Йоахаз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет із збірки біографій
Promptuarii Iconum Insigniorum (1553)

Йоаха́з (івр. יְהוֹאָחָז‎ той, якого зміцнює Бог, † 801[1][2] або 798 до н. е.[3]) — цар Ізраїлю, син і наступник Єгу, що правив Самарією 17 років (Біблія: 4Цар 13: 1). Час його правління визначають як 815–801 до н. е.[4], 814–798 до н. е.[5], або 817–801 до н. е.[6]. Як покарання за своє ідолопоклонство він зазнав нападу Газаїла і Венадада, царів сирійських, що з усієї його величезної армії залишилося тільки 50 вершників, 10 колісниць і 10 000 воїнів. Його спадкоємець — Йоас, відібрав у сирійців втрачені батькові землі. (4Цар 13:25).

Царі Ізраїлю
Попередник:
Єгу
Йоахаз
Правління: 814 до н. е. — 798 до н. е.
Наступник:
Йоас

Примітки[ред.ред. код]

  1. На думку дослідника Вільяма Фоксвела Олбрайта (William Foxwell Albright)
  2. Стаття Joahas. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL).
  3. Edwin Richard Thiele: The Mysterious Numbers of the Hebrew Kings. Kregel, 1994, ISBN 978-0-8254-3825-7, р. 10 (стаття Jehoahaz)
  4. William Foxwell Albright
  5. Edwin Richard Thiele, там само.
  6. Стаття Joahas. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL).

Посилання[ред.ред. код]

Йоахаз у www.jewishencyclopedia.com (англ.)