Конрад Лоренц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Конрад Лоренц
Konrad Lorenz.JPG
Народився 7 листопада 1903(1903-11-07)
Відень, Австрія
Помер 27 лютого 1989(1989-02-27) (85 років)
Відень, Австрія
Місце проживання Австрія Австрія
Громадянство австрієць
Галузь наукових інтересів Етологія
Заклад Інститут фізіології, Баварія (засновник)
Інститут порівняльного вивчення поведінки, Відень (засновник)
Alma mater Віденьський університет
(нім. Universität Wien)
Відомі учні Ніколас Тінберген
Відомий завдяки: основоположник етології
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1973)

Конрад Захаріас Лоренц (нім. Konrad Zacharias Lorenz; 7 листопада 1903 — 27 лютого 1989) — австрійський зоолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1973 року. Він часто вважається основоположником етології, розвиваючи підхід, розпочатий раніше, зокрема його вчителем Оскаром Гейнротом. Лоренц найбільш відомий дослідженням інстинктів тварин, особливо качок та галок, крім того він заново відкрив механізм імпринтингу в птахів, що залишають гніздо після висіджування пташенят. Крім того, він є автором багатьох науково-популярних книг, таких як «Перстень царя Соломона» (King Solomon's Ring) і «Про агресію» (On Aggression).

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Конрад Лоренц народився 7 листопада 1903 року у Відні (Австрія), в родині успішного лікаря Адольфа Лоренца, що жив у місті Альтенберг. Батько майбутнього науковця побудував багатий, але позбавленний художнього смаку особняк, що був прикрашенний великого розміру статуями в анитчному стилі та живописними полотнами від підлоги до стелі. Саме тут і проходило дитинство Конрада. Проте, більшу частину вільного часу хлопець намагався проводити поза будинком, у околицях Альтенбергу. Тоді, по словам самого Лоренца, він пройнявся «надмірною любов'ю до тварин». Він збирає колекцію птахів і ссавців, і влаштовує справжній зоопарк. Деякі тварини живуть навіть у самому особняку. Конрад з цікавістю спостерігає за ними та відмічає багато особливостей їх поведінки, які в подальшому він зможе пояснити у своїх працях.

Лоренца виховували у найкращих традиціях европейської культури. Отримавши базову освіту в приватній школі, він вступає до дуже пристижної гімназії «Шоттенгимназиум», у стінах якої зародився його інтерес до теорії Дарвіна та принципів еволюції. Конрад хоче присвятити себе біології та палеонтрології, однак, за вимогою свого батька він вступає на медичний факультет Віденьського університету.

Початок наукової кар'єри[ред.ред. код]

У Конрада Лоренца не було великого бажання ставати лікарем, але в університеті викладали видатні біологи, лекції яких він із задоволенням відвідував. Отримавши диплом лікаря, Лоренц не розпочинає медичної практики, натомість присвячує себе вивченню поведінки тварин.

Велике значення для Лоренца мало стажування у 20-ті роки в Англії під керівництвом видатного біолога та мислителя Джуліана Гаслі (перший директор ЮНЕСКО, брат Олдоса Гасклі). Повернувшись до Австрії Лоренц почав з спостереження за поведінкою птахів, в подальшому поширивши їх на інших тварин. Ще в дитинстві спостерігаючи за качками він помітив, що вони здатні передавати одне одному знання, що отримані шляхом навчання. Для тогочасної науки це явище було повною несподіванкою і згодом отримало назву імпринтінг. Лоренц успішно захищує дисертацію, яка була присвячена інстинктам і в 30-ті роки стає одним з визнаних лідеров вчення про інстинкти.

У другій половині 30-х років Конрад Лоренц познайомився зі своїм майбутнім учнем і однодумцем Ніколасом Тінбергеном. Як сказав потім Лоренц — їхні погляди «збіглися до непрадоподібного ступеня». Перед самим початком світової війни вони висказали революційну гіпотезу про те, що інстинктивна поведінка починається з внутрішніх мотивів, які примушують тварину знаходити певний набір стимулів, обумовлених навколишнім середовищем.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Участь у війні[ред.ред. код]

Після поглинення Австрії Третім Рейхом Лоренц залишився без роботи. І хоча завдяки допомозі друзів Лоренц отримав запрошення в Кенігзбергський університет (нині РГУ ім. Канта, Калінінград) на кафедру психології ім. Канта, ця престижна кафедра не дала йому можливості працювати з тваринами.

10 жовтня 1941 року Лоренц був мобілізований до німецької армії як військовий лікар. І хоча йому ніколи не доводилося раніше займатися медичною практикою, він вимушен був робити навіть хірургічні операції в польових умовах і в госпіталі у Білорусі.

Перебування в полоні[ред.ред. код]

Відношення до нацистської партії[ред.ред. код]

Конрад Лоренц ніколи не заперечував, що був членом нацистської партії, в яку він вступив у 1938 році. Але після війни він повністю змінив свої погляди. Пізніше він коментував це так: «багато визнаних вчених, як і я, короткий час сподівалися на позитивне від наці. І багато хто швидко відвернувся від них з жахом, так само як і я». В кількох публікаціях Лоренца, написаних на початку війни, мали місце деякі євгенічні погляди, за які він публічно вибачився під час отримання Нобелівської премії.

Подальша наукова діяльність[ред.ред. код]

Найвідоміші праці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 3861 Лоренц - астероїд, названий на честь науковця.

Використані джерела[ред.ред. код]

  • Зорина З. А., Полетаева И. И., Резникова Ж. И. Основы этологии и генеики поведения. Учебник 2-е изд. (Глава 3. Классическая этология в трудах К. Лоренца и его школы) — М.: Изд-во МГУ, 2002. ISBN 5-211-04505-X
  • Великие ученые ХХ века.— М.: Мартин, 2001. ISBN 5-8475-0050-5
  • Сто великих нобелевских лауреатов. — М.: Вече, 2003. ISBN 5-94538-353-8
  • Сто великих психологов. — М.: Вече, 2004. ISBN 5-94538-397-X
  • Соколов В. Е. Баскин Л. М. Конрад Лоренц в советском плену // Природа. 1992. No7 (923). С. 125—128.