Закон всесвітнього тяжіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
NewtonsLawOfUniversalGravitation.svg

Зако́н всесві́тнього тяжі́ння — фізичний закон, що описує гравітаційну взаємодію в рамках Ньютонівської механіки. Закон стверджує, що сила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.

Закон всесвітнього тяжіння сформулював Ісаак Ньютон у 1687 році у трактаті «Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica».

У математичній формі закон всесвітнього тяжіння записується для матеріальних точок у вигляді:

 \mathbf{F}_{12} = - G \frac{m_1 m_2}{r_{12}^2} \mathbf{r}_{12} ,

де  \mathbf{F}_{12}  — сила, що діє на друге тіло (матеріальну точку) з боку першого тіла,  G  — гравітаційна стала,  m_1 та  m_2  — маси першого та другого тіла, відповідно,  \mathbf{r}_{12}  — вектор, що сполучає перше тіло з другим.  r_{12}  — відстань між тілами.

Для абсолютної величини сили:

 F_{12} = G\frac{m_1 m_2}{r_{12}^2} .

Сила притягання, що діє на перше тіло з боку другого тіла однакова за модулем і направлена протилежно:

 \mathbf{F}_{12} = - \mathbf{F}_{12} .

Стала  G , яку називають гравітаційною сталою, однакова для всіх тіл, тобто є фундаментальною фізичною константою.

Історія[ред.ред. код]

Гіпотезу про зменшення притягання між тілами обернено пропорційно квадрату відстані висловив 1660 року Роберт Гук. Ісаак Ньютон не тільки сформулював її математично, а й вивів, використовуючи побудовану ним теорію числення нескінченно малих і закони Ньютона, з цього припущення закони Кеплера, що описували рух планет навколо Сонця.

З точки зору сучасної фізики[ред.ред. код]

Закон всесвітнього тяжіння справедливий і застосовний для більшості фізичних задач. Однак, він має свої обмеження. Принциповим обмеженням Ньютонівського закону є те, що він спирається на принцип далекодії, тобто, виходячи з нього, взаємодія передається від одного тіла до іншого моментально. Сучасна фізика використовує принцип близькодії, за яким будь-яка взаємодія може передаватися тільки зі скінченною швидкістю.

У загальній теорії відносності гравітаційне поле описується викривленою метрикою простору-часу. Ньютонівський закон виводиться із загальних рівнянь Ейнштейна у разі слабкого гравітаційного поля, на далеких відстанях від масивних тіл. Поблизу масивних тіл необхідний точніший розв'язок.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тюлина И. А. Об основах ньютоновой механики (к трехсотлетию «Начал» Ньютона) // История и методология естественных наук. — М.: МГУ, 1989. — В. 36. — С. 184-196..


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.