Ян II Казимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян II Казимир
Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviaeque; nec non Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex, etc
Bacciarelli - Jan Kazimierz.jpeg
Ян II Казимир, портрет роботи Марчелло Бачареллі
Король Польщі
Правління 1648-1668
Коронація 19 січня 1649
Попередник Владислав IV Ваза
Наступник Михайло I Корибут Вишневецький
Інші титули Великий князь Литовський
Великий князь Руський
Біографічні дані
Дата народження 22 березня 1609
Краків
Дата смерті 16 грудня 1672
Невер
Дружина Марія Луїза Гонзага
Династія Ваза
Батько Сигізмунд III Ваза
Мати Констанція Австрійська Габсбург
Armoiries rois Vasa de Suède.svg
Signature of John II Casimir of Poland.PNG

Ян II Казими́р Ва́за або Казими́р V (пол. Jan II Kazimierz Waza, нім. Johann II. Kasimir Wasa; *22 березня 1609, Краків - †16 грудня 1672, Невер), король Речі Посполитої (16481668) і титулярний король Швеції (до 1660). Король Польський, Великий князь Литовський, Руський і Опольський. Син Сигізмунда ІІІ Вази і Констанції Австрійської. Рідний брат Владислава IV.

Королівський титул[ред.ред. код]

Повний титул: пол. Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wenedów.

Переклад українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Чернігівський, а також спадковий король Шведів, Готів і Венедів.

Біографія[ред.ред. код]

Ян Казимир 1619 року.

Сигізмунд ІІІ Ваза - внук короля Швеції Густава I - успадкував у 1592 році шведський трон; був поваленим в 1599 році дядьком Карлом IX. Це привело до тривалої усобиці, коли польські королі династії Ваза претендували на шведську корону, що привела до польсько-шведської війни 16001629. Польща і Швеція були також на супротивних сторонах у Тридцятирічній війні (1618–1648), хоча в тій війні Польща головним чином уникнула великих військових дій.

Ян Казимир був старшим сином з тих, що вижили у короля Сигізмунда III від другого шлюбу, і останнім з династії Ваза, що народилися в краківському замку Вавель, який був королівською резиденцією до перенесення столиці до Варшави. Ріс у скромних умовах в королівському замку Варшави.

Ян Казимир більшість свого життя залишався в тіні свого брата - Владислава IV Вази. Він мав небагатьох друзів серед польської шляхти, оскільки відкрито симпатизував Австрії і демонстрував байдужість та презирство до польської культури. Недружній, скритний, ділячи свій час між марнотратним гулянням і релігійним роздумом, не люблячи політику; не мав ні сильної владної бази, ні впливу в польському дворі. Він був талановитим військовим командиром, продемонструвавши здібності в Смоленський Війні проти Московської Держави (1633).

У 1635 р. Ян Казимир відправився на дипломатичну місію до Відня, яку він залишив, щоб приєднатися до армії Священної Римської Імперії і битися з Францією. Після того, як його полк був розбитий в битві, він провів рік розкішного мешкання при Віденському дворі.

У 1636 р. він повернувся до Польщі і закохався в баронесу Гулдентерн (Guldentern), але король Владислав IV завадив його бажанню оженитися. У відплату Владислав спробував зробити його монархом Курляндії, але Сеймом було накладено вето. Образившись, Ян Казимир в 1638 р. відправляється до Іспанії, щоб стати віце-королем Португалії, але був захоплений французькими агентами і поміщений у в'язницю за наказом кардинала Рішельє. У 1640 р. був звільнений дипломатичною місією воєводи смоленського Kшиштoфа Koрвiна Ґoсєвського.

У 1641 р. Ян Казимир вирішив стати єзуїтом. У 1642 р. він знову залишив Польсько-Литовську Державу, супроводжуючи свою сестру до Німеччини. У 1643 р. він приєднався до єзуїтів, не зважаючи на опозицію короля Владислава, викликаючи дипломатичний розкол між Польщею і римським папою. Ян Казимир став кардиналом, але в грудні 1646 р., знайшовши себе негідним до духовного життя, він повернувся до Польщі. У жовтні 1647 р. він, як кардинал, пішов у відставку, щоб взяти участь у виборах на польську корону, спробував здобути підтримку Габсбургів.

Ян Казимир 1630-ті.

Ян Казимир оженився на вдові брата - французький княгині Людвіці Марії Ґонзазі (пол. Ludwika Maria Gonzaga) (травень 1649 р.), яка була головною підтримкою схильному до депресії короля.

Ян Казимир у перуці (невідомий художник, 17 століття).
Ян Казимир без перуки (невідомий художник, 17 століття).

Правління[ред.ред. код]

17 листопада 1648 р. Ян Казимир отримав польську корону після смерті свого брата короля Владислава IV. Правління останнього Вази в польсько-литовській державі домінувалося війнами. Ян ІІ Казимир воював з козаками (1648–1649) i (1651–1654), з Росією (1654–1656) i (1660–1667), з Швецією («Потоп») (1655–1660). Протягом Потопу приблизно вся Польща була захоплена шведами. Шведи не могли зберегти більшість своїх завоювань і були змушені до відступу, спустошивши всю країну.

У 1648 р. Ян II Казимир під впливом канцлера Єжи Оссолінського бажав порозумітись з гетьманом України Богданом Хмельницьким. Однак у 1649 року, позбавлений ілюзій, вирушив на чолі коронного війська. 15-16 серпня 1649 р. програв Зборівську битву і підписав Зборівський договір з Богданом Хмельницьким.

У червні 1651 р. Ян Казимир вів польське військо у Берестецький битві. Поляки одержали перемогу завдяки тактичним здібностям Яна Казимира та зраді татарського хана Іслама-Гірея III. Підсумком битви стало підписання Білоцерківського договору 28 вересня 1651 р.

У січні 1654 р. Богдан Хмельницький підписав договір з Московською державою на Переяславський раді. За цім договором Україна входила в склад Московській держави на правах автономії.

Цей договір також значив розрив Московською державою «вічного» Поляновського миру 1634 р. Московський цар Олексій I Михайлович повів військо на Литву, захоплюючи Полоцьк, Смоленськ, Вітебськ і Могильов. Поляки помирились з татарами і послали військо в Україну. 29 січня 1655 р. почалась битва під Охматовим між польсько-татарськими силами під проводом гетьмана великого коронного Станіслава «Ревери» Потоцького та козацько-московськими силами Богдана Хмельницького і Васілія Шереметєва. Козацько-московські війська відступили. Татари пішли до Криму, захоплюючи бранців на шляху. Весною 1655 р. московські війська захопили Вільно. Після нападу Швеції на Річ Посполиту з Московською державою було укладено Віленське перемир'я.

Напад Швеції 1655 р. спочатку невдавалося відбити, і військо Карла Х Густава захопило коронні землі і частину Литви, в тому числі Варшаву та Краків. Ситуація була критичною, але шведське військо несподівано зазнало поразки при облозі монастиря Ясна Гора (пол. Jasna Góra) (листопад-грудень 1655 р.) у Ченстохові завдяки заступництву Чудотворної ікони Божої Матері. Шведів було вигнано і 3 травня 1660 р. укладено Олівський мир. У знак подяки за збереження Польщі Король оголосив ікону Ченстоховської Божої матері заступницею усієї Польщі. Ян Казимир був вимушений відмовитися від претензій до шведської корони і визнав суверенітет Швеції над Лівонією і містом Рига.

По смерті Богдана Хмельницького Гадяцький договір 1658 р. було укладено з гетьманом України Іваном Виговським. Договір передбачав утворення у Речі Посполитій третьої складової частини федерації — Великого Князівства Руського, а також зрівняння в правах православних і католиків. Повстання в Україні та війна з Московською державою 1660 р. перешкодили втіленню договору.

Коронне військо гетьманів Стефана Чарнецького і Єжи Себастьяна Любомирського з татарами Мехмеда IV Герая вибили московські війська за лінію Дніпра, але після того війна мала змінний успіх. У 1667 р. було укладено Андрусівське перемир'я.

Після зречення[ред.ред. код]

16 вересня 1668 р., Ян ІІ зрікся престолу, повернувся до Франції, де приєднався до єзуїтів і став абатом монастиря св. Мартіна в місті Невер. Король помер 16 грудня 1672 р. (за деякими джерелами — після отримання звістки про падіння Кам'янця Подільського). 31 січня його тіло було поховане у Вавельській катедрі, проте серце короля зберігається у соборі Сен-Жермен-де-Пре у Парижі[1].

Ян II Казимир не залишив нащадків. Всі його брати і сестри померли раніше нього, теж не залишивши нащадків, і він був останнім у лінії Бона Сфорца. Ян Казимир був головою генеалогічної лінії Бригити Шведської, низхідний в первородстві від сестри Бригити. Після його смерті головування успадкувала його троюрідна сестра Христина I, яка вже зреклася престолу Швеції.

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Попередник
Владислав IV Ваза
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський

1648-1668
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg Наступник
Михайло I Корибут Вишневецький
Попередник
Владислав IV Ваза
Lilla riksvapnet.svg Король Швеції
титулярний
1648-1660
Lilla riksvapnet.svg Наступник
Карл XI