Ела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ела (івр. אֵלָה‎; грец. Ἠλά; лат. Ela) († 876[1] чи 885 до н. е.[2]) — цар Ізраїльського царства, що правив 2 роки (3Цар 16:8). Син царя Ізраїля Вааса.

Ела царював у Тірці (місто поблизу від Самарії), як наступник свого батька. Через два роки після сходження на престол, Ела гостював у керуючого палацом Арци (Арси) в його столичному будинку. Його підданий Зімрі — командувач половиною царських колісниць, увійшов до кімнати і вбив царя, після чого проголосив себе царем Ізраїлю. Про те, чи був сам Арца замішаний у змові або виявився випадковим свідком вбивства, а також і про його подальшу долю Біблія замовчує. Вбивство Ела є виповненням пророцта пророка Єгу, сина Хананії, який передбачив, що після смерті Вааса його рід буде припинений за все те зло, яке він творив в очах Бога (3Цар 16:1-6).

Царі Ізраїлю
Попередник:
Вааса
Вааса
Правління: бл. 886 до н. е. — 885 до н. е.
Наступник:
Зімрі

Примітки[ред.ред. код]

  1. William Foxwell Albright
  2. Edwin Richard Thiele: The Mysterious Numbers of the Hebrew Kings. Kregel, 1994, ISBN 978-0-8254-3825-7, S. 10

Посилання[ред.ред. код]

Перша книга Царів. Біблія у перекладі Івана Хоменка