Захарія (цар Ізраїлю)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Захарія - цар ізраїльський, син Єровоама II; царював 6 місяців (2 Цар. 15:8).

На тридцять восьмому році Азарії, юдейського царя, став Захарія, син Єровоама, царем над Ізраїлем у Самарії й царював 6 місяців. Він чинив те, що було Господеві не довподоби, як і батьки його чинили. Він не відступив від гріхів Єровоама, сина Навата, що ввів у гріх Ізраїля. Шаллум, син Явеша, вчинив проти нього змову й замордував його в Ївлеамі, і став царем замість нього.(2 Цар. 15:8-10)

Отже Захарія став царем Ізраїля на тридцять восьмому році Азарії, юдейського царя. В. Олбрайт датує цей період 746-745 р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 753-752 р. до н. е.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Edwin Thiele, The Mysterious Numbers of the Hebrew Kings, (1st ed.; New York: Macmillan, 1951; 2d ed.; Grand Rapids: Eerdmans, 1965; 3rd ed.; Grand Rapids: Zondervan/Kregel, 1983). ISBN 0-8254-3825-X,
Царі Ізраїлю
Попередник:
Єровоам II
Захарія
Правління: бл. 746 до н. е. — 745 до н. е.
Наступник:
Шаллум

Посилання[ред.ред. код]