Достоєвські
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Достоєвські (пол. Dostojewscy) — православний шляхетський рід власного гербу з Великого князівства Литовського. Походив від московського боярського роду Ртищевих татарського походження[1].
Рід Достоєвських належав до земельної знаті Полісся. Його назва походила від села Достоєве, розташованого на українських етнічних землях Пінщини (сучасна Берестейська область Білорусі)[2].
- Стефан (Степан) Достоєвський, земянин мінський, отримав Вознесенський монастир в Мінську 1577 року[2].
- Теодор (Федір) Достоєвський згадується як домовником волинського князя Андрія Курбського під 1572 роком[2].
- Петро Достоєвський був пінським маршалком в 1596 році.
- Інший Петро Достоєвський був міським суддею Пінська в 1627 році[2]. Ймовірно син маршалка Петра[3].
- Ярош Достоєвський згадується як овруцький староста Київського воєводства під 1604 роком[2].
- Інший Стефан Достоєвський повернувся з османської неволі 1624 року і дарував срібні кайдани чудотворній іконі Божої Матері у Львові[2].
- Імена Давида і Яна (Івана) Достоєвського згадуються під 1647 роком на заповіті Єленського[2].
- Олександр, Андрій, Богумил, Ян, Миколай і Станіслав Достоєвські були делегатами пінського повіту на виборах короля Яна Казимира 1648 року[2].
- Лев Достоєвський був делегатом Берестейського воєводства на виборах короля Михайла Вишневецького 1669 року[2].
- Аврам Достоєвський був пінським намісником 1668 року[3].
- Ян Достоєвський був делегатом Сандомирського воєводства на виборах короля Августа II 1697 року[2].
- Стансілав був одружений з Оленою Горською. 1715 року він залишив певну суму Ганні Галевич, дружині Теодора Галевича[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про походження роду Достоєвських. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 22 грудня 2009.
- ↑ а б в г д е ж и к л м (пол.) Herbarz polski/ Boniecki, Adam; Reiski, Artur. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1901. — T. 4: Dostojewscy. — 391.
- ↑ а б (пол.) Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1906. — T.3: Dostojewscy. — 233.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- (пол.) Herbarz polski/ Boniecki, A.; Reiski, A.. Warszawa: Gebethner i Wolff, 1901. — T.4: Dostojewscy. — 391.
- (пол.) Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. — Lipsk: Breitkopf i Haertel: 1839, — T.3: Dostojewscy. — 391-392.
- (пол.) Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich / Kossakowski, S. K. — Warszawa, 1872. — T.2: Dostojewscy. — 276.
- (пол.) Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1906. — T.3: Dostojewscy. — 233.