Дудаєва Алла Федорівна
| Дудаєва Алла Федорівна | |
|---|---|
| Народилася |
10 серпня 1947 (76 років) або 24 березня 1947 (77 років) Коломенський район, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 Росія СРСР Чеченська Республіка Ічкерія |
| Діяльність | архітекторка, художниця, письменниця, телеведуча |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Джохар Дудаєв |
Алла Федорівна Дудаєва (урод. Алевтіна Федорівна Куликова, нар. 24 березня 1947[1], Московська область) — художниця, письменниця, телеведуча. Удова Джохара Дудаєва; отримала притулок у Швеції[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Дочка радянського офіцера, колишнього коменданта острова Врангеля, майора ВПС Федора Васильовича Куликова[3]. Федір Васильович Куликов народився 31 травня 1927 р. в селі Пожинська, Єгорївського району, Московської області, у великій селянській російській сім'ї, восьмим з одинадцяти дітей у сім'ї Василя Дмитровича (1897—1969) та Ганни Євгенівни Куликових (1901—1979, у дівоцтві Золотова). У 1944 році, у 17 років, він вступив до лав Радянської Армії, одночасно вступивши до 3-го Чкалівського військового авіаційного училища у м. Ворошиловграді. У 19 років одружився з ровесницею, російською дівчиною Валентиною Петрівною Івановою. У неповні 20 років отримав перше офіцерське звання молодший лейтенант. У подальші роки Федір Куликов служив у частинах військово-повітряних сил — від НДР до Чукотки: Забайкалля, гарнізони Чита, Укурей, Борзя, Анадир, острів Врангеля, Шайковка в Калузької області. У 1972 році за станом здоров'я у званні майора Куликова було звільнено з армії у відставку.
У 1947 році в Коломенському районі Московської області народилася дочка Алла Куликова (згодом по чоловікові — Дудаєва). У 1970 році закінчила художньо-графічний факультет Смоленського педінституту. З лейтенантом ВПС, чеченцем за національністю Джохаром Дудаєвим познайомилася у Калузькій області, у військовому містечку Шайківка. 1969 року стала його дружиною. Народила двох синів — Авлура та Дегі — і дочку Дану. Джохар Дудаєв став генерал-майором ВПС СРСР і згодом першим Президентом Чечні, який розпочав політику максимальної незалежності від Росії.
У 1980-х роках працювала вчителем малювання у середній школі селища при військовому аеродромі «Середній» Усольського району Іркутської області.
Після загибелі чоловіка 21 квітня 1996 намагалася покинути Чечню і вилетіти до Туреччини, проте в аеропорту Нальчика її затримали. Її допитував «спеціально прибулий молодий офіцер, який представився полковником Олександром Волковим» і якого вона згодом впізнала, побачивши по телевізору — Олександр Литвиненко (згідно зі свідченнями Ахмеда Закаєва у справі про вбивство Литвиненка, той також підтвердив, що допитував Аллу[4]). 28 травня Президент Росії Борис Єльцин, зустрічаючись у Кремлі з лідерами чеченських повстанців, пообіцяв їм звільнити Аллу Дудаєву. Після звільнення вона повернулася до Чечні і в 1996—1999 роках співпрацювала з міністерством культури ЧРІ.
У жовтні 1999 року з дітьми (на той час вже дорослими) виїхала з Чечні. Жила в Баку, з 2002 року у дочки в Стамбулі, потім у Вільнюсі (син Алли та Джохара Дудаєвих — Авлур — отримав литовське громадянство і паспорт на ім'я Олега Давидова; сама Алла мала лише дозвіл на проживання). У 2003 і 2006 роках вона намагалася отримати громадянство Естонії (де в 1987—1990 роках проживала з чоловіком, який на той час командував дивізією важких бомбардувальників і був начальником гарнізону Тарту), але обидва рази їй було відмовлено.
Діяльність[ред. | ред. код]
Алла Дудаєва — авторка спогадів про свого чоловіка і ряду книг, що виходили в Литві, Естонії, Азербайджані, Туреччині та Франції.
Все життя Алла Дудаєва пише вірші та картини[5]. До 20 жовтня 2012 року працювала на грузинському російськомовному телеканалі Перший кавказький (вела передачу «Кавказький портрет»).
Картини Алли Дудаєвої виставлялися в різних країнах світу, переважно завдяки медійній популярності її чоловіка[6][7][8].
З 2009 року є членкинею Президії Уряду Чеченської Республіки Ічкерія[9]. Станом на квітень 2019 є головою даної президії[10].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- На зламі століть. 1993 (вірші, живопис)
- Мільйон перший: Джохар Дудаєв. 2003 (мемуари)
Переклади іноземними мовами[ред. | ред. код]
- Milyon birinci (Мільйон перший) «Şule Yayınları», 448 стор. 2003 ISBN 9756446080(тур.)
- Le loup tchétchène: ma vie avec Djokhar Doudaïev (Чеченський вовк: моє життя з Джохаром Дудаєвим) Maren Sell 398 стор. 2005 ISBN 2-35004-013-5(фр.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ информация о дате рождения
- ↑ Пост главы Чечни нужно отменить. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
- ↑ Алла Дудаева: Литвиненко представлялся Волковым [Архівовано 2011-08-07 у Wayback Machine.] «Собеседник» 13 декабря 2006
- ↑ Показания Ахмеда Закаева по делу Александра Литвиненко [Архівовано 20 лютого 2011 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ-Online», 09.07.2007
- ↑ ОСТАВАТЬСЯ ЧЕЛОВЕКОМ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Выставка работ Аллы Дудаевой. Архів оригіналу за 7 лютого 2017. Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Кавказский портрет — выставка Аллы Дудаевой. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Я ЛИЧНО ЗНАЮ ТОГО, КТО ЗАКРЫЛ ДЖОХАРУ ГЛАЗА. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 1 січня 2016.
- ↑ Воззвание Правительства Чеченской Республики Ичкерия (12 августа 2009 г.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 7 жовтня 2016.
- ↑ Заявление Президиума Правительства ЧР – Ичкерия (Апр 25, 2019). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 20 липня 2019.