Тамара Лемпицька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лемпицька Тамара)
Перейти до: навігація, пошук
Тамара Лемпицька (Тамара де Лемпицька)
Maria Górska
Popiersie Tamara Łempicka ssj 20060914.jpg
Меморіальне погруддя художниці в місті Кельце, Польща
Ім'я при народженні Maria Górska
Дата народження 16 травня 1898(1898-05-16)
Місце народження Варшава, тоді Польща в складі Російської імпрерії
Дата смерті 16 березня 1980(1980-03-16) (81 рік)
Місце смерті Куернавака, Мексика
Національність полька єврейського походження
Громадянство Російська імперія, Франція, Сполучені Штати
Жанр живопис
Навчання Петербурзька Академія мистецтв, академія Шомьєр, Париж
Напрямок сецесія, ар-деко, кубізм
Роки творчості 1918-1985
Твори вівтарі, портрети, алегорії, малюнки-проекти посуду, меблів,інтер'єрів


Тама́ра Лемпи́цька (пол. Tamara Łempicka; *16 травня 1898, Варшава, Польща — †18 березня 1980, Куернавака, Мексика) — польська художниця.[1]

Біографія, ранні роки[ред.ред. код]

Народилась у Варшаві в родині єврейського банкіра Бориса Гурвича-Горського, мати ( Мальвіна Деклер ) була полькою. В родині були брати і сестри.1911 року була відправлена бабусею в пансіонат в міто Лозанна, Швейцарія. В Швейцарії та в Італії і відбулася перша значуща в її житті зустріч з мистецтвом доби відродження та маньєризму. 1912 року її батьки розлучилися. По закінченні школи Тамара повернулась у Санкт-Петербург. 1916 року в Санкт-Петербурзі вийшла заміж за польського адвоката Тадеуша Лемпицького, прізвище якого носитиме все життя.

Еміграція в Західну Європу. Паризький період[ред.ред. код]

На тлі хаосу і розбрату в російській столиці після перевороту більшовиків 1917 р. прийняла рішення емігрувати і відбула в Копенгаген. Допомогли її зв'язки із консулом Швеції. Її чоловік був заарештований більшовиками і, по відбуттю ув'язнення, емігрував теж. З'єднана родина Лемпицьких перебралася на житло в Париж, де 1920 року у них народилася донька Кізетт. В Парижі вже мешкали родичі Тамари (як і числена російська аристократія,що теж обрала еміграцію ) , а вона обрала нове ім'я — Тамара де Лемпицька.

У адвоката в Парижі були значні проблеми з працевлаштуванням. Тамара почала вивчати малярство у французських живописців — Андре Лота, Моріса Дені, аби заробляти на життя живописом. Приєдналася до відомих тоді в Парижі художників авангардного напрямку, була знайома з Пабло Пікассо, Жаном Кокто, Андре Жидом та ін. Тамара стає відомою учасницею паризької творчої богеми, а її надто смілива поведінка висвітлюється бульварною пресою.

Період успіхів[ред.ред. код]

1925 року відбулася Міжнародна виставка декоративного мистецтва, де Тамара Лемпицька брала участь. На декілька років вона стала модною художницею, відомою як у Франції, так і за її межами. Художниця виборола популярність і матеріальний успіх. Це дозволило облаштувати в Парижі велику квартиру, де були також її салон та майстерня. Велике помешкання Тамари було створене її сестрою, архітектором за фахом, Андрієною Горською, і було зразком стилю ар-деко, як і новітні меблі з хромованої сталі.

1928 року вона розлучилася з першим чоловіком.

Новий шлюб. Американський період[ред.ред. код]

1929 року вона здійснила першу подорож до Нью-Йорка. Зав'язались перші знайомства в Сполучених Штатах, виконала декілька портретів. З цого періоду почалося включення американських хмарочосів в твори мисткині. 1933 року пошлюбилася із угорським бароном Раулем Куффнером. Загроза життю від фашистів спонукає нове подружжя емігрувати в Сполучені Штати. Барон встиг перевести в нову країну більшу частину свого майна. 1937 року разом з новим чоловіком — угорсько-єврейським бароном Раулем Куффнером Тамара відбула до США.

На хвилі нової зацікавленості в мистецьких течіях початку і першої третини 20 століття в 1970-і роки до творчості Тамари Лемпицької прийшла нова хвиля популярності.

Наприкінці 1960-х рр. переїжджає до Мексики.Другий чоловік, барон Рауль Куффнер, помер 1961 року від раку. Тамара Лемпицька як спадкоємиця, продала значну кількість власного майна і здійснила три навколосвітні подорожі. Згодом перебралась в місто Хьюстон, штат Техас, де машкала в родині доньки Кізетт.

Смерть в Мексиці[ред.ред. код]

За заповітом її прах розвіяний над вулканом Попокатепетль.

Художня манера[ред.ред. код]

Роботи художниці виконані в стилі ар-деко , кубізму, абстракціонізму. Тамара Лемпицька виробила своєрідну, узагальнену манеру, працюючи зі значними площинами, використовувала обмаль вибраних і точних деталей. Волосся чи зморшки одягу її персонажів часто нагадували закручену стружку. Художниця активно використовувала ракурс та крупний план. Персонажі на її картинах могли бути більші за реальні, що посилювало їх монументальність. Похмурі і непривітні настрої персонажів Лемпицької ріднять їх з персонажами портретів італійських маньєристів 16 століття.

Тамара Лемпицька не мала значної продуктивності в творчості.Так, лише в кращий період популярності вона створила близько 150 картин. Велика фінансова депресія і зміни моди відштовхнули її в тінь. Особливо це відбулося в 1950-і роки, коли буржуазні ділки офіційно підтримали абстракціонізм. Але, не відстаючи від нових зрушень в мистецькому процесі, Лемпицька створила декілька творів в стилістиці пізнього кубізму та абстракціонізму, та успіх обійшов її.

Роботи Лемпицької колекціонують Джек Ніколсон, Барбра Стрейзанд.

Вибрані твори і виставки[ред.ред. код]

  • «Автопортрет в зеленому бугатті »
  • « Молода дівчина в зеленій сукні»
  • «Два приятелі »
  • «Донька Кізетт на балконі »
  • «Князь Ерістов »
  • «Маркіз Соммі »
  • « Дві дівчини»
  • «Андромеда »
  • «Портрет музики в блакитному »
  • «Портрет Тадея Лемпицького » або «Пан в чорній шинелі»
  • «Герцогиня де ла Саль »
  • «Роман де ла Саль »
  • «Жінки в лазні »
  • « Зелений тюрбан»
  • «Марджорі Феррі »
  • «Ідилія »
  • «Телефон »
  • « Адам і Єва»
  • « Пані М. »
  • « Сузі Солідор »
  • « Пані Іра П.  »
  • « Леді в блакитній сукні»
  • « Літо»
  • «Пані Аллан Бот  » 1-й варіант
  • «Пані Аллан Бот » 2-й варіант
  • «Пані в червоному »

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Артур Рудзицький Тамара Лемпицкая // VIVA. Биография. — 2008. — № 10.&nbsp.
  • Нере Ж. «Лемпицка». — М.: Арт-Родник, 2006. — 80 с. — ISBN 5-9561-0190-3.
  • Андоньева И. В. «Тамара Лемпицка». Альбом. / Пер. с англ. — М.: Бертельсманн, 2007. — 256 с. — ISBN 5-88353-279-9, 978-5-88353-279-4.

Див. також[ред.ред. код]