Лівія Друзілла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лівія Друзілла (Юлія Августа)
LIVIA DRVSILLA (LIVIA AVGVSTA)
Лівія Друзілла (Юлія Августа)
з 38 до н. е.
Попередник: немає
 
Народження: 30 січня 58 до н. е.
Рим
Смерть: 29
Рим
Династія: Юлії-Клавдії
Батько: Марк Лівій Друз Клавдіан
Мати: Авфіда
Чоловік: 1. Тиберій Клавдій Нерон
2. Октавіан Август
Діти: 1. Тиберій
2. Друз
(Обидва від першого шлюбу)
Мармурова статуя Лівії.
Монети з портретом Лівії

Лівія Друзілла, після 14 року Юлія Августа та Лівія Августа (лат. Livia Drusilla, Julia Augusta, Livia Augusta.) (30 січня 58 до н. е., † Рим - 29, Рим) - дружина Октавіана Августа (38 до н. е. - 14), мати імператора Тиберія, прабаба імператора Калігули, баба імператора Клавдія, і прапрабаба імператора Нерона. Була обожнена імператором Клавдієм.

Життєпис[ред.ред. код]

До Августа[ред.ред. код]

Лівія народилася 30 січня 58 до н. е. в сім'ї Марка Лівія Друза Клавдіан, висхідного корінням до Аппію Клавдію Цеку і його дружини Авфіди, дочки Авфідія Луркона з плебейського стану, трибуна 61 до н. е. Швидше за все вона була другою дочкою в сім'ї.

У 42 році до н. е. її видають заміж за Тіберія Клавдія Нерона, її двоюрідного брата по батькові, якому до того моменту виповнилося 43 роки. Її батько і чоловік підтримували сторону вбивць Цезаря, Брута і Касія, і воювали проти Октавіана під час філіппійської війни. Після битви при Філіпах її батько був змушений покінчити з собою.

Її чоловік продовжує виступати проти Октавіана, спочатку на стороні Секста Помпея, потім Марка Антонія і його брата, Луція Антонія. У 40 році до н. е. сім'я змушена тікати з Риму, побоюючись проскрипцій і переслідування з боку Октавіана. Спочатку Тіберій і Лівія кинулися на Сицилію, а потім змушені були шукати порятунку в Греції, причому на руках у них вже був маленький Тиберій.

У 39 році до н. е. Октавіан проголосив амністію і Лівія з чоловіком змогли повернутися до Риму. У той час Лівія була вагітна другим сином, Друзом, який народився на самому початку 38 до н. е. Ходили чутки, що він був сином Октавіана, а не Тіберія Клавдія.

У шлюбі з Августом[ред.ред. код]

Легенда свідчить, що Октавіан закохався у Лівію з першого ж погляду, коли вона була йому представлена ​​в 39 році до н. е. Так чи інакше, але він розлучився зі своєю другою дружиною Скрібонією в той самий день, коли вона народила йому дочку, Юлію Старшу. Тоді ж Тиберій Клавдій був змушений розлучитися з Лівією, яка була на шостому місяці вагітності.

14 січня у Лівії народився син, а 17 січня, знехтувавши всі традиційні умовності (римляни не могли одружитися менш, ніж через певний термін після розлучення) Октавіан і Лівія зіграли весілля. На весіллі був присутній і її колишній чоловік, як батько її дітей. На момент весілля Лівії було 19 років, Октавіану - 24 роки.

Після самогубства Марка Антонія Октавіан, взявши ім'я Цезар Август, став одноосібним правителем держави. Лівія завжди брала велику участь у справах держави і виступала радником і помічником Августа. З 35 року до н. е., коли Август дав їй право самостійно розпоряджатися фінансами і мати своїх клієнтів, вона ще активніше зайнялася політикою, вводячи до вищих державних кіл гідних на її думку людей. Політичною кар'єрою їй були зобов'язані багато, в тому числі майбутній імператор Гальба, а також батько Отона.

Оскільки у шлюбі з Августом дітей у них не було, а єдиною рідною дитиною імператора була Юлія Старша, Лівія також прагнула забезпечити владою своїх дітей. Тиберій став третім чоловіком своєї зведеної сестри Юлії (в 11 році до н. е.), А за Друза видали улюблену племінницю імператора Антонію Молодшу. У 4 році Август визнав Тиберія як свого спадкоємця.

Домігшись вищих державних постів і блискучого майбутнього для своїх дітей, Лівія намагалася всіма силами забезпечити непохитність їх позицій. Вона захищала позиції Тиберія від будь-якого коливання. Так, починаючи з 23 року до н. е. один за іншим померли або були страчені всі, хто міг претендувати на престол:

Тацит прямо говорить, що ці смерті були на совісті Лівії, яка розчищала таким чином місце своїм дітям (Аннали, 1.3, 1.6). Те ж можна знайти у Діона (53.33.4, 55.10A, 55.32; 57.3.6). Однак Светоній не говорить про причетність Лівії до їх загибелі ні слова, але і він стверджує, що Август обрав своїм наступником Тиберія лише тому, що гідніших кандидатур не залишилося.

Діон ж у своїх підозрах йде ще далі, і стверджує що Лівія отруїла самого Августа в 14 році за допомогою просочених отрутою фіг. Однак цього не підтверджують ні Светоній, ні Тацит.

У сімейному житті шлюб Лівії й Августа можна вважати щасливим. Вона була його улюбленим радником, до слів її він прислухався, а до порад ставився з великою пошаною. Практично весь свій час вона була поряд з ним, до самих годин його смерті. Він помер 19 серпня 14 року в Ноле, на руках у неї і Тиберія. На момент смерті йому було 75, а їй 70 років. Разом вони прожили 51 рік.

Життя після Августа[ред.ред. код]

Після смерті Август був обожнений сенатом. За його заповітом третину свого статку він залишив Лівії, а дві третини - Тиберію. Також своїм заповітом він зараховував Лівію до патриціанського роду Юліїв і давав їй ім'я Юлія Августа, що закріпляло за нею її високий статус.

Тиберій, тепер імператор, спочатку дуже часто з'являвся з нею в суспільстві. З 20 висловлювання проти неї вважалися державним злочином. У 24 році вона удостоїлася честі сидіти на іграх або в театрі разом з весталками. По суті, вона була прихованим правителем держави.

Однак дуже скоро Тиберій охолов до матері і її необмеженої влади. Він накладає вето на спробу сенату присвоїти їй титул Mater Patriae («Мати вітчизни»), аналогічний титулу імператорів Pater Patriae («Батько батьківщини»). Тацит стверджує, що навіть від'їзд Тіберія на Капрі був викликаний тим, що він не міг виносити більше свою матір.

За весь час, що Тіберій був відсутній в Римі, вони бачилися всього лише один раз. Августа продовжувала користуватися майже необмеженою владою, аж до того, що заступалася перед суддями за своїх довірених осіб (Ургуланія, яка говорила, що дружба з Августою поставила її над законом; Планціна, підозрювана у вбивстві і виправдана за заступництвом Августи). На довершення всього вона спорудила в Римі статую Августа, присвячену Юліям, на якій своє ім'я написала вище імені Тіберія.

У 29 вона померла. Тіберій не поїхав на похорон, пославши розпоряджатися похоронними церемоніями Калігулу. Її заповіт він оголосив недійсним, а сенату заборонив віддавати їй які б то не було почесті.

Лише в 42 році Клавдій відновив її пам'ять, віддав їй належні почесті і обожнив її, присвоївши їй титул «Божественна Августа». На її честь проводилися ігри, на яких її статую везли в колісниці, запряженій слонами, її статуї споруджувалися поряд із статуями Августа, а жінки приносили обіти в її ім'я.

Образ в мистецтві[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Тацит, «Аннали»
  • Светоній, «Життя 12 цезарів»
  • Діон Кассій, «Римська історія»

Посилання[ред.ред. код]