Юлія Старша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлія Старша

Юлія Старша (лат. Iulia maior vel Iulia Caesaris (filia), * 39 рік до н.е. — † 14 рік н.е.) — дружина римського імператора Тиберія.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Юліїв. Донька Октавіана, згодом імператора, та Скрибонії. У день її народження батько направив матері розлучення, бажаючи одружитися з Лівією Друзіллою. У 37 році до н.е. з метою зміцнення політичного союзу поміж Октавіаном й Марком Антонієм, була заручена зі старшим сином Антонія Антіллом. У 35 році до н.е. планувалися нові заручини з гетським царем Котізоном.

Шлюби[ред.ред. код]

У 25 році до н.е. Юлія вийшла заміж за свого двоюрідного брата Марка Клавдія Марцелла, який вважався ймовірним спадкоємцем Августа. Втім у 23 році до н.е. Марцелл несподівано помер. Серед претендентів на руку Юлії Август розглядав свого близького друга, римського вершника Гая Прокулея, однак віддав перевагу іншому своєму другові Марку Віпсанію Агріппі. Шлюб Юлії з Агріппою був укладений у 21 році до н.е.

У 16 році до н.е., всупереч існуючим звичаям, Юлія супроводжувала чоловіка у його поїздці на Схід, де їй були надані численні почесті. На початку 14 року до н.е. відвідала м.Іліон та по дорозі попала у серйозну небезпеку через розлив ріки Скамандр. За це Агріппа наклав на місто Іліон штраф у 100 тисяч драхм.

У 13 році до н.е. Юлія та Агріппа повернулися до Риму. У березні 12 року до н.е. Агріппа помер. Перебуваючи у шлюбі з Агріппою, Юлія вже мала одного коханця — Семпронія Гракха. В подальшому їх кількість стала збільшуватися.

Втретє Август видав Юлію заміж за Тиберія, свого пасинка, який для цього повинен був розлучитися зі своєю дружиною Віпсанією. Шлюб було укладено у 11 році до н.е. Спочатку він був благополучним, проте незабаром відносини між подружжям погіршилися — дитина Юлії від Тиберія померла незабаром після народження, що призвело до остаточного охолодження. Нехтуючи чоловіком, Юлія мала безліч коханців й не приховувала своїх стосунків з ними. Один з них — Семпроній Гракх — спонукав її написати Августу лист з нападками на Тіберія. Ображений Тіберій, не маючи можливості звинуватити дружину або розлучитися з нею, але не бажаючи терпіти її поведінку, у 6 році до н.е. віддалився на о.Родос у добровільне вигнання.

Заслання та смерть[ред.ред. код]

Юлія ж продовжувала вести розпусний спосіб життя. Протягом декількох років імператор Август відмовлявся цьому вірити, але у 2 році до н.е. він отримав вичерпні докази провини Юлії, дав їй розлучення від імені Тіберія та відправив у заслання на о.Пандатерію. Заслані або страчені були також її коханці. зокрема Юл Антоній, Семпроній Гракх, Квінкцій Криспін, Аппій Клавдій, Сципіон та інші. За деякими повідомленнями, справа Юлії мала також політичну складову, адже її коханець Юл Антоній готував заколот і вбивство Августа. Мати Юлії — Скрибонія — добровільно супроводжувала її у заслання. Август розпорядився суворо охороняти свою доньку й не надавати їй жодних зручностей, в подальшому надалі відхиляв будь-які прохання про помилування.

Лише у 3 році н.е. погодившись перевести Юлію з острова на материк — у м.Регій. Згодом Авдасій і Епікад, особи низького походження, склали змову з метою звільнення Юлії та її сина Агріппи (також був у засланні), однак були викриті. Август залишив своїй доньці невелике майно та виплачував щорічне утримання, проте не згадав про нього у заповіті, а лише заборонив ховати її у своєму мавзолеї. Відповідно до цього, після смерті Августа в 14 році новий принцепс Тіберій позбавив Юлію майна та раніше виплачуваних грошей, а також заборонив їй виходити з будинку і зустрічатися з людьми. Нові умови життя Юлії були настільки суворі, що в тому ж році вона померла від голоду та поневірянь.

Родина[ред.ред. код]

1. Чоловік — Марк Клавдий Марцелл, курульний еділ 23 року до н.е.

2. Чоловік — Марк Віпсаній Агріппа, консул 37 року до н.е.

Діти:

3. Чоловік — Тіберій Цезар Август, імператор 14—37 років н.е.

Діти:

  • Клавдій Нерон

Джерела[ред.ред. код]

  • Suet. Aug. 19; 24; 63—65; 101; Tib. 7; 10—11; 15; 50;
  • Dio XLVIII 34; 54; LI 15, 4; LIII 27—30; LIV 6; 8; 18; 31; LV 9—10; 13; 15; LVI 32
  • Mommsen Eph. ep. I 57; Herm. XIII 246; II 844, 1.