Жак Калло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жак Калло
фр. Jacques Callot
Jacques Callot.jpg
портрет Жака Калло роботи Ігнаціо Гугфорда 1626 р.
Ім'я при народженні Jacques Callot
Дата народження 1592
Місце народження Лотарінгія, Нансі
Дата смерті 25 березня 1635(1635-03-25)
Місце смерті Нансі
Національність француз
Громадянство герцогство Лотарінгія
Навчання у Ф. Томассена в Римі та у Дж. Паріджі у Флоренції[1]
Напрямок бароко і реалізм
Вплив на Рембрандт, Франсіско Гойя
Твори графічні серії, окремі аркуші

Жак Калло(фр. Jacques Callot, 1592, Нансі — 25 березня, 1535, Нансі) — відомий франкомовний графік 17 ст., родом з Лотарингії.

Життєпис[ред.ред. код]

Точний рік народження Жака Калло невідомий, його позначають як 1592/1593[2]. Франкомовний графік 17 ст., родом з Лотарингії, котра тоді була суверенною державою і не входила до складу Франції. Батько митця, Жан Калло, був герольдом Лотарінгії та мав багатодітну родину.

Хлопець рано виявив художні здібності. Ще в Нансі його влаштували в майстерню ювеліра. За переказами 1609 року пішки намагався дістатися Риму. З цього приводу існує декілька різних версій. За однією — він тікав з дому двічі й дістався Італії з мандрівними циганами.

За більш пізніми дослідженнями він був мандрівним майстром і працював у Римі (1609–1611), Флоренції (1611–1621), Нансі (1621–1628), Парижі (1629–1630), знову у Нансі (1630–1635), де й помер[3].

Техніку офорту опановував в майстерні італійського художника і гравера Антоніо Темпеста (1555–1630). В ранні роки виконав також декілька графічних творів різцем. Серед вчителів молодого гравера Філіп Томассен (1562–1622) та Джуліо Паріджі ()[4].

1612 року влаштувався помічником у майстерню художника Джуліо Паріджі (). В роки праці у Флоренції здобув популярність і його покровителем став герцог Тосканський Козімо ІІ Медічі.

1617 року експериментував із технікою офорту і відкрив кислотостійкий лак. Відкриття дозволило удосконалити офортну техніку[5]. 1621 року у Флоренції помер меценат Козімо ІІ Медічі і Жак Калло відбув на батьківщину у місто Нансі, де працював до 1628 року.

У Нансі, тодішній столиці Лотарінгії, два роки провів Клод Лоррен, який працював помічником у придворного живописця Клода Дерюе. З останнім був знайомим і Жак Кало, що створив портрет Клода Дерюе. Клод Лоррен — один з майстрів офорту 17 століття. Ще в Лотарінгії у Нансі він зустрівся з Жаком Калло, відомим майстром офорту і користувався його порадами. Зближенню двох майстрів могло сприяти і перебування обох у Італії.

Життєпис Жака Калло створювали Андре Філібьєн та Філіппо Бальдінуччі, але робили це наприкінці 17 століття, коли більшість фактів біографії померлого майстра забулась або за десятиліття була викривлена. Ранні роки гравера відомі погано, більш документований його період праці у місті Флоренція.

Жак Калло мав племінника. Клод Калло перебрався на проживання у Річ Посполиту і був надвірним художником трьох польських корлолів (Ян ІІ Казимир, Михайло Корибут Вишневецький, Ян ІІІ Собеський).

Вплив на сучасників і послідовників[ред.ред. код]

Твори Жака Калло ще за життя майстра розійшлися країнами Західної Європи. Їх знали, розшукували, купували і колекціонували всі, хто цікавився мистецтвом або працював в техніці офорту, серед них і голландець Рембрандт.

Твори Жака Калло знав франсіско Гойя, котрий сам створив серію офортів із тотожною назвою «Лихоліття війни», відобразивши події іспанської війни за незалежність він наполеонівської Франції.

Твори Жака Калло розглядались як програмні для низки західноєвропейських представників доби романтизму на початку 19 ст.

Творчість Калло надихала також і поетів. Найвідомішою книгою, написаною під його впливом є збірка поезій у прозі Алоїзіуса Бертрана «Нічний Гаспар: Фантазії в манері Рембрандта та Калло», що була опублікована 1842 року.

Вибрані графічні серії[ред.ред. код]

«Велике полювання», 1619 р. Художній музей Сент-Луїс, США.
Жак Калло. «Каліка перехожий», 1622 рік.
  • " Каприччі "
  • " Різноманітні фігури "
  • " Десять краєвидів Флоренції "
  • «Зодіак» або «12 місяців»
  • " Горбуни "
  • " Жебраки "
  • " Страсті Господні "
  • " Цигани "
  • " Великі краєвиди Парижа "
  • " Історія блюдного сина "
  • " Сім смертних гріхів "
  • " Фантазії "
  • " Лихоліття війни " 1-а серія
  • " Лихоліття війни " 2-а серія

«Лихоліття війни»[ред.ред. код]

«Страта на колесі». 1633 рік.

Джерела[ред.ред. код]

  • Peter Bell/ Dirk Suckow: Geordnete Unordnung und Familie in Serie. Jacques Callots Zyklus Les Bohémiens. In: Arbeitskreis «Repräsentationen» (Hg.): Die andere Familie. Repräsentationskritische Analysen von der Frühen Neuzeit bis zur Gegenwart. Frankfurt a.M. [u.a.] 2013, S. 81-116.
  • Ann Brothers: Worlds in Miniature: The Etchings of Jacques Callot and Wencheslaus Hollar. National Gallery of Victory, Sydney 1998.
  • Antony Griffiths et. al.:. Disasters of War: Callot, Goya, Dix. The South Bank Centre, London 1998
  • Götz J. Pfeiffer: Bild-Zeitung und Moral-Büchlein — der Dreissigjährige Krieg in Druckgraphiken von Matthäus Merian und Abraham Hogenberg, Jacques Callot und Hans Ulrich Franck, in: Der Dreissigjährige Krieg in Hanau und Umgebung, hrsg. vom Hanauer Geschichtsverein, Hanau, 2011, S. 255–275.
  • Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113
  2. Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113
  3. Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113
  4. Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113
  5. Каталог выставки «Сто офортов 16-19 веков» из собрания Гос. Єрмитажа, «Сов.художник», Л.-М, 1964, с. 113

Див. також[ред.ред. код]