота досягає 6555 м. Гори складені головним чином вапняками і глинистими сланцями. Характерно поєднання куполовидних вершин і пологих схилів, покритих кам'яними розвалами, які перемежовуються з широкими плоскодонними улоговинами на висотах 4700-5400 м. Звичайні сильні вітри. На найвищих вершинах розташовані льодовики. Переважають ландшафти високогірних степів і холодних пустель.
Вперше гори Тангла були описані російським ученим Миколою Пржевальським.
Джерела[ред. | ред. код]
- http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_geo/4784/Тангла.
- http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/138152/Тангла.
Тангла на картинах художників[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Раніше припускалося існування єдиного хребта Тангла протяжністю близько 700 км.
|