Маршалл Маклуен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маршалл Маклуен
MarshallMcLuhan.gif
Маршалл Маклуен на початку 70-х років
Народився 21 липня 1911(1911-07-21)
Едмонтон, Альберта, Канада
Помер 31 грудня 1980(1980-12-31) (69 років)
Торонто, Онтаріо, Канада
Громадянство Канада Канада
Галузь наукових інтересів Екологія медіа, журналістика, мистецтвознавство, літературознавство, культурологія, лінгвістика, семантика, філософія, релігієзнавство
Відомий завдяки: дослідженням формуючого впливу засобів електронної комунікації на людину і суспільство, концепцією глобального села.
Особ. сторінка http://www.marshallmcluhan.com/

Ге́рберт Ма́ршалл Маклу́ен (англ. Herbert Marshall Mcluhan, 21 липня 1911 — 31 грудня 1980) — канадський філософ, філолог, літературний критик, дослідник впливу медіа, як засобів комунікації на аудиторію.

Здобув широку популярність завдяки дослідженню формуючого впливу електричних і електронних засобів комунікації на людину і суспільство, зокрема, концепції глобального села. Його ідеї мають важливе значення для розуміння розвитку сучасної цивілізації як глобального суспільства, яке «абсолютно забезпечує неузгодженість за всіма питаннями» [1].

Життєпис[ред.ред. код]

Маршалл Маклуен народився 21 липня 1911 р. в місті Едмонтон (адміністративний центр провінції Альберта Канада) в методистській сім'ї. Маршалл — це родинне ім'я, яке використовувалося в повсякденному спілкуванні.

Його батьки, Елсі Наомі (англ. Elsie Naomi) і Герберт Ернст (англ. Herbert Ernest), народилися і все життя прожили в Канаді. Окрім Маршалла у них був ще один син — Моріс, який народився у 1913 р. Мати Маклуена спочатку була вчителькою в баптистській школі, а потім акторкою. До початку Першої світової війни сім'я жила в Едмонтоні, де батько Маклуена мав невелику справу в торгівлі нерухомістю. З початком війни батько був мобілізований в канадську армію, де прослужив близько року.

В 1915 році сім'я Маклуенів переїхала в місто Вінніпег, адміністративний центр канадської провінції Манітоба[2].

В 1928 р. Маршалл Маклуен вступив до університету Манітоби (Вінніпег, Канада), де в 1933 р. отримав диплом бакалавра з інженерної спеціальності (електротехніка), а в 1934 р. — диплом магістра з англійської літератури (English studies). Під час навчання почав публікувати невеликі замітки в періодичній пресі.

Так, вже в 1930 р. в студентській газеті університету Манітоби з'явилася перша стаття Маклуена під назвою «Макалуей — ось це людина»[3]. Інтерес, що посилився, до англійської літератури спонукав його в 1934 поступити в коледж Трініті Холл (Trinity Hall) Кембріджського університету (Англія). Там він навчався під керівництвом відомих представників нового критицизму І. А. Річардса (I. A. Richards) і Ф. Р. Лівіса (F. R. Leavis).

В 1936 р. він отримав диплом бакалавра Кембріджського університету і після повернення до Північної Америки почав викладацьку діяльність в Вісконсинському університеті (Медісон, США) на посаді асистента[2].

Коледж Св. Михаїла університету Торонто. Скульптура в центрі символізує Св. Михаїла.

В 1937 році Маршалл Маклуен прийняв католицтво. З 1937 року по 1944 (з невеликою перервою в 1939—1940 роках, коли він від'їздив до Кембріджу, щоб отримати ступінь магістра (отримав у 1940 році)[2]) викладав англійську літературу в католицькому університеті Сент-Луїса (Сент-Луїс, США). Там він познайомився зі своєю майбутньою жінкою Коріною Льюїс — вчителькою, яка прагнула стати акторкою, з якою одружився в 1939 році. Шлюб Маршалла і Коріни був щасливим. Вони виростили шістьох дітей [4].

В грудні 1943 року Маклуен отримав ступінь доктора наук, захистивши дисертацію під назвою «Місце Томаса Неша в книжковій культурі його часу» (The Place of Thomas Nash in the Learning of his Time)[5]. Після цього в 1944 році Маклуен повертається до міста Віндзор, провінція Онтаріо. Переїхавши до Торонто в 1946 році, він починає викладати в католицькому коледжі Святого Михаїла в університеті Торонто. З цим університетом пов'язані основні наукові і творчі досягнення Маршалла Маклуена. Саме там в 1952 році він стає професором і видає більшість своїх книг [6]. Великий вплив на напрямок наукових досліджень Маклуена здійснило знайомство з колегою по університету, відомим канадським економістом Гарольдом Іннісом (Harold Innis). В 1953—1955 роках Маклуен був керівником семінарів з культури і комунікацій, які проводилися при підтримці Фонду Форда. Потім в 1963 році заснував Центр культури і технології [4].

Наукова і публіцистична діяльність Маршалла Маклуена отримала велике визнання. В 1964 році він став членом Королівської наукової спільноти Канади, а в 1970 році — кавалером Ордену Канади. В 1975 році Маклуен був призначений радником Комісії з суспільних відносин Ватикана [4].

В кінці 60-х років здоров'я Маклуена почало стрімко погіршуватися. В 1967 році він пережив операцію з видалення пухлини мозку, в 1979 році — інфаркт. Маршал Маклуен помер 31 грудня 1980 року в Торонто.

Основні роботи[ред.ред. код]

Маршалл Маклуен є автором багатьох статей і книг, багато з яких написані в співавторстві. Серед основних робіт, які вийшли окремими виданнями, варто відзначити такі: «Механічна наречена: Фольклор індустріальної людини» (1951), «Галактика Гутенберга: Становлення людини друкуючої» (1962), «Розуміння медіа: Зовнішні розширення людини» (1964), «Медіа — це повідомлення: перелік наслідків» (1967, в співавторстві з Квентіном Фіоре), «Війна і мир в глобальному селі» (1967, в співавторстві з Квентіном Фіоре), «Від кліше до архетипу» (1970, в співавторстві з Уілфредом Уотсоном), «Місто як навчальна аудиторія» (1977, в співавторстві з Кетрін Хатчон і Еріком Маклуеном)

Погляди і напрямок досліджень Маршалла Маклуена пройшли певну еволюцію. Якщо на ранніх етапах діяльності його можна віднести до «традиційних» літературознавців, які піддають критиці сучасне суспільство, ставлячи йому за вину занепад інтересу до класичної літератури, пасивність мас, технологічну маніпуляцію їхньою свідомістю тощо, то в подальшому критичний пафос зник. Починаючи з 50-х років Маклуен «запропонував вивчати масову культуру в її власних термінах, а не з точки зору традиційної культури. Культурі було дано визначення системи комунікацій, і Маклуен відмовився від аналізу інтелектуального і морального змісту культури, тобто від якісного, ціннісного підходу»[7]. При цьому, Маклуену вдалося зробити незвично цікаві спостереження в області впливу електронних засобів масової комунікації на сучасне суспільство. Дивним способом літературний критик став одним з найавторитетніших авторів в області теорії комунікації.

В кожній його роботі можна чітко прослідкувати три основних напрямки [8]. Перший напрямок присвячений мистецтву, який можна розглядати як процес пізнання, що відноситься до символічних засобів. Їх ми можемо спостерігати в дуже різних джерелах — це може бути як твір мистецтва, так і реклама. Другий напрямок пов'язаний з тим як використовується технологія для розширення можливостей людини, суть цього напрямку полягає в тому, що практично будь-яке повідомлення за змістом перебуває під впливом технологій, які потім використовуються для розповсюдження інформації. Третій напрямок — це переконання Маклуена в тому, що людський розвиток пройшов дві епохи, одна з яких примітивна, друга — індустріальна, третя — технологічна.

Механічна наречена: Фольклор індустріальної людини (1951)[ред.ред. код]

Перша велика робота Маршалла Маклуена стала однією з перших у галузі дослідження популярної культури. Інтерес до критичного дослідження поп-культури був викликаний книгою відомого британського літературного критика і культоролога Френка Левіса «Культура і навколишнє середовище» (1933 року). Також великий вплив здійснив американський соціолог Девід Рісмен, який консультував Маклуена з проблеми суспільства споживання. Назва книги «Механічна наречена» було взято з п'єси дадаїста Марселя Дюшана.

Як і всі наступні роботи, перша книга Маршалла Маклуена написана в «мозаїчному» стилі. Вона складається з множини невеликих глав, які зовсім не обов'язково читати в порядку їх слідування. Справа в тому, що «для дослідження свого предмета — «масова культура і масові комунікації — Маклуен використовує його мову і стиль»[9]. Оскільки основною формою подачі інформації в сучасним ЗМІ є колаж або, в термінах Маклуена, мозаїка, тому такий стиль викладення використовується у всх його роботах. Саме тому на одній сторінці наукових робіт у виконанні Маклуена можна зустріти цитати з Шекспіра і бульварної газети.


Маклуен у вступі до книги вказує на те, що сучасний фольклор є продуктом інтелектуальної діяльності величезної армії професіоналів: рекламних агентів, письменників, сценаристів, художників, режисерів, дизайнерів, журналістів, вчених тощо Всі вони створюють в масовій свідомості перманентне відчуття недостатності і нехватки різноманітних матеріальних і нематеріальних об'єктів. Стан «незадоволеності» в масовій свідомості необхідний для підтримки масового споживання і розвитку капіталітичної економіки. Особливу увагу при цьому набкває форма подачі інформації: процес одночасного аудіовізуального враження має таку силу, що глядач просто не може раціонально мислити і критично сприймати цю інформацію. Задача Маклуена в цій книзі зводиться до показу прихованих форм впливу на масову свідомість в різних формах масової комунікації: рекламі, телевізійних передачах, кіно тощо [10].

Кожна глава книги є окремим твором і присв'ячена аналізу того чи іншого аспекта популярної культури. Одна з глав, «Механічна наречена», дала назву всій книзі. В ній Маклуен розглядає проблему взаємозв'язку сексу і технологій в сучасній культурі. В якості прикладу наводиться реклама колготок «На п'єдесталі». В цій рекламі показані ноги в колготках, які стоять на п'єдесталі. При цьому людське тіло відсутнє. Маклуен вказує, що це типовий прийом рекламного бізнесу: акцент на товарі чи послузі, що продається. В результаті «значення сексу ненормально перебільшується, завдяки використанню ринкових механізмів і техніці індустріального виробництва… Відношення до сексу, як поведінкової проблеми, яке редукує сексуальний досвід до рівня механічних і гігієнічних проблем, побічно присутнє і проявляється у всьому. Це робить неминучим розлад між фізичним задоволенням і функцією відтворення потомства, а також є причиною гомосексуалізму»[11].

Галактика Гутенберга: Становлення людини друкуючої (1962)[ред.ред. код]

Книга «Галактика Гутенберга» отримала премію уряду Канади і зробила ім'я Маклуена відомим в колі наукової спільноти [12]. В цій книзі Маклуен намагався дати відповідь на питання: яким способом комунікаційні технології (переважно писемність і книгодрукування впливають на організацію когнітивних) процесів в суспільстві. Багато в чому цю роботу слід розглядати як продовження дослідження Гарольда Інніса. Маклуен відкрито заявляє, що Інніс „став першою людиною, яка випадково відкрила процес змін, імманентно властивий і супроводжуючий появу засобів масових комунікацій. «Галактика Гутенберга» є, по суті, підрядковим коментарем до роботи Інніса“ [13].

Етапи розвитку цивілізації за Маклуеном[ред.ред. код]

  • первісна дописьменна культура з усними формами зв'язку і передачі інформації, заснована на принципах колективного способу життя, сприйняття і розуміння оточуючого світу;
  • писемно-друкована культура («галактика Гутенберга»), епоха дидактизму і націоналізму, яка замінила природність і колективізм індивідуалізмом, деколективізацією і детрайбалізацією (від англ. tribe — плем'я);
  • сучасний етап «глобального села», який відроджує природнє аудіовізуальне, багатовимірне сприйняття світу і колективність, але на новій електронній основі — через заміщення письменно-друкованих мов спілкування радіотелевізійними і мережевими засобами масових комунікацій [14].

Розуміння медіа: Зовнішні розширення людини (1964)[ред.ред. код]

Книга Маршалла Маклуена «Розуміння медіа» стала одним з перших досліджень в області медіа-екології. На думку Маклуена, ЗМІ повинні стати об'єктами дослідження самі по собі, незалежно від їх змісту (контенту). Основна ідея полягає в тому, що засіб масової інформації (комунікації) впливає на суспільство в першу чергу не своїм змістом, а тими характристиками, які відрізняють його від інших ЗМІ. Найпростішим засобом масової інформації є електричне світло, яке створює навколишнє середовище шляхом простої присутності. «Електричне світло — це чиста інформація. Воно являє собою, так би мовити, засіб комунікації без повідомлення» [15].

Електричне світло не містить жодного контенту, але тим не менше дозволило людям з користю використовувати нічний час і зробив економічну діяльність сучасного суспільства цілодобовою. Подібним чином телебачення, радіо, газети та інші засоби масової інформації чинять величезний і непердбачуваний вплив на розвиток суспільства самим фактом свого існуавння. Однак ці ефекти виявляються непоміченими через те, що дослідники в першу чергу цікаляться смислом повідомлень, які передаються. Необхідність вивчення прихованих медіаефектів Маклуен сформулюваа у вигляді знаменитого висловлювання «Засіб передачі повідомлення сам є повідомленням» (The Medium is the Message)[15].

Гарячі і холодні медіа[ред.ред. код]

На думку Маклуена, всі ЗМІ можна розбити на дві великі групи. Основним критерієм класифікації виступає рівень залучення споживача інформації в процес комунікації. Інформація, яка передається за допомогою різних інформаційних носіїв, потребує різного ступеня залученості споживача. Оскільки основним результатом споживання інформації є видобування смислу, виділяють ЗМІ, які подають інформацію в зручній формі, що не потребує додаткових зусиль для осмислення, і незручній, яка потребує додаткових зусиль від споживача інформації. Так, телебачення безумовно є зручною формою споживання інформації, коли глядачу забезпечений максимальний комфорт і зручність. А от книги (особливо наукові) безумовно є не комфортними носіями інформації, які потребують від читача максимальної уваги і додаткового залучення уяви. Таким чином, існують «гарячі» медіа, які задіюють максимальну кількість механізмів сприйняття (аудіовізуальних), і «холодні» медіа, які використовують один, максимум два способи передачі інформації і заставляють реціпієнта напружувати уяву для «додумування» смислу інформації. В якості прикладу першого типу ЗМІ можна привести вже згадуване телебачення, а в якості другого — також згадувані книги.

ЗМІ і є саме повідомлення: Перелік наслідків (1967)[ред.ред. код]

Коли ця книга з'явилася впродажі, багатьом здалося, що в останньому слові назви зроблено помилку, і спражньою назвою книги євідомий афоризм Маклуена «the medium is the message». Проте, за рахунок зміни однієї букви в слові «massage» зявилося, як мінімум два нових смисла: «засіб іфнормації як повідомлення» і «засіб інформації як доба мас» (Mass Age)[16]. Книга стала результатом співпраці Маклуена з відомим дизайнером і фотографом Квентіном Фіоре, який за допомогою колажів і фотографій оформив афоризми і основні ідеї Маклуена.

Закони медіа (1988)[ред.ред. код]

« Ми надаємо форми нашим інструментам і вони надають форми нам  »

— М. Маклуен

Ця книга вийшла вже після смерті Маршалла Маклуена на основі його робіт, її підготовкою до друку займався син Маклуена — Ерік Маклуен. Саме в ній узагальнються результати робіт Маклуена за всіма трьома основними напрямками[8]. Якщо спочатку автор хотів опублікувати лише другий том «Розуміння медіа», то в процесі своїх досліджень він вийшов за рамки, які сам для себе встановив і занадто розширив саму ідею книги. Однак, в цій роботі були встановлені чотири принципи, які є важливі для комунікаторів, а також дав уточнення для них і обмежив галузі використання. Важливо, що Маклуен розумів медіа не лише як засоби масової комунікації, він мав на увазі саме первинне значення цього слова — «посередник». І описував свої принципи з точки зору взаємодії (комунікації) об'єктів (людей, систем) через медіа один з одним і з навколишнім середовищем. Ці чотири прнципи були озвучені таким чином:

Графічне відображення «Законів медіа» Маклуена — медіа-тетрада (Відновлення, Розширення, Перехід у протилежність, Застаріння — характеристика Медіа)
  1. Кожна нова технологія впливає на розширення можливостей певного органа або певної здатності (Що посилює медіум?).
  2. Якщо одна з частин вашого сприйняття посилюється, то як в законі збереження речовини, інша частина подавляється (Що медіум робить застарілим?).
  3. Зміст у будь-якого медіа-засобу — це старий засіб передачі інформації, тобто яким би новим не був засіб передачі інформації, все одно він включає в себе стару форму (Що відновлює медіум з того, що застаріло раніше?).
  4. Кожна форма схильна до самовдосконалення, якщо вона доведена до ліміту своїх можливостей (Як відобразиться засіб на нас, коли він вичерпає свій можливості?).

Формулюючи ці «закони», М. Маклуен наполягав на тому, що визначення «закону» відповідає тому, яке було дано К. Поппером: науковий закон встановлюється таким чином, щоб забезпечити можливість його фальсифікації. М. Маклуен добре розумів, що прийде час, коли сприйняття його законів зміниться, а до його теорій будуть відноситися як до застарівших [4].

Вплив[ред.ред. код]

Маршалл Маклуен здійснив великий і різносторонній вплив в науці, культурі, філософії. Так, в кінематографі сліди його ідей найбільш чітко проявилися в творчості Девіда Кроненберга і особливо у фільмі «Відеодром». В 1977 Маклуен зіграв самого себе у фільмі Вуді Аллена «Енні Холл». В художній літературі послідовників Маклуена також немало, особливо серед представників кіберпанку. В науковій спільноті Маклуен, поряд з Гарольдом Іннісом, розглядаєтся в якості засновника «медіумної теорії» в області соціології масових комунікацій [17]. В області філософії ідеї Маклуена знаходятся в одном руслі з течією постмодернізму.

Деякі вислови про Маршалла Маклуена[ред.ред. код]

  • Письменник і публіцист Том Вулф передбачив, що Маклуен, можливо, найбільш значимий мислитель з часів Ньютона, Дарвіна, Фрейда, Енштейна і Павлова.
  • Колишній прем'єр-міністр Канади П'єр Трюдо, який зустрічався з Маклуеном, сказав: «Я думаю, що у нього була геніальна інтуїція».
  • Дослідник глобальних інфокомунікацій Мануель Кастельс відводив Маклуену місце «великого провидця, який … революціонував розуміння сприйняття і мислення в сфері комунікацій».

Фільми про Маршалла Маклуена[ред.ред. код]

  • Пробудження Маклуена (McLuhan's Wake), реж. Кевін Макмехон
  • Азбука Маршалла Маклуена (Marshall McLuhan's ABC), реж. Девід Соубельман
  • Дослідження Маклуена (The McLuhan Probes) реж. Девід Соубельман
  • Поза орбітою (Out Of Orbit) реж. Карл Бессе

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Оксфордський словник англійської мови містить 346 повідомлень на Маклуена
  • В 1989 році, тобто дев'ять років після його смерті, виходить книга «Глобальне село» (в співавторстві з Брюсом Пауерсом).
  • В 1995 році опубліковано e-mail «интерв'ю» з Маклуеном в журналі Wired.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. McLuhan: Hot & Cool. — Signet Books. — NY: The New American Library Inc., 1967. — С. 286.
  2. а б в Gordon, W. Terrence Marshall McLuhan: Escape into Understanding: A Biography. — Basic Books, 1997. — С. 99-100.
  3. Вулф Г. Мудрость Св. Маршалла, Священного Глупца // Русский журнал. — (19 квітня 2001).
  4. а б в г Уитцель М Человек, который видел будущее // Элитариум//(www.elitarium.ru). — (26 листопада 2003).
  5. Биография Маршалла Маклюэна в энциклопедии «Кругосвет», (рос.).
  6. Тюрина И. Великое пророчество: Философская концепция Маршалла Маклюэна // Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего. — М.: Фонд «Мир», 2005. — С. 9.
  7. Козлова Н. Н. Критика концепции «массовой культуры» Маршалла Маклюэна. — Автореф. дис. на соискание уч. степени кандидата философских наук.. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1976. — С. 9.
  8. а б Герберт Маршалл Маклюэн // Business-Peoples.ru. —.
  9. Козлова Н. Н. Критика концепции «массовой культуры» Маршалла Маклюэна. — Автореф. дис. на соискание уч. степени кандидата философских наук.. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1976. — С. 7.
  10. McLuhan M. The Mechanical Bride: Folklore of Industrial Man. — N.Y.: The Vanguard Press, 1951.
  11. McLuhan M. The Mechanical Bride: Folklore of Industrial Man. — N.Y.: The Vanguard Press, 1951. — С. 99.
  12. Тюрина И. Великое пророчество: Философская концепция Маршалла Маклюэна // Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего. — М.: Фонд «Мир», 2005. — С. 12.
  13. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: Становление человека печатающего. — М.: Фонд «Мир», Академический Проект, 2005. — С. 103.
  14. Тюрина И. Великое пророчество: Философская концепция Маршалла Маклюэна // Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего. — М.: Фонд «Мир», 2005. — С. 14.
  15. а б Маклюэн М. Понимание медиа: внешние расширения человека (правильный перевод: Понимание средств коммуникации: продолжения человека во вне). — М.: Канон-Пресс/Кучково поле, 2003. — С. 11.
  16. Тюрина И. Великое пророчество: Философская концепция Маршалла Маклюэна // Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего. — М.: Фонд «Мир», 2005. — С. 10.
  17. Meyrowitz J. Medium Theory//Communication Theory Today / Ed. by David Crowley and David Mitchell. — Stanford: Stanford University Press, 1994.

Джерела[ред.ред. код]

Англійською мовою[ред.ред. код]

Видання[ред.ред. код]

  • McLuhan M. The Mechanical Bride: Folklore of Industrial Man. — N.Y.: The Vanguard Press, 1951.
  • McLuhan M. The Gutenberg Galaxy: The Making of Typographic Man. — Toronto: Univ. of Toronto Press, 1962.
  • McLuhan M. Understanding Media: The Extensions of Man. — N.Y.: McGraw Hill. — 1964 с.
  • McLuhan M., Fiore Q. The Medium is the Massage: An Inventory of Effects. — N.Y.: Random House, 1967.
  • McLuhan M., Fiore Q. War and Peace in the Global Village. — N.Y.: Bantam, 1968.
  • McLuhan M., Parker H. Through the Vanishing Point: Space in Poetry and Painting. — N.Y.: Harper & Row, 1968.
  • McLuhan M. Culture is Our Business. — N.Y.: McGraw Hill, 1970.
  • McLuhan M., Watson W. From Cliche to Archetype. — N.Y.: Viking, 1970.
  • McLuhan M., Hutchon K., McLuhan E. City as Classroom: Understanding Language and Media. The Book Society of Canada Limited. — 1977.

Відео на YouTube[ред.ред. код]

Виступ Маршалла Маклуена в Університеті Джона Хопкінса[ред.ред. код]
Записи виступів[ред.ред. код]
Запис аудіокниги The Medium is the Massage[ред.ред. код]
Інтерв'ю[ред.ред. код]
Пов'язані відео[ред.ред. код]

Російською мовою[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Англійською мовою[ред.ред. код]

  • Gordon T.W. Marshall McLuhan: Escape into Understanding: A Biography. — Toronto: Basic Books, 1997.
  • Levinson P. Digital McLuhan: A Guide to the Information Millennium. — N.Y.: Routledge, 1999.
  • Marchand P. Marshall McLuhan: The Medium and the Messenger. — Cambridge: MIT Press, 1998.
  • Meyrowitz J. Medium Theory//Communication Theory Today / Ed. by David Crowley and David Mitchell. — Stanford: Stanford University Press, 1994.
  • Miller J. Marshall McLuhan.. — N.Y.: Viking Press, 1971.

Російською мовою[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]