Кельнська марка
Кельнська марка (нім. Kölner Mark, Kölnische Mark) — основна вагова одиниця маси коштовних металів у Німеччині, а також інших країнах Європи. Її вага складала 233,856 г.
Марка, як одиниця маси коштовних металів[ред. | ред. код]
Див. також Марка (вагова і грошова одиниця), Стародавні одиниці вимірювання, Любецька марка, Нюрнберзька марка
Термін «марка» вперше згадується в англо-саксонських письменах в ІХ-Х століттях як міра ваги, що складала 2/3 або 1/2 римського фунту[1]. Вперше марка виникла в Скандинавії. У часи Середньовіччя марка в Скандинавії поділялася на 8 ере. Вага 1-го ере дорівнювала вазі 1-й римській унції (27,3 г) = 3 ертуги. В окремих місцевостях ере дорівнював 10, 12, 16 або й 20 пфенігам. Ертуг (9,096 г.) = 8 римським скрупулам (по 1,137 г.). У Німеччині фунти поділяли на 2 марки. Срібну німецьку марку поділяли за системою двох: 2 півмарки = 16 лотів = 32 сетіни = 64 квентіни = 256 ріхтпфенігів = 512 галерів = 4352 есхени. Головною розрахунковою одиницею, в системі поділу марки, став лот — 1/16 її частини. В Німеччині головний еталон римської вагової системи сілікву — боб ріжкового дерева, замінили масою зерна пшениці. Маса есхена (зерна) = 0, 5075 г, німецька марка = 220,864 г.= 8 римським унціям (по 27,608 г).[2]
Кельнська марка[ред. | ред. код]
З XV століття найбільше розповсюджена в Німеччині отримала кельнська марка. Її вага складала 233,856 г. У кельнській марці було на 12,992 г більше чистого срібла, ніж у класичній. Тобто, різниця на 1/17 частину. Як одиниця маси коштовних металів, кельнська марка була покладена в основу карбування монет в Німеччині та в інших країнах Європи[3]
Кельнська золота марка = 233,856 г щирого золота = 24 карати = 288 гранів = 4608 асів; гран = 16 асам (зерен) по 0,5057 гр. До європейської системи співвідношення було таким: 1 кельнська марка = 8 унціям = 16 лотам = 64 драхм = 256 скрупулів (фенігів) = 512 гранів = 65536 ріхтпфенігів = 4864 асів; скрупул = 19 асів (зерен) по 0,048 г.
Кельнська срібна марка = 4864 аси; Золота кельнська марка = 4608 аси. Різниця поміж ними в 256 асах, що є 1/18 числа 4608. Кількість асів кельнської марки були збільшені на 1/18 частин. При однаковій масі кельнської золотої і срібної марок збільшення кількості асів у срібному стандарті проведено шляхом зменшення маси аса з 0,05075 до 0,048 г порівняно з золотим стандартом[4].
Торгова вага в Німеччині поділялася на два типи — легка та важка. У XIX столітті кельнська марка часто вживалася на німецьких землях не лише як марочна та монетна, але й як торгова марка. Так в Берліні, Кенігсбергу та Бранденбурзі торговий фунт в 465, 884 г = 2 кельнським маркам в 232,942 г. У Дрездені, Лейпцигу та інших землях Саксонії торговий фунт в 467,086 г = 2 кельнським маркам в 233, 543 г. В Нассау торговий фунт в 470,68 г = 2 кельнським маркам в 235,24 г. В Бамберзі торговий фунт в 468,384 г = 2 кельнським маркам в 234,192 г. В Аугсбурзі торговий фунт в 472, 423 г = 2 кельнським маркам в 236,211 г. В Франкфурті-на-Майні торговий фунт в 467,92 г = 2 кельнським маркам в 233,962 г[5].
У деяких містах були створені нові марки, похідні від кельнської. Так в Баварії торговий фунт в 560 г = 2 маркам по 280 г. Марка баварська в Мюнхені 286,692 г = 12/10 кельської марки в 233,91 г. Однак домінування в XIX столітті кельнської марки привело до поступового підлаштування місцевих мір ваги під стандарт її маси. Так у Бадені та Гесен-Дармштадті торговий фунт в 500 гр 107 % кельнського фунта в 467,712 гр. Торговий фунт Бремена в 498,5 г; Торговий фунт Гейдельберга 505,408 г; Великий бітценський фунт Тіроля 500,99 г (малий бітценський фунт (⅔ великого) 330, 657 г)[5].
На підставі маси кельнської марки були введені єдині вагові міри — марочні, каратні, пробні, монетні. Певний час поряд з ними використовувалися місцеві вагові міри. В XIX столітті поступово посилювався вплив на німецькі метричні системи. В результаті в Німеччині, в 1868 році, була введена метрична система як обов'язкова.[6].
Література[ред. | ред. код]
- August Flor: Münz-Zustände. Altona 1838, S. 3 ff., abgerufen 14. August 2013
- Bernd Sprenger (1981) Währungswesen und Geldpolitik in Deutschland von 1834 bis 1875. Forschungsinstitut für Sozial- und Wirtschaftsgeschichte an der Universität zu Köln. Anlage 1: Auszug aus dem Münchner Münzvertrag vom 25. August 1837
- Schrötter, Friedrich Freiherr von. Wörterbuch der Münzkunde / Wörterbuch der Münzkunde. — zweite, unveränderte Auflage. — Berlin: J. Guttenberg Verlagsbuchhandlung, 1970. — 757 S. — ISBN 978-3110012279
- Klimterz R. Lexikon der Munzer, Masse, Gewicht. Berlin, 1896.
- Alberti H. I. Mass und Gewicht. Berlin, 1957.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 2
- ↑ Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 2-3
- ↑ Schneider K. Hatten die Reichsmünzreformen eine Chance? Ein Rückblick aus dem 18. Jahrhundert // Harz-Zeitschrift. — Lukas Verlag für Kunst- und Geistesgeschichte, 2010. — Т. 61. — С. 112—124.
- ↑ Зубко А. М. Вагові системи німецьких земель в XVIII—XIX ст. Стор. 3
- ↑ а б August Flor: Münz-Zustände. Altona 1838, S. 3 ff., abgerufen 14. August 2013
- ↑ Schilbach E. Byzantinische Metrologie. Munchen. 1970
Джерела[ред. | ред. код]
- Eighteenth Century Weights [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
