Ян II Казимир

Ян II Казимир Ваза Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc
Портрет роботи Марчелло Бачареллі
Герб династії Ваза
Король Речі Посполитої
Час на посаді:
17 листопада 1648 — 16 вересня 1668
Попередник	Владислав IV Ваза
Наступник	Михайло I Корибут Вишневецький
Народився	22 березня 1609 Краків
Помер	16 грудня 1672 (63 роки) Невер
Батько	Сигізмунд ІІІ Ваза
Мати	Констанція Австрійська Габсбург
Дружина	Марія Луїза Гонзага
Діти	—
Підпис

Ян II Казими́р Ва́за (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; *22 березня 1609, Краків— †16 грудня 1672, Невер), король Речі Посполитої (1648—1668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Рідний брат Владислава IV.

Королівський титул

Повний титул: пол. Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów.

Переклад українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, а також спадковий король Шведів, Готів і Венедів.

Біографія

Ян Казимир 1619 року.

Сигізмунд ІІІ Ваза, внук короля Швеції Густава I, успадкував у 1592 році шведський трон, тільки щоб бути поваленим в 1599 його дядьком, Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці коли Польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 1600-1629. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятирічній війні (1618-1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула великих військових дій.

Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Він ріс у скромних умовах в королівському замку у Варшаві.

Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата, Владислава IV Ваза. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; він не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).

У 1635 Ян Казимир відправився на дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.

У 1636 він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV заважив його бажанню оженитися. У відплату, Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. відправляється до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. У 1640 р. був звільнений дипломатичною місією воєводи Смоленську (Krzysztof Korwin Gosiewski).

У 1641 Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. У 1642 він знову залишив Польсько-литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. У 1643 він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646, знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 він, як кардинал, пішов у відставку щоб взяти участь у виборах на польську корону. Він спробував здобути підтримку Габсбургів.

Ян Казимир 1630-ті.

Ян Казимир оженився на вдові його брата, французький княгині Людвікі Марії Гонзагі (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649), яка була головною підтримкою схильному до депресії Короля.

Ян Казимир у перуці (невідомий художник, 17 століття).

Ян Казимир без перуки (невідомий художник, 17 століття).

Правління

17 листопада 1648 Ян Казимир отримав польську корону після смерті свого брата короля Владислава IV. Царювання останнього Вази в польсько-литовській державі домінувалося війнами. Ян Казимир воював з козаками (1648-1649) i (1651-1654), з Росією (1654-1656) i (1660-1667), з Швецією ("Потоп") (1655-1660). Протягом Потопу приблизно вся Польща була захоплена шведами. Шведи не могли зберегти більшість їх завоювань і були змушені до відступу, спустошивши всю країну.

У 1648 Ян Казимир під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з Богданом Хмельницьким. Однак у 1649 позбавлений ілюзій вирушив на чолі польського війська. 15-16 серпня 1649 р. програв Зборівську битву і підписав Зборівський договір з Б. Хмельницьким.

У червні 1651 р. Ян Казимир вів польське військо у Берестецький битві. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та зраді татарського хана Іслама-Гірея III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651 р.

У січні 1654 Богдан Хмельницький підписав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Україна входила в склад Московській держави на правах автономії.

Цей договір також значив розрив Московською державою "вічного" Поляновського миру 1634 р. Московський цар Олексій Михайлович повів військо на Литву захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Поляки помирились з татарами і послали військо в Україну. 29 січня 1655 почалась битва під Охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Василя Шереметєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму беручи бранців на шляху. Весною 1655 московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.

Напад Швеції 1655 р. спочатку невдавалося відбити, і військо Карла Х Густава захопило коронні землі і частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (пол. Jasna Góra) (листопад-грудень 1655) у Ченстохові завдяки заступництву Чудотворної ікони Божої Матері. Шведів було вигнано і 3 травня 1660 укладено Олівський мир. У знак подяки за збереження Польщі Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері заступницею усієї Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією і містом Рига.

По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації - Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.

Польське військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Любомирского з татарами Мехмеда IV Герая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх. У 1667 було укладено Андрусівське перемир'я.

Після зречення

16 вересня 1668, Ян Казимир зрікся престолу, і повернувся до Франції, де він приєднався до єзуїтів і став абатом монастирю св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 (за деякими джерелами - після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Кракові, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі .

Ян Казимир не залишив нащадків. Всі його брати і сестри померлі раніше його теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бона Сфорца. Ян Казимир був главою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування було успадковано його троюрідною сестрою, Кристиною I, яка вже зреклась престолу Швеції.

• 

  "Битва під Берестечком" — барельєф на саркофазі Яна Казимира II у Парижі. Автор: французький бенедиктинський чернець Жен Тібо.

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Коваленко Сергій. Останній чин великого Гетьмана. - Київ: Видавництво "Стікс", 2010.
• Коваленко Сергій. Іван Богун - український Дон Кіхот. - Київ: Видавництво "Стікс", 2011.
• Радослав Сікора: З історії польських крилатих гусарів. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN: 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.

Джерела

Попередник:	Король Швеції до 1660	Наступник:
Карл Х Густав		Карл XI