Герберт Спенсер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герберт Спенсер
Herbert Spencer.jpg
Народився 27 квітня 1820(1820-04-27)
Дербі, Англія
Помер 8 грудня 1903(1903-12-08) (83 роки)
Брайтон
Відомий соціолог та філософ

Герберт Спенсер (англ. Herbert Spencer, 27 квітня 1820 — 8 грудня 1903) — англійський філософ і соціолог вікторіанської епохи британського індустріалізму, один з родоначальників еволюціонізму, ідеї якого користувалися великою популярністю в кінці XIX століття, засновник органічної школи в соціології, ідеолог лібералізму, адепт захисту природних прав людини, критик утилітаризму. Остаточно затвердив в науковому обігу термін «соціологія». Його соціологічні погляди є продовженням соціологічних переконань Сен-Сімона і Конта, певний вплив на розвиток ідеї еволюції зробили Ламарк і К.Бер, Сміт і Мальтус.
З ім'ям Герберта Спенсера пов'язують два підходи до розгляду суспільних явищ:

  1. Розуміння суспільства як організму, подібному до біологічних, який керується тими ж законами організації, функціонування та розвитку.
  2. Вчення про всезагальну еволюцію, що розповсюджується на неорганічний, органічний та над органічний (соціальний) світ.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 квітня 1820 року у Дербі (графство Дербішир) у родині шкільного вчителя. Був найстаршим з дев'яти дітей, всі вісім інших його братів і сестер померли в дитинстві.

Його батько Джордж Спенсер і мати Харрієт були прибічниками квакерів, симпатизували утилітарному радикалізму, були антиклерикалами та дотримувались анархічних поглядів .

Джордж Спенсер дав синові домашню освіту, що складалася з основ математики, природознавства, історії та англійської мови. У 13 років в місті Бат біля Лондона Спенсер вивчав канцелярську справу в дядька, який заклав у ньому філософський підхід до природознавства.

Відмовився від навчання у Кембриджському університеті. З 16 років працював інженером-будівельником на залізницях Лондона та Бірмінгема. У цей час захоплюється галузями журналістики та політології.

Могила Герберта Спенсера на цвинтарі Хайгейт

З 1845 до 1853 працював у впливовому на той час фінансовому щотижневику для представників середнього класуThe Economist. З 1848 року стає його співредактором.

Джордж Еліот, гравюра

Спенсер публікував численні статті в радикальній пресі того часу (The Westminster Review), в яких наполягав на обмеженні ролі уряду в якості посередника в суспільстві. Він виступав за скасування законів про бідних, народної освіти та центральної церкви; наполягав на знятті всіх обмежень щодо комерції і фабричного законодавства.

Мав соціальні зв’язки з Томасом Хакслі і Джоном Тиндалєм.

Помер 8 грудня 1903 року після тривалої хвороби. Похований на кладовищі Хайгейт поруч з Джордж Еліот і Карлом Марксом.

Особисте життя[ред.ред. код]

У офісі видавництва журналу The Westminster Review (вул. Стренд, 142, Лондон) Спенсер вперше зустрівся з асистенткою головного редактора Джона Чапмена - Маріан Еванс, пізніше відомою як Джордж Еліот. Вони мали дуже близькі стосунки, думали про шлюб, проте не уклали його.

Основні праці[ред.ред. код]

Перша наукова праця Герберта Спенсера - «Соціальна статика, або умови, необхідні для людського щастя», в якій розглядаються питання свобод людини і ідеалів різних ступенів соціальної динаміки, - була опублікована в 1851 році.

В подальшому він намагався створити певну «суму наук», яку називав «Система соціальної філософії». Основні розділи якої розроблялись ним в працях:

  • «Основні начала»
  • «Основи біології»
  • «Основи психології», видана у 1855 році, в співавторстві з Джорджем Джей Льюїсом. У праці викладено фізіологічні основи психології та викладено фундаментальне припущення про підкорення людського розуму законам природи в рамках загальної біології. Проте ця книга зазнала суттєвої критики.
  • «Основи соціології»
  • «Основи етики»
  • «Соціологія як предмет вивчення»

Внесок в науку[ред.ред. код]

У 1852 році Спенсер здійснив обґрунтування теорії біологічної еволюції у своїй статті, опублікованій на сім років раніше за публікацію праці Дарвіна "Походження видів".

Його еволюційна теорія призвела до виникнення ідеї "соціального дарвінізму". Це вплинуло на ранніх еволюційних економістів (Торстейн Веблен), та представників расово-антропологічної школи (Вільям Ґрем Самнер).  

Порівняно з Огюстом Контом Спенсер, спираючись на більший масив знань, розширив перелік наук, які він хотів охопити в своєму філософському синтезі. Він поділив усі науки на три групи:

  1. Абстрактні науки (напр. логіка, математика).
  2. Абстрактно-конкретні науки (напр. — механіка, фізика, хімія).
  3. Конкретні науки (напр. астрономія, біологія, соціологія)

Філософію він визначає як найзагальніше знання, оскільки її узагальнення «охоплюють і об'єднують найширші узагальнення науки»[1].

Останні роки життя Спенсер присвятив зміцненню і запобіганню неправильному тлумаченню його монументальної теорії невтручання.

Органічна теорія походження держави[ред.ред. код]

Спенсер є засновником теорії походження держави із світу природи шляхом переходу від органічної до неорганічної еволюції, що пов'язується із перетворенням людини як біологічного виду в людину як члена суспільства.

На думку вченого, формування системи соціаль­них інститутів є обов’язковою умовою переходу від дикун­ства до варварства і цивілізації. Обрядові соціальні інститути вже на стадії дикунства через сис­тему освячених авторитетом предків норм і заборон (табу) слугували засобом регулювання відносин між людьми. У добу варварст­ва відбувається утвердження інститутів влади і управління та перехід до племінного ладу. З появою політичних інститутів міжособистісна боротьба індивідів за існування всередині замкнених соціальних систем набуває форми зовнішних конфліктів і воєн між автономними, внутрішньо структурованими соціальними організмами. Для утримання у покорі переможених створюються інститути ефективного примусу та контро­лю, внаслідок чого на етапі переходу від варварства до циві­лізації виникає держава.

Згідно із органічною теорією Г. Спенсера, держава подібна живому біологічному організму, в основі функціонуван­ня якого лежать процеси диференціації і спеціалізації. Диференціа­ція – розвиток держави з найпростішої політичної реальності до ускладненої, її подальше розростання і загибель. Спеціалізація полягає в об'єднан­ні  індивідів у функціональні групи-органи, що здійснють визначену, властиву їм функцію. Як наслідок, відбувається формування сис­теми органів держави, що як  частини  живого організму спеціалізуються на певній функції в загальній цілісній системі.

За роллю системи органів державної влади в управлінні суспільством Спесенр поділяє держави на мілітарні, в яких особа повністю підпорядкована соціуму і такі, де діяльність державних органів спрямована на забезпечення реалізації прав і свобод індивідів.

Спенсер є прибічником магістральної лінії еволюції цивілізації від деспотич­них держав, заснованих на заборонах, насильстві та мілі­таризмі до вільного індустріального суспільства, яке ґрун­тується на засадах науки й пацифізму.

Сучасна юриспруденція дотепер послуговується окремими елементами концепції Спенсера, зокрема у багатьох визначеннях держави як системи взаємопов'язаних спеціалізованих органів.

Історичні типи суспільств[ред.ред. код]

Герберт Спенсер класифікував суспільства з точки зору стадій розвитку. Розмістив їх у наступному порядку:

  • прості;
  • складні;
  • подвійної складності;
  • потрійної складності.

(Класифікація за ступенем структурної складності).

Прості суспільства:

  • ті, що мають керівника;
  • з епізодичним керівництвом;
  • з нестабільним керівництвом;
  • зі стабільним керівництвом.

Складні суспільства та суспільства подвійної складності класифікував так само відповідно до складності їх політичної організації. Аналогічним чином різні типи суспільств були класифіковані у залежності від еволюції характеру осілості:

  • кочові;
  • напівосілі;
  • осілі.

Суспільства в цілому були представлені як структури, що розвиваються від простого до складного (проходячи при цьому через необхідні етапи). Етапи ускладнення та переускладнення мають проходити послідовно. Чим розвиненіше суспільство, тим воно складніше, тобто більш диференційоване у структурному та функціональному відношеннях. Герберт Спенсер підкреслював, що ступінь складності не залежить від військово — індустріальної дихотомії. Відносно недиференційовані суспільства можуть бути індустріальними, а сучасні складні суспільства — військовими.

Класифікація розміщує суспільство на шкалі складності структури та функціональної організації від «малого простого агрегату» до «великого агрегату». На початковому етапі суспільство характеризується переважанням безпосередніх зв'язків між індивідами, відсутністю спеціальних органів управління тощо. У «малому простому агрегаті» всі його частини схожі одна на одну, люди співпрацюють для досягнення однакових для всіх, закріплених групових цілей, управляючий центр відсутній (ранній «аналог» односегментної організації з механічною солідарністю за Дюркгеймом). Це — найпростіша система без підсистем (група, в якій відсутні відмінні підгрупи). У процесі розвитку формується складна структура, соціальна ієрархія, включення індивіда в суспільство опосередковано приналежністю до менших спільнот (рід, каста тощо). У складному суспільстві його члени входять у нього опосередковано, як елементи простих агрегатів з своїми «координуючими центами» у свою чергу підкореним центру «більш обширного» агрегату. У складніших суспільствах кількість проміжних рівнів та підсистем відповідно зростає[2].

Література[ред.ред. код]

  • Коломийцев В. Ф. Социология Герберта Спенсера // Социологические исследования, 2004, № 1, с. 37 — 44.
  • Herbert Spencer// The Victorian Web, 1987-2012 (Онлайн)
  • Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право//К.: Атіка, 2001 - 224 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Спенсер Г. Синтетическая философия (в кратком изложении Говарда Коллинза). Киев: Ника-Центр, 1997
  2. 7. Ковалевский М. Сочинения: В 2. т. {{{Заголовок}}}. — Т. Т. 1 : Социология.

Див. також[ред.ред. код]