Аппій Клавдій Цек
А́ппій Кла́вдій Цек (лат. Appius Claudius Caecus [Цек - з лат. Сліпий], 340—273 рр. до н. е.) — римський державний діяч, один з традиційних засновників римської юриспруденції, двічі консул (307 до н. е. та 296 до н. е.), цензор (312 до н. е.) та у 292 та 285 роках диктатор, інтеррекс у 298 та 291 роках до н.е. Провів реформу латинської граматики. При Аппії побудовано перший акведук — Aqua Appia та перша з прокладених за планом відома Аппієва дорога. За наказом Аппія було оприлюднено перелік днів, у які могли проходити судові розгляди, що започаткувало загальне судочинство в Римі. Проводив політику послаблення плебса, спираючись на нижчі верстви римського суспільства.
До періоду війни з Пірром (279 до н.е.) Аппій вже осліп. Дізнавшись, що Пірр запропонував переговори, які обговорювалися сенатом, Аппій наказав віднести себе на Форум. Сини та зяті ввели його на засідання сенату і взявши слово, він сказав, що, почувши тут промови, які спотворюють славу римлян, він шкодує, що тільки осліп, а не оглох. Суть пропозиції Аппія зводилася до того, аби Пірр спершу вивів війська з Італії, а тільки потім мали починатися переговори. Після цього сенат відкинув пропозицію про переговори на умовах Пірра.
