Електрохімія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електрохі́мія — галузь науки, яка вивчає властивості систем, що містять іонні провідники, та перетворення речовин на межі поділу фаз за участю заряджених часток (іонів, електронів).

Історія[ред.ред. код]

У 19601970-х роках інтенсивно розвивалася квантова електрохімія, лідером якої бул радянський електрохімік Реваз Догонадзе та його група.

Радянська школа електрохіміків[ред.ред. код]

Основні напрямки досліджень[ред.ред. код]

Наукові основи[ред.ред. код]

Прикладна електрохімія[ред.ред. код]

Гальванічні елементи і акумулятори[ред.ред. код]

Виготовлення електролітічних конденсаторів[ред.ред. код]

Гальванічні покриття[ред.ред. код]

Технологія нанесення тонких шарів металу (цинк, або тришарове покриття мідь-нікель-хром, та ін.) може захистити сплави заліза від корозії.

Гальваничні покриття застосовують також для декоративних цілей (золочіння, сріблення).

Електрохімія неводних розчинів[ред.ред. код]

Дослідження у водних розчинах обмежені електрохімічною стійкістю води, як розчинника. Електроліз розплавів не завжди можливий, тому що прості та комплексні сольові системи, у цьому випадку евтектичні розплави, мають надто високу температуру плавлення. Неводні розчини в органічних розчинниках, в рідкому SO2 тощо дозволяють здійснити деякі процеси, надто енергомісткі або зовсім неможливі у воді чи розплавах.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • ВАК України. Паспорт спеціальності. N 17-09/1 від 29.01.98