Кен Кізі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кен Кізі
Ken Kesey
Kesey4.jpg
Дата народження 17 вересня 1935(1935-09-17)
Місце народження Ла-Хунта (штат Колорадо)
Дата смерті 10 листопада 2001(2001-11-10) (66 років)
Місце смерті Юджин (штат Ореґон)
Національність американець
Громадянство США США
Мова творів lang-en
Рід діяльності прозаїк
Роки активності: 1960-ті
Magnum opus: Політ над гніздом зозулі

Кен Кізі (англ. Ken Kesey; *17 вересня 1935—†10 листопада 2001) — американський письменник, вважається одним з родоначальників руху хіппі.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в містечку Ла-Хунта, штат Колорадо, в сім'ї власника маслобойні. У 1946 році переїхав до Спрингфілд, штат Ореґон. Дитинство Кізі пройшло на батьківській фермі в долині Вілламетт, де він зростав і виховувався у добропорядній, побожній американській сім'ї. У школі, а згодом у коледжі Кізі захоплювався спортом і навіть став чемпіоном штату з боротьби. Після закінчення школи Кен тікає з дому з однокласницею Фей Хексбі, яка пізніше стала його вірною супутницею і народила від нього чотирьох дітей. В 1975 році Кізі закінчив факультет журналістики університету штату Ореґон. Захоплювався літературною творчістю, був нагороджений Національною стипендією Вудро Вільсона і зарахований на курси письменницької майстерності в Стенфордський університет у Пало Альто.

Ранні роки життя Кена Кізі детально описані в романі Чака Кайндера «Медовий місяць» (2001).

Експерименти з психоделіками[ред.ред. код]

У 1959 році, перебуваючи на курсах у Стенфордському університеті, аби заробити грошей, Кізі пішов працювати нічним санітаром у психіатричному відділенні у ветеранському шпиталі в Менло Парку, а також добровільно брав участь в експериментах з вивчення впливу на організм ЛСД, мескалін у та інших психоделіків, котрі проводилися напівтаємно з відома ЦРУ.

Близько 1962 року, отримавши гонорар за свій перший роман, Кізі придбав будинок у містечку Ла Хонда недалеко від Пало Альто і почав жити комуною разом з сім'єю і друзями. Головним їхнім захопленням були наркотики, зокрема ЛСД, котра поки-що перебувала в рамках закону. Комуна отримала назву «Веселі Витівники» (англ. Merry Pranksters). Починаючи із 1965 року Веселі Витівники влаштовували вечірки-хепенінги, що отримали назву «кислотні тести» (англ. Acid Tests) з роздачею ЛСД всім бажаючим. «Кислотні тести» часто супроводжувалися світловими ефектами (стробоскопами) і музикою тільки-но створеної рок-групи Grateful Dead.

Пам'ятник Кену Кізі. Юджин, штат Орегон

До них навідувалися представники богеми, бітники, зокрема поет Аллен Гінзберг, а також легендарні Янголи Пекла, що відобразили Хантер Томпсон у своїй книзі англ. Hell’s Angels. A Strange and Terrible Saga of the Outlaw Motorcycle Gangs і Том Вулф у книзі Електропрохолоджувальний кислотний тест (1968).

«Політ над гніздом зозулі»[ред.ред. код]

В 1959 році Кізі написав «Зоопарк», новелу про бітників, що живуть комуною у Норд-Біч (Сан-Франциско), але вона так і не була опублікована. У 1960 році з'явилася новела «Кінець осені», про молодого хлопця, який залишає свою робітничу родину після отримання стипендії в школі Ліги Плюща. Її також не було опубліковано.

Роман «Політ над гніздом зозулі» Кен Кізі написав під впливом своєї роботи у шпиталі в Менло Парку і експериментів з галюциногенами. На думку Кізі, пацієнти психіатричного відділення залишалися людьми, але ненормальне суспільство відмовлялося від них, оскільки вони не вписувалися у загальноприйняті норми. Опублікований в 1962 році роман миттєво завоював популярність, а в 1963 його перероблено Дейлом Васерманом в успішну постановку. У 1975 Мілош Форман зняв однойменний фільм, що отримав «Велику П'ятірку» премій «Оскар»: найкращий фільм, найкращий режисер, найкращі актор та актриса першого плану і найкращий адаптований сценарій — а також 28 інших нагород (серед яких 6 премій BAFTA, 6 Золотих Глобусів) і 11 номінацій.

Номер 58 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[1].

«Merry Pranksters»[ред.ред. код]

Приживаючи в Ла Хонді з «Витівниками», Кізі працював над другим романом «Інколи нестримно хочеться» («Sometimes a Great Notion»). Він мав вийти у світ у 1964 році у Нью-Йорку. Кізі з «Merry Pranksters» здійснили подорож із Каліфорнії через всю країну на старому шкільному автобусі, який вони назвали «Furthur» (неправильна форма слова further — «далі»). Ця подорож детально описана в документальному романі Тома Вулфа «Електроохолоджуючий кислотний тест». Цю подорож, якою «Merry Pranksters» започаткували можливість творити мистецтво з повсякденного життя, відомий публіцист та історик Жан Бодрійяр назвав «найдивнішою мандрівкою в історії людства після походу аргонавтів за золотим руном і блукання Мойсея в пустелі». Вона стала імпульсом до виникнення руху хіппі.

Попри те, що роман «Інколи нестримно хочеться» відразу був сприйнятий критично, надалі його назвали «однією з найважливіших книг, написаних в Америці у другій половині двадцятого століття» (Чарльз Боуден) і першою з дванадцяти найбільших книг Північного Заходу (1997, Американське Північно-Західне ттовариство письменників), на його основі у 1971 році знято однойменний фільм.

Проблеми з законом[ред.ред. код]

Кізі двічі був заарештований за зберігання марихуани у квітні 1965 і січні 1966 роках, але його було відпущено на час слідства за підпискою про невиїзд. Після другого арешту, намагаючись обдурити поліцію, він фальсифікував самогубство, попросивши «Merry Pranksters» залишити його вантажівку над відвісною скелею на березі моря разом із предсмертною запискою, а сам втік до Мексики у багажнику машини. Проте через 8 місяців, дізнавшись, що у Каліфорнії розгорнувся широкий рух, серед якого його вважали гуру, він вирішив повернутися. Проте у жовтні 1966 року, зразу після того, як Кізі дав інтерв'ю місцевому телебаченню, його було заарештовано і ув'язнено в тюрмі Редвуд недалеко від Ла Хонди. У тюрмі відбулося знайомство із Томом Вулфом, котрий почав писати книгу («Електропрохолоджувальний кислотний тест»). Скоро Кізі було відпущено на час слідства, а суд у травні 1967 року, враховуючи обставини, засудив Кізі до п'ятимісячного терміну ув'язнення. Кізі почав відбувати його у червні 1967 року. Після звільнення в листопаді він повернувся на сімейну ферму в Плезент Хілл в штаті Ореґон, де провів решту свого життя, займаючись сільським господарством і літературою.

Останні роки[ред.ред. код]

Після переїзду до Плезент Хіл, штат Ореґон Кізі повністю присвятив себе сім'ї, вів розмірене, усамітнене життя, не припиняючи літературної праці. У 1973 р. вийша друком збірка есеїв «Гаражний розпродаж», серед яких есе «По той бік кордону», написане у співавторстві з Кеном Бебсом, одним з «Merry Pranksters», та іншими. У 1986 р. вийшов збірник оповідань «Демон Бокс», у 1992 р. — роман «Пісня моряка» про рибалок Аляски, а в 1994 р. — написаний спільно з Бебсом роман «Останній заїзд» про родео 1911 року.

У 1990-ті роки, з відродженням ідолів і моди на 1960-ті, Кізі знову почав з'являтися на публіці. В 1995 «Merry Pranksters» знову зібралися разом, щоби попрощатися зі смертельно хворим на рак Тімоті Лірі. Відшукавши іржавий автобус «Further» на фермі в Ореґоні, його знову розфарбували і вирушили на фестиваль «Hog Farm Pig-Nick». В 1997 під час виконання пісні «Сходження полковника Форбіна» на концерті гурту «Phish» Кізі востаннє вийшов на сцену разом із «Merry Pranksters». В останні роки Кізі дуже багато хворів. У нього був діабет, рак печінки, також він пережив інсульт. Помер Кен Кізі 10 листопада 2001 року в шпиталі «Sacred Heart» у місті Юджин, штат Орегон, у віці 66 років.

Романи[ред.ред. код]

Інші твори[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]