Клубний чемпіонат світу з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клубний чемпіонат світу з футболу
Засновано 2000 рік
Регіон ФІФА
Кількість команд 32 (з 2025)
Поточний чемпіон Англія «Манчестер Сіті» — 1
Найбільше перемог Іспанія «Реал Мадрид» — 5
Сайт http://www.fifa.com/clubworldcup/
2023

Клубний чемпіонат світу з футболу — головний клубний турнір планети, хоча і поступається популярністю Лізі чемпіонів УЄФА і Кубку Лібертадорес. Турнір є офіційним правонаступником Міжконтинентального кубка, що розігрувався з 1960 по 2004 роки. Перший розіграш турніру відбувся у 2000 році, але через банкрутство спонсора чемпіонату ISL другий розіграш стався лише через 5 років — у 2005 році. Чинним переможцем турніру є «Манчестер Сіті».

Головним спонсором Кубка є Тойота.

Історія[ред. | ред. код]

Перший клубний чемпіонат світу, який відбувся в Бразилії, складався з восьми команд: шести континентальних чемпіонів, Міжконтинентального чемпіона і чемпіонів приймаючої країни. Турнір був дещо суперечливим, особливо в Англії, де «Манчестер Юнайтед» був змушений знятися з національного Кубка Англії, щоб взяти участь. Започаткування турніру сприймається багатьма як боротьба між ФІФА та УЄФА, які боролися за контроль над міжнародним клубним футболом: оскільки існуючий тоді Міжконтинентальний кубок виходив за рамки юрисдикції ФІФА. У фіналі змагалися два бразильські клуби, і переможцем став «Корінтіанс» з Сан-Паулу, який став першим клубним чемпіоном світу визнаним ФІФА.

Другий розіграш було заплановано провести в Іспанії в 2001 році, з участю 12 команд. Але він був скасований через низку факторів, найважливішим з яких був розпад ISL (маркетингового партнера ФІФА). Саме тоді планується проведення події в 2003 році, але цього також не сталося. ФІФА врешті-решт домовився про злиття Клубного чемпіонату світу з Міжконтинентальним кубком. Останній розіграш Міжконтинентального кубка був проведений у 2004 році, а перший відновлений Клубний чемпіонат світу відбувся в Японії в період з 11 грудня і по 18 грудня 2005 року.

«Корінтіанс» святкує свою другу перемогу в турнірі. 2012 рік

У 2005 році відновлена версія була коротшою, ніж у попередньому розіграші, для полегшення планування турніру через різницю сезонів на кожному континенті. У ньому взяли участь тільки шість континентальних чемпіонів, а чемпіони КОНМЕБОЛ і УЄФА одразу отримали місце у півфіналах турніру.

Змагання було згодом (в 2006 році) перейменовано в Клубний кубок світу ФІФА, який проводився щороку в Японії до 2008 року. Об'єднані Арабські Емірати приймали розіграш в 2009 році і також будуть в 2010 році. У 2007 був введений матч плей-офф між чемпіонами Океанії та чемпіоном приймаючої країни за участь в стадії чвертьфіналу з метою підвищення інтересу місцевих вболівальників в турнірі. Повторне введення матчу за п'яте місце у 2008 році, також викликало збільшення призового фонду на $ 500000 до загальної суми в 16,5 млн дол США.

У лютому 2008 був введений нагрудний значок FIFA Club World Cup Champions, який чемпіон мав право носити на формі до фіналу наступного чемпіонату. Спочатку всім чотирьом попереднім чемпіонам було дозволено носити значок до фіналу 2008 року, коли «Манчестер Юнайтед» отримав виключне право носити значок, вигравши трофей.

2012 року у фінальному матчі зустрілися лондонський «Челсі» та «Корінтіанс» з Сан-Паулу. Матч закінчився з рахунком 1:0 на користь південноамериканського клубу, гол на свій рахунок записав Паоло Герреро. Таким чином, «Корінтіанс» зрівнявся за кількістю титулів з «Барселоною».

2013 року у фінальному матчі зустрілися мюнхенська «Баварія» та «Раджа» з Касабланки. Матч закінчився з рахунком 2:0 на користь європейської команди. Голи на свій рахунок записали Данте і Тьяго Алькантара. Це була перша участь і перший титул «Баварії» в подібних турнірах. «Баварія» також стала першим німецьким клубом, який виграв цей трофей. Тренер німецької команди Жузеп Гвардіола став першим тренером, який виграв цей трофей з двома командами — з «Барселоною» (2009, 2011) і з «Баварією» (2013). Крім того Гвардіола став першим тренером в історії турнірів, що виграв трофей в третій раз.

2015 року іспанська «Барселона» у фіналі розгромила аргентинський «Рівер Плейт» і стала першою командою, що змогла тричі виграти турнір. Крім того, 5 з 6 голів команди на турнірі забив Луїс Суарес, ставши найрезультативнішим гравцем в історії турніру, зрівнявшись з аргентинцями Сесаром Дельгадо та Ліонелем Мессі, які також мали по 5 голів.

З 2016 року тричі поспіль турнір вигравав іспанський «Реал Мадрид», встановивши рекорд за кількістю перемог поспіль у турнірі.

2019 року «Ліверпуль» з мінімальною перевагою виграв у фіналі у бразильського «Фламенгу» і перервав п'ятирічну іспанську гегемонію у турнірі. У 2020 році ФІФА ухвалила рішення перенести турнір з грудня 2020 на лютий 2021 через глобальну пандемію, викликану вірусом COVID-19. Переможцем цього турніру стала мюнхенська «Баварія», яка обіграла у фіналі 1:0 мексиканський «УАНЛ Тигрес».

Гравці «Челсі» святкують перемогу на турнірі 2021 року.

2021 року турнір мала приймати Японія, але у вересні 2021 року Японія відмовилася від проведення турніру через нову хвилю COVID-19. Турнір було вирішено перенести до іншої країни, його приймали ОАЕ. Також знову змінилися дати турніру, його знову було перенесено з грудня на лютий наступного року. У фіналі турніру зустрілися лондонський «Челсі» та бразильський «Палмейрас». З рахунком 2:1 перемогу у додатковий час здобув лондонський клуб.

Клубний чемпіонат світу 2022 відбувся в Марокко. Іспанський Реал Мадрид з рахунком 5:3 переміг Аль Гіляль з Саудівської Аравії і вп'яте став переможцем турніру.[1]

14 лютого 2023 ФІФА оголосила про те, що Саудівська Аравія прийме клубний чемпіонат світу 2023 року. Турнір відбудеться з 12 по 22 грудня.[2]

Грошові премії[ред. | ред. код]

Грошова премія передбачена для кожної команди, що бере участь в турнірі. Переможці отримують 5 млн дол США, друге місце — 4 млн дол США, третє місце — 2,5 млн дол США, четверта команда — 2 мільйони доларів, п'ята — 1,5 млн дол США, шоста — $ 1 млн і сьома команда отримує $ 500 000.

Чемпіони[ред. | ред. код]

Наразі всі розіграші Клубного чемпіонату світу виграли клуби з Європи і Південної Америки. У 2000 вперше фінал відбувся без європейців (південноамериканський фінал), а у 2010 році в фіналі вперше не грав представник Південної Америки. В тому ж році до фіналу вперше пробився представник Африканського континенту. Команда із Азії вперше дойшла до фіналу в 2016 році. Найвищим досягненням представників Австралії та Океанії є третє місце, завойоване у 2014 році. До фіналу команди цієї частини світу ще не потрапляли.

Дивись також: Список клубних чемпіонів світу з футболу

Рік Фінал Третє місце Стадіон
Переможець Рахунок Фіналіст Третє місце Рахунок Четверте місце
2000
Детально
Корінтіанс Бразилія 0:0 (дч)
(4:3 пен.)
Бразилія Васко да Гама Некакса Мексика 1:1 (д.ч.)
(4:3 пен.)
Іспанія Реал Мадрид Бразилія Маракана,
Ріо-де-Жанейро
2005
Детально
Сан-Паулу Бразилія 1:0 Англія Ліверпуль Сапрісса Коста-Рика 3:2 Саудівська Аравія Аль-Іттіхад Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2006
Детально
Інтернасьонал Бразилія 1:0 Іспанія Барселона Аль-Ахлі Єгипет 2:1 Мексика Америка Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2007
Детально
Мілан Італія 4:2 Аргентина Бока Хуніорс Урава Ред Даймондс Японія 2:2
(4:2 пен.)
Туніс Етуаль дю Сахель Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2008
Детально
Манчестер Юнайтед Англія 1:0 Еквадор ЛДУ Кіто Ґамба Осака Японія 1:0 Мексика Пачука Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2009
Детально
Барселона Іспанія 2:1
(дч)
Аргентина Естудіантес Пхохан Стілерс Південна Корея 1:1
(4:3 пен.)
Мексика Атланті ОАЕ Шейх Заєд,
Абу-Дабі
2010
Детально
Інтернаціонале Італія 3:0 ДР Конго ТП Мазембе Інтернасьйонал Бразилія 4:2 Південна Корея Соннам Ільхва Чхонма ОАЕ Шейх Заєд,
Абу-Дабі
2011
Детально
Барселона Іспанія 4:0 Бразилія Сантос Аль-Садд Катар 0:0
(5:3 пен.)
Японія Касіва Рейсол Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2012
Детально
Корінтіанс Бразилія 1:0 Англія Челсі Монтеррей Мексика 2:0 Єгипет Аль-Ахлі Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2013
Детально
Баварія (Мюнхен) Німеччина 2:0 Марокко Раджа Атлетіку Мінейру Бразилія 3:2 КНР Гуанчжоу Евергранд Марокко Марракеш,
Марракеш
2014
Детально
Реал Мадрид Іспанія 2:0 Аргентина Сан-Лоренсо Окленд Сіті Нова Зеландія 1:1
(4:2 пен.)
Мексика Крус Асуль Марокко Марракеш,
Марракеш
2015
Детально
Барселона Іспанія 3:0 Аргентина Рівер Плейт Санфречче Хіросіма Японія 2:1 КНР Гуанчжоу Евергранд Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2016
Детально
Реал Мадрид Іспанія 4:2
(дч)
Японія Касіма Антлерс Атлетіко Насьйональ Колумбія 2:2
(4:3 пен.)
Мексика Америка Японія Міжнародний стадіон,
Йокогама
2017
Детально
Реал Мадрид Іспанія 1:0 Бразилія Греміо Пачука Мексика 4:1 ОАЕ Аль-Джазіра ОАЕ Заєд Спорт Сіті,
Абу-Дабі
2018
Детально
Реал Мадрид Іспанія 4:1 ОАЕ Аль-Айн Рівер Плейт Аргентина 4:0 Японія Касіма Антлерс ОАЕ Заєд Спорт Сіті,
Абу-Дабі
2019
Детально
Ліверпуль Англія 1:0
(дч)
Бразилія Фламенгу Монтеррей Мексика 2:2
(4:3 пен.)
Саудівська Аравія Аль-Гіляль (Ер-Ріяд) Катар Халіфа,
Доха
2020
Детально
Баварія Німеччина 1:0 Мексика УАНЛ Тигрес Аль-Аглі (Каїр) Єгипет 0:0
(3:2 пен.)
Бразилія Палмейрас Катар Ед'юкейшн Сіті Стедіум,
Ер-Райян
2021
Детально
Челсі Англія 2:1
(дч)
Бразилія Палмейрас Аль-Аглі (Каїр) Єгипет 4:0 Саудівська Аравія Аль-Гіляль (Ер-Ріяд) ОАЕ Мохаммед бін Заєд,
Абу-Дабі
2022
Детально
Реал Мадрид Іспанія Саудівська Аравія Аль-Гіляль (Ер-Ріяд) Фламенгу Бразилія
4:2
Єгипет Аль-Аглі (Каїр) Марокко Стадіон принца Мулая Абделлаха, Рабат
2023
Детально
Манчестер Сіті Англія Бразилія Флуміненсе Аль-Аглі Єгипет
4:2
Японія Урава Ред Даймондс Саудівська Аравія Король Абдалла Спортс Сіті, Джидда

Нагороди[ред. | ред. код]

Рік Золотий м'яч Срібний м'яч Бронзовий м'яч Найкращий бомбардир Нагорода Fair Play Тренер-переможець
2000 Бразилія Еділсон Бразилія Едмунду Бразилія Ромаріо Франція Ніколя Анелька (3)
Бразилія Ромаріу (3)
Саудівська Аравія Аль-Наср Бразилія Освалдо де Олівейра
2005 Бразилія Рожеріо Сені Англія Стівен Джеррард Коста-Рика Крістіан Боланьйос Бразилія Марсіо Аморозо (2)
Англія Пітер Крауч (2)
Коста-Рика Альваро Саборіо (2)
Саудівська Аравія Мохаммед Нур (2)
Англія Ліверпуль Бразилія Паулу Аутуорі
2006 Португалія Деку Бразилія Іарлей Бразилія Роналдінью Єгипет Мохаммед Абутріка (3) Іспанія Барселона Бразилія Абел Брага
2007 Бразилія Кака Нідерланди Кларенс Зеєдорф Аргентина Родріго Паласіо Бразилія Вашингтон (3) Японія Урава Ред Даймондз Італія Карло Анчелотті
2008 Англія Вейн Руні Португалія Кріштіану Роналду Аргентина Даміан Мансо Англія Вейн Руні (3) Австралія Аделаїда Юнайтед Шотландія Алекс Фергюсон
2009 Аргентина Ліонель Мессі Аргентина Хуан Себастьян Верон Іспанія Хаві Бразилія Денілсон (4) Мексика Атланте Іспанія Жузеп Гвардіола
2010 Камерун Самюель Ето'о ДР Конго Діоко Калуїтука Аргентина Андрес Д'Алессандро Колумбія Мауріціо Моліна (3) Італія Інтернаціонале Іспанія Рафаель Бенітес
2011 Аргентина Ліонель Мессі Іспанія Хаві Бразилія Неймар Аргентина Ліонель Мессі (2)
Бразилія Адріано (2)
Іспанія Барселона Іспанія Жузеп Гвардіола
2012 Бразилія Кассіо Рамос Бразилія Давід Луїз Перу Паоло Герреро Японія Хісато Сато (3)
Аргентина Сесар Дельгадо (3)
Мексика Монтеррей Бразилія Тіте
2013 Франція Франк Рібері Німеччина Філіпп Лам Марокко Мухсін Іажур Аргентина Сесар Дельгадо (2)
Бразилія Роналдінью (2)
Аргентина Даріо Конка (2)
Марокко Мухсін Іажур (2)
Німеччина Баварія Іспанія Жузеп Гвардіола
2014 Іспанія Серхіо Рамос Португалія Кріштіану Роналду Нова Зеландія Іван Віцеліч Мексика Херардо Торрадо (2)
Уельс Гарет Бейл (2)
Іспанія Серхіо Рамос (2)
Іспанія Реал Мадрид Італія Карло Анчелотті
2015 Уругвай Луїс Суарес Аргентина Ліонель Мессі Іспанія Андрес Іньєста Уругвай Луїс Суарес (5) Іспанія Барселона Іспанія Луїс Енріке
2016 Португалія Кріштіану Роналду Хорватія Лука Модрич Японія Гаку Сібасакі Португалія Кріштіану Роналду (4) Японія Касіма Антлерс Франція Зінедін Зідан
2017 Хорватія Лука Модрич Португалія Кріштіану Роналду Уругвай Хонатан Урретабіская Португалія Кріштіану Роналду
Бразилія Маурісіо Антоніо
Бразилія Ромаріньйо (2)
Іспанія Реал Мадрид Франція Зінедін Зідан
2018 Уельс Гарет Бейл Бразилія Кайо Колумбія Рафаель Сантос Борре Уельс Гарет Бейл
Колумбія Рафаель Сантос Борре (3)
Іспанія Реал Мадрид Аргентина Сантьяго Соларі
2019 Єгипет Мохаммед Салах Бразилія Бруно Енріке Бразилія Карлос Едуардо Алжир Багдад Бунеджах
Лівія Хамду Ельхуні (3)
Туніс Есперанс Німеччина Юрген Клопп
2020 Польща Роберт Левандовський Франція Андре-П'єр Жиньяк Німеччина Йозуа Кімміх Франція Андре-П'єр Жиньяк (3) Катар Ад-Духаїль Німеччина Ганс-Дітер Флік
2021 Бразилія Тіагу Сілва Бразилія Дуду Бразилія Даніло Бельгія Ромелу Лукаку (2)
Бразилія Рафаел Вейга (2)
Єгипет Яссер Ібрагім (2)
Малі Абдулай Діабі (2)
Англія Челсі Німеччина Томас Тухель
2022 Бразилія Вінісіус Жуніор Уругвай Федеріко Вальверде Аргентина Лусіано В'єтто Бразилія Педро Іспанія Реал Мадрид Італія Карло Анчелотті
2023 Іспанія Родріго Ернандес Англія Кайл Вокер Колумбія Джон Аріас Аргентина Хуліан Альварес (2)
Франція Карім Бензема (2)
Туніс Алі Маалул (2)
Саудівська Аравія Аль-Іттіхад Іспанія Жузеп Гвардіола

Бомбардири[ред. | ред. код]

Місце Футболіст Голів[3] Деталі
1 Португалія Кріштіану Роналду 7 1 у 2008 (Англія «Манчестер Юнайтед»), 4 у 2016, 2 у 2017 (обидва — Іспанія «Реал Мадрид»)
2 Франція Карім Бензема 6 1 у 2014, 2 у 2016, 1 у 2022 (усі — Іспанія «Реал Мадрид»), 2 у 2023 (Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад»)
Уельс Гарет Бейл 2 у 2014, 1 у 2017, 3 у 2018 (усі — Іспанія «Реал Мадрид»)
4 Аргентина Ліонель Мессі 5 2 у 2009, 2 у 2011, 1 у 2015 (усі — Іспанія «Барселона»)
Уругвай Луїс Суарес 5 у 2015 (Іспанія «Барселона»)
Аргентина Сесар Дельгадо 3 у 2012, 2 у 2013 (обидва — Мексика «Монтеррей»)
7 Бразилія Денілсон 4 4 у 2009 (Південна Корея «Поханг Стілерс»)
Єгипет Мохаммед Абутріка 3 у 2006, 1 у 2012 (Єгипет «Аль-Аглі»)
Японія Цукаса Сіотані 2 у 2015 (Японія «Санфрече Хіросіма»), 2 у 2018 (ОАЕ «Аль-Айн»)
Саудівська Аравія Салем ад-Давсарі 1 у 2019, 1 у 2021, 2 у 2022 (усі — Саудівська Аравія «Аль-Гіляль» (Ер-Ріяд))
Бразилія Педро 4 у 2022 (Бразилія «Фламенгу»)
Єгипет Хуссейн Аль-Шахат 1 у 2018 (ОАЕ «Аль-Айн»), 1 у 2020, 1 у 2022, 1 у 2023 (усі — Єгипет «Аль-Аглі»)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У 2009 році гравець «Барселони» Педро Родрігес, забивши на турнірі, став першим футболістом, який забивав у шести різних клубних змаганнях протягом одного року. У 2011 році інший гравець «Барселони» Ліонель Мессі повторив це досягнення.
  • Жузеп Гвардіола став першим тренером, який виграв турнір з трьома різними клубами. Двічі він ставав переможцем клубного чемпіонату світу з «Барселоною» і по одному разу з «Баварією» і «Манчестер Сіті»[4].
  • Матео Ковачич став першим футболістом, який зміг виграти клубний чемпіонат світу у складі трьох різних команд. Хавбек брав трофей із «Челсі», мадридським «Реалом» та «Манчестер Сіті»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українець Лунін в складі Реала став клубним чемпіоном світу з футболу. sport.nv.ua (укр.). Процитовано 11 лютого 2023. 
  2. ФІФА призначила країну-господарку клубного чемпіонату світу 2023 року - Футбол 24. Футбол 24. 14 лютого 2023. Процитовано 15 лютого 2023. 
  3. Club World Cup - All-time Topscorers. worldfootball.net (англ.). 23 грудня 2023. Процитовано 24 грудня 2023. 
  4. Wanzha, Evhen. Гвардіола став першим тренером, який виграв клубний чемпіонат світу з трьома різними клубами. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 24 грудня 2023. 
  5. Ковачич став першим футболістом, який виграв КЧС із трьома різними клубами. football.ua. Процитовано 24 грудня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]