Публій Корнелій Тацит

Таціт Публій Корнелій

ТАЦИ́Т ПУБЛІЙ (Гай) КОРНЕЛІЙ (лат. Publius Cornelius Tacitus або Gaius Cornelius Tacitus) (бл. 56-бл. 117) — римський історик.

З біографії

Тацит Публій (Гай) Корнелій відомий нам лише своїми працями, біографічних даних майже не збереглося. Народився, ймовірно, в Нарбонській Галлії (в м. Інтерамні, нині м. Терні в Італії) у сім'ї прокуратора. Належав до нової знаті, що вийшла з провінцій, на яку спиралися імператори Флавії. Він починав свою кар'єру і прославився як оратор. Імператором Веспасіаном включений до сенатського стану. Обіймав ряд високих державних посад — претора, при імператорі Титі зайняв посаду квестора, консула (в 97 році), проконсула провінції Азія у 112 — 113 роках. З 80-х років — член почесної жрецької колегії. Був одружений на дочці полководця Юлія Агріколи.

Історик

Основні твори, що збереглися: «Агрікола» (97-98) — біографія типового представника нової служилої знаті, полководця і тестя Тацита; «Германія» (98) — нарис суспільного устрою, релігії та побуту германських племен; «Діалог про ораторів» (між 102—106); «Історія» (105—111) — висвітлює життя Риму та всієї імперії у 69-96 (з 14 книг дійшли до нас кн. 1-4 і поч. кн. 5-ї) та «Аннали» (над ними Тацит працював до самої смерті), присвячені історичним подіям 14-68 (працю не закінчено, збереглися кн. 1-4, 12-16, в уривках кн. 5, 6, 11). Центральна проблема творчості Тацита - оцінка імперії та її історичної ролі. В імперії Тацит вбачав необхідний етап історії Риму, неминучу форму економічної та військово-політичної організації держави, яка закономірно змінила республіку, що себе вичерпала. На трактуванні Тацитом історичних процесів, що відбувалися в імперії у 1 ст. н. е., позначилися криваві ексцеси, деспотична сваволя кін. 90-х років під час правління Доміціана. У його зображенні імператори виступають не тільки як носії прогресу, але і як криваві тирани. Діалектичне розуміння прогресу та історії становить найціннішу рису Тацита як історика. У «Германії» Тацит згадує про народ венетів як сусідів германських племен у районі р. Вісли. На думку фахівців, ця згадка є запозиченням з «Природничої історії» Плінія Старшого і, можливо, інших творів. У працях Тацита також містяться цінні відомості про сарматів і Боспорську державу.

Політичні погляди

Тацит виділяє три основних типу державного устрою: монархію, аристократію, демократію . Жодної з них Тацит не віддає переваги, критикує всі три форми правління. Монархію критикує за те, що не існує надійних засобів для запобігання її переходу в тиранію, яку Тацит ненавидить, за що Пушкін назвав історика "бичем тиранів". Скептично ставився до сучасного йому римського сенату, критикуючи сенаторів за те,що вони схиляються перед імператорами. Не високої думки Тацит і про римський народ, під яким розуміє перш за все населення Риму і про який пише, що "у нього немає інших державних турбот, крім турботи про хліб" ("Історія", 4,38), або, що воно " звичайно чекає переворотів ", але в той же час веде себе надто боягузливо" ("Аннали", 15, 46). Політичний ідеал Тацит бачить у найдавнішій римській республіці, коли в суспільстві, на його думку, панували справедливість, доброчесність, рівність громадян.

Джерела

	Публій Корнелій Тацит у Вікіцитатах?
	Публій Корнелій Тацит на Вікісховищі?

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. Луцьк, Вежа, 2000.
• Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
• Публій Корнелій Тацит на www.nndb.com - своєрідному інтернетівському "Who's Who"