Менахем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Менахем (івр. מְנַחֵם בֶּן גָּדִי‎) — ізраїльський цар. Царював десять років (2 Цар. 15:17).

Менахем служив воєначальником у попереднього царя Захарії . Після загибелі Захарії від руки Шаллума, Менахем зібрав своє військо і повів його на Самарію проти узурпатора. Він зміг захопити місто, перебити бунтівників і проголосити себе царем. Після взяття Самарії, Менахем рушив проти міста Тіфсах, городяни якого не бажали визнавати його. Тіфсах був узятий, а жителі його перебиті. Менахем мав репутацію жорстокого правителя від якого страждали прості ізраїльтяни. Наприклад коли проти Ізраїлю пішов цар Ассирії Тіглатпаласар III (Пул), Менахем не став шукати з ассирійцями битви а зволів просто відкупитися від них сумою 1000 талантів срібла, які були зібрані з народу (2 Цар. 15:19-20).

В. Олбрайт датує цей період 745 р. до н. е. - 738  р. до н. е., а Е. Тілє відносить час його царювання до 752 р. до н. е - 742 р. до н. е.[1]

Царі Ізраїлю
Попередник:
Шаллум
Менахем
Правління:745 до н. е. - 738 до н. е.
Наступник:
Пекахія

Примітки[ред.ред. код]

  1. Edwin Thiele, The Mysterious Numbers of the Hebrew Kings, (1st ed.; New York: Macmillan, 1951; 2d ed.; Grand Rapids: Eerdmans, 1965; 3rd ed.; Grand Rapids: Zondervan/Kregel, 1983). ISBN 0-8254-3825-X, 9780825438257

Посилання[ред.ред. код]