Коссак Олекса Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олекса Коссак
Олекса Миколайович Коссак
Народився 3 червня 1887(1887-06-03)
Дрогобич, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 27 листопада 1942(1942-11-27) (55 років)
Ягільниця, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність адвокат, громадський діяч
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка і Дрогобицька державна гімназія імені Франца Йосифа I

Олекса Миколайович Коссак (нар. 3 червня 1887, м. Дрогобич, нині Львівська область — пом. 27 листопада 1942, с. Ягільниця, похований у м. Чорткові, нині Тернопільська область) — адвокат, меценат, громадсько-політичний діяч Коломийщини у 1920—1930-х роках, батько Любові Коссак (Баб'юк) та Лідії Коссак (Юзьків).

Життєпис[ред. | ред. код]

Олекса Миколайович Коссак народився 3 червня 1887 року в Дрогобичі (нині Львівська область).

Навчався в Дрогобицькій гімназії та Львівському університеті на правничому факультеті (1905—1909), у 1912 році отримав науковий ступінь доктора права. Адвокатську практику проходив у 1913 році в Снятині в адвокатській канцелярії доктора Івана Семанюка, українського письменника-новеліста (літературний псевдонім Марко Черемшина). 1913 року одружився з Оленою Курп'як, дочкою греко-католицького священника о. Ілярія Курп'яка, пароха с. Карлів (тепер с. Прутівка) на Снятинщині. З початком Першої світової війни в чині хорунжого був мобілізований до австро-угорської армії, пораненим узятий у російський полон (1914—1921). Період полону перебував на Сибіру, зокрема, 1920 року жив у Красноярську. У 1921 році повернувся з Росії в Галичину. 1923 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Коломиї, яку провадив до вересня 1939 року.[1]

Під час німецької окупації краю протягом листопада 1941 року — лютого 1942 року працював референтом опіки над молоддю в Українському окружному комітеті в Коломиї. 10 лютого 1942 року заарештований гестапо у справі молодіжної організації ОУН і ув'язнений близько десяти місяців у тюрмах Коломиї і Чорткова. 27 листопада 1942 року в числі 56 українських в'язнів чортківської тюрми розстріляний окупантами на полі між м. Чортковом і с. Ягільницею на Тернопільщині (т. зв. «Ягільницька трагедія» або ж «Чортківський розстріл») й там же був похований у братській могилі страчених.[1][2]

Останки страчених, зокрема й Олекси Коссака, у вересні 2017 року були ексгумовані працівниками Меморіально-пошукового підприємства Львівської обласної ради «Доля» і з вищими церковними та військовими почестями, за участю представників уряду і керівництва обласних рад та обласних державних адміністрацій Тернопільської, Львівської й Івано-Франківської областей, урочисто перепоховані на меморіальному полі міського цвинтаря в Чорткові 19 листопада 2017 року.[2]

Адвокатська і громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 1920—1930-х роках брав жваву участь в українському громадському житті міста Коломиї і Коломийського повіту: був головою коломийських осередків товариств «Сокіл» та «Українське Педагогічне Товариство», заступником голови правління товариства «Народний Дім у Коломиї», членом правління кооперативу «Підкарпатський Союз», заступником голови наглядової ради кооперативного банку «Покутський Союз». Як адвокат допомагав у здійсненні правового захисту українських освітніх, культурних і господарських установ, неодноразово безкорисно захищав у суді права коломийської «Рідної Школи». Захищав під час політичних процесів у судах активістів національно-патріотичних організацій («Пласту», УНДО, УВО та ОУН). Був членом «Союзу Українських Адвокатів» (СУА). Займався науковою діяльністю, опублікував дві статті з проблем цивільного права в українському правничому часописі СУА «Життя і право».[1]

Належав до високоосвічених людей краю: володів сімома іноземними мовами — німецькою, польською, російською, єврейською (їдиш), англійською, французькою, італійською, мав велику книгозбірню. Був меценатом багатьох українських культурно-освітніх, мистецьких, спортивних і доброчинних інституцій.[1]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2022 році до 80-х роковин Ягільницької трагедії в Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі імені Олександра Барвінського відкрито меморіальну кімнату з експозицією про страчених учасників антинацистського опору, серед них також про О. Коссака. У 2023 році в рамках проєкту «Історія адвокатури України», який провадить «Центр досліджень адвокатури і права» Національної асоціації адвокатів України, розроблено інформаційний стенд «Адвокат і громадський діяч, доктор Олекса Коссак». Два такі стенди розміщено в кабінеті історії адвокатури Прикарпаття та в науковій бібліотеці Юридичного навчально-наукового інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де зберігається правнича бібліотека адвоката О. Коссака, подарована університетові його родиною. Ще один примірник стенда демонструється в експозиції про життєвий шлях О. Коссака в Музеї історії міста Коломиї.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Волошинський, Богдан (2020). Доля коломийського адвоката. Документальна оповідь про українського правника доктора Олексу Коссака. Коломия: Вік. с. 9—24. ISBN 9665501100.
  2. ↑ а б Якель, Роман (30 листопада 2018). Адвокат і меценат. Дзеркало тижня. Дзеркало тижня.
  3. ↑ Волошинський, Богдан (22 вересня 2023). Долі коломийських адвокатів на тлі епохи. Національна асоціація адвокатів України. Національна асоціація адвокатів України.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Волошинський Б. Український правник доктор Олекса Коссак / Богдан Волошинський // Літопис Бойківщини. — Дрогобич, 2017. — Ч. 2/93 (104). — С. 18-27.
  2. Шипайло Я. Праця для «Рідної Школи» / Я. Шипайло // Над Прутом у лузі… — Торонто, 1961. — С. 274.
  3. Якель Р. Адвокат і меценат / Р. Якель // Дзеркало тижня. — 2018. — 1 груд. (№ 46). — С. 11.
  4. Яшан В. Під брунатним чоботом. Німецька окупація Станиславівщини в Другій світовій війні, 1941—1944 / В. Яшан. — Торонто, 1989. — С. 82.

Рекомендована література[ред. | ред. код]

  1. Андрусяк М. Залізо у вогні / Михайло Андрусяк. — Коломия: Вік, 2014. — С. 192—193, 214—215,273-274, 278. 400 c. ISBN 966-550-280-8
  2. Андрухів І. Українські правники в національному відродженні Галичини: 1848—1939 рр. / І. Андрухів, П. Арсенич. — Івано-Франківськ: Обласна асоціація молодих істориків, 1996. — С. 40-41.
  3. Базалінський А. Нас постріляли німці в сорок другому… / А. Базалінський. — Чортків, 2003. — С. 36-39.
  4. Волошинський Б. Доля коломийського адвоката. Документальна оповідь про українського правника доктора Олексу Коссака / Б. Волошинський. — Коломия: Вік, 2020. — 32 с. + 8 с. (фотоілюстр.) ISBN 966-550-110-0
  5. Впали на полі слави: стаття у підпільному журналі Проводу ОУН «Ідея і чин», ч.2 за 1943 рік // Літопис УПА. Т. 24. — Торонто ; Львів, 1996. — С. 84-89.
  6. Гаєцький А. Горе переможеним! / А. Гаєцький // Коломия й Коломийщина. — Філадельфія, 1988. — С. 467.
  7. Кейван М.-А. П'ять років у шпиталі в Коломиї /М.-А. Кейван // Над Прутом у лузі… — Торонто, 1961. — С. 496.
  8. Коссак О. Уваги до закона про державну мову з 31.7.1924.Нро.73.поз.724 / О. Коссак // Життя і право. — Львів, 1929. — Ч.4. — С. 45-49.
  9. Коссак О. Спори про емеритури автономічних службовиків належать до компетенції судів / О. Коссак // Життя і право. — Львів, 1930. — Ч. 3. — С. 8.
  10. Паньківський К. Роки німецької окупації / К. Паньківський. — Нью-Йорк ; Торонто: Ключі, 1965. — С. 150—151.
  11. Стецишин О. Степан Бандера і Нюрнберг. Фашист чи антифашист? / О. Стецишин // Історія. — Львів, 2014. — № 4. — С. 1, 4-5.
  12. Харкевич М. Ми гордимось ними… / М. Харкевич // Коломия й Коломийщина. — Філадельфія, 1988. — С. 857.
  13. Харкевич М. Я вас не забув. Спомини 1935—1945 / М. Харкевич. — Нью-Йорк ; Чікаго, 1997. — С. 146.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коссак_Олекса_Миколайович&oldid=41995526